Дипломная работа: Шляхи удосконалення податкової політики підприємства
Методи дослідження. Методологічною основою дипломної роботи є системний підхід до аналізу фінансових процесів. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. При дослідженні теоретичних основ функціонування податку у системі оподаткування використано метод наукової абстракції; методи спостереження, групування, узагальнення в процесі визначення впливу податку на прибуток на фінансові показники підприємств; економічного аналізу, синтезу, порівняння при аналізі змін фінансового стану підприємства ТОВ "ТРІНІТІ" в умовах даної системи оподаткування; методи структурно-функціонального аналізу – при виборі пріоритетних напрямків мінімізації оподаткування юридичних осіб. Теоретичну основу дослідження становили фундаментальні положення теорії фінансів, грошового обігу і кредиту, сучасні концепції оподаткування.
Інформаційною основою дипломної роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, закони України, нормативно-правові акти державних органів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики, звітні дані балансу, звіт про фінансові результати ТОВ "ТРІНІТІ".
1. Теоретичні основи розробки податкової політики підприємства
1.1 Функціональне призначення податкових платежів підприємства
Вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно необхідних функцій. За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій [8, с.56].
Одним із головних важелів регулюючих економічні взаємовідносини товаровиробників із державою, стає податкова система, що повинна сприяти ділової активності і підприємництву, виходу країни з кризи. Сучасна податкова система, що створюється в Україні, повинна відповідати перехідному стану економіки, відбивати і формувати відношення між суб’єктами і їхніми інтересами, насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових засобів, трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків, і господарствами.
Проблема побудови ефективної податкової системи – одна з найбільш актуальних у процесі становлення в Україні ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання. Однак існуюча система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави і потребує невідкладних змін. Ці обставини надають особливої актуальності запровадженню нової парадигми оподаткування в Україні. Вона повинна бути спрямована на створення організаційно-правових основ оподаткування ринкового типу, формування в країні зваженої податкової політики, створення умов для переходу до економічного зростання і бути частиною практичних заходів щодо комплексного розв’язання проблем ринкових реформ. Створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, сприятиме розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.
Податки являють собою обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. За економічним змістом це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер – від платників до держави. Повернення переплат податків не може розглядатись, як зворотній рух, тому що воно пов’язане не із сутністю розглядуваних відносин, а з характером розрахунків з бюджетом — якби вони були максимально правильними, то переплат взагалі не було б.
Питання про встановлення кола податків має суто теоретичне значення з точки зору класифікації платежів юридичних і фізичних осіб державі. У фінансовій термінології застосовуються три терміни, що відображають платежі державі – плата, відрахування, податок. Причому в окремих випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття. Плата передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою.
Відрахування передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути тільки частковим, тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним, коли витрачання коштів у повнім обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням. Відрахування відносяться здебільшого на витрати виробництва і включаються у собівартість. Розміри відрахувань встановлюються на нормативній основі до джерела сплати чи відповідно до певного показника (наприклад, відрахування на соціальне страхування, у фонд зайнятості – у процентах до фонду заробітної плати). Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави – оборони, управління, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати у загальному вигляді, то ці прикмети плати і відрахування видно досить чітко.
Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, визначається станом оподаткування. Відмінності між платою, відрахуваннями і податками як формами платежів юридичних і фізичних осіб державі не суттєві. Вони стосуються тільки рівня конкретизації цільового призначення. Одночасно слід зазначити, що якщо плата і відрахування можуть сплачуватись як державі, так і іншим юридичним і фізичним особам, то податки – це атрибут держави і тільки держави. Разом з тим очевидно, що розгляд форм платежів тільки за їхнім змістом не дає можливості чітко визначити коло податків. Тим більше, що іноді тотожні за змістом платежі можуть мати різну назву, наприклад, "плата за воду" і "податок на воду", "плата за землю" і "земельний податок".
Розрізняють три групи доходів бюджету: податки, податкові платежі у формі плати і відрахувань, а також власні доходи держави [14, с.44-46]. Податки і податкові платежі — це надходження державі від інших форм власності, перехід власності із приватної, особистої форм в державну. Власні доходи виникають у держави як власника засобів виробництва. Все, що створене в державному секторі, належить державі. Вона як власник має право на весь створений чистий дохід-прибуток державних підприємств та організацій. Однак держава централізує тільки частину прибутку. При цьому може використовуватись як прямий метод централізації за допомогою платежів або відрахувань з прибутку, так і податковий метод. Сутність податків як економічної категорії проявляється в їх функціях (рис. 1.1) [23, с.59-64]. Більш повна характеристика податків представлена у додатку 1.
Рис. 1.1. Функції податків.
Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи тим самим фіскальну функцію. Крім фіскальної податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.
Обидві функції податків дозволяють трансформувати внутрішній потенціал оподаткування із абстрактно сприйманої їх спроможності впливати на якісні і кількісні параметри базису в реальні результати такої дії. Аналітична оцінка досягнутих результатів, співставлення їх з прогнозними і очікуваними в кожний конкретний період часу дозволяють судити про роль всієї системи оподаткування, окремих груп податків (прямі і непрямі податки, ресурсні або податки на майно, місцеві податки тощо), а також кожного податку окремо, залежно від функцій податків, що розглядаються.
Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.
В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи системи оподаткування, такі як: суб’єкт, об’єкт, ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати і квота. Суб’єкт або платник податку – це та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується.
Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування. Ставка – це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні або диференційовані. За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні. В свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані – тобто в грошовому виразі на одиницю оподаткування, виражену в кількісному виразі, і відносні – тобто в частках до встановленої державою величини в грошовому виразі, наприклад, в частках до мінімальної заробітної плати. Джерело сплати – це дохід платника, з якого він сплачує податок. Квота – це частка податку в доходах платника [25].
Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними фіскальна і регулююча функції. Вони повинні відбивати їх суттєвість. Функції податків, як фінансової категорії випливають із функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції розподільчу і контролюючу. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію [38, с.60].
Фіскальна функція податків випливає із самої природи (суті) податків. Грошові фонди, які формуються через стягнення податків, створюють матеріальні умови для функціонування держави і передумови для підвищення ролі держави у регулюванні економіки. Фіскальна функція податків полягає у тому, що інститут оподаткування забезпечує державу фінансовими ресурсами. Зростання ролі держави на сучасному етапі розвитку потребує додаткових витрат. Загальна тенденція сучасного розвитку така: зі зростанням у часі реального доходу, який отримується у державі, розширюються фінансові можливості держави. Ознакою виконання податковою системою фіскальної функції є збалансований бюджет [38, с.61].
Функції податків – це об’єктивні категорії. Але, незважаючи на це, через них можуть вирішуватися і суб’єктивні інтереси, що досягається через зміну співвідношень між цими функціями. З посиленням фіскальної функції звужуються регулюючі важелі, і, навпаки, коли звужується фіскальна функція, посилюється дія регулюючої.
Практична реалізація функцій податків здійснюється через встановлення бази оподаткування і податкових ставок. Розширюючи базу оподаткування і збільшуючи податкові ставки, можна залучити більше коштів до бюджету, а звужуючи податкову базу і зменшуючи податкові ставки, можна залишати більше коштів підприємствам. Вибираючи оптимальний варіант, держава здійснює через податки свою регулюючу функцію виходячи з конкретних умов. З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб’єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:
1. Установлення об’єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та інші.
2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).
3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об’єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об’єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об’єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об’єкта оподаткування) [38, с.60].
4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об’єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.
5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об’єктів оподаткування.
6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов’язкових платежів державі; приховування об’єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати [38, с.61-62].