Дипломная работа: Техніко–криміналістичне дослідження підроблених документів на право водіння, володіння і користування автотранспортом

1. Поняття та класифікація документів на право водіння володіння, користуванням автотранспортом

Слово «документ» має іноземне походження. Н. В. Терэиев, досліджуючи його етимологію, писав, що воно є похідним від латинського "documentum", що означало в стародавньому Римі усе, що може служити свідченням, уроком, прикладом. Згодом поняття «документ» придбало більш вузьке значення. Їм стали позначати предмет, що містить інформацію в зафіксованому виді і спеціально призначений для її передачі в часі й у просторі з метою збереження і суспільного використання.

Предмети, що у змістовному відношенні, у сучасному розумінні, можна було б віднести до документів, люди почали використовувати на зорі становлення цивілізованого суспільства. Вітчизняний дослідник виникнення і розвитку писемності, В.А. Істрін, вказував на те, що предметні способи передачі повідомлень з'явилися задовго до виникнення первісного листа, наприклад, як предмети, призначені для збереження і передачі інформації, поряд з частинами дерева і кістки зі знаками на них у виді «карбів на пам'ять», настільки ж широке й аналогічне застосування мали шнури з вузлами.

З переходом матриархально - групових відносин у родоплеменні й общинні почав формуватися більш зручний для передачі повідомлень - фразографічний лист, що складався з набору піктографічних зображень. У результаті еволюції піктографічної системи листа в ієрогліфічну, а потім в алфавітну людина одержала можливість фіксувати і передавати за допомогою писемності будь-які свої думки. В міру поширення писемність здобувала роль одного з домінуючих факторів, що визначають рівень духовної і матеріальної культури суспільства. Найважливішим досягненням людства є винахід паперу. Його використання як писемного матеріалу призвело до істотного зниження витрат на виготовлення рукописів, однак не на стільки, щоб вони стали доступними для широких кіл населення. Поширення листа і розвиток грамотності стримувався малопродуктивним рукописним способом нанесення письмових знаків. Перебороти цю перешкоду вдалося до середини XV в. Иоганну Гутенбергу за допомогою винайденого їм друкованого верстата і друкованого процесу (розмноження малюнків і текстів штемпелюванням було відоме задовго до Гутенберга, ще в стародавньому Китаї, заслуга ж останнього полягає у винаході придатного для промислового використання друкованого процесу, у розробці його основних етапів і відповідного технологічного устаткування).

Воістину судьбоносним в історії людства винахід Гутенберга з'явився не випадково. У нього, поряд з технічними передумовами, обумовленими вже досить високим рівнем цехової майстерності, наявністю дешевого писемного матеріалу — паперу, були присутні і суспільно-політичні, що визначили, говорячи сучасною мовою, соціальне замовлення на промисловий спосіб розмноження рукописів і ілюстрацій. До цих передумов відносяться: завершення на більшій частині території Західної Європи процесу утворення держав, ріст чисельності їхнього населення й обумовлена цим потреба в прискоренні темпів у всіх сферах громадського життя. Її інтенсифікація здійснювалася головним чином шляхом поширення культури, грамотності, знань і в цілому всього того, що зараз прийнято називати інформацією. Історик наукового друкарства В. И. Васильєв переконливо обґрунтовує тезу про те, що необхідність у поширенні інформації обумовила «потреба суспільства в масовому виготовленні документів і книг як засобів передачі думки і спілкування».

У Старому Світі в період середньовіччя процес об'єднання народів на основі територіальної, мовної спільності носив усеосяжний характер. Не стали тут виключенням і російські землі. Формування феодального способу виробництва, розвиток ремесел, землеробства, скотарства, промислів і торгівлі, упорядкування між князівських відносин привели в середині XVI в. до утворення Російської централізованої держави. А. Б. Венгеров, вивчаючи питання походження держави і права, вказував на те, що виниклі на основі феодальної організації виробничої діяльності нові форми власності і соціальної диференціації суспільства сприяли появі дуже могутнього шару норм, яким являлося право. У якості одного з істотних знаків права, що відрізняють його від інших соціальних регулюючих норм, автор виділяє формалізм: «Правові норми, як правило фіксуються в письмовому виді в спеціальній формі: збірники законів , прецеденти і так далі. Формалізм складає усю цінність права, захищаючи його від довільної зміни, закріплюючи необхідну суспільству стійкість цього регулятора». Для ствердження формальної сторони права в якості одного з основних, був прийнятий спосіб документування охоронюваних законом істотних відносин. Досліджуючи особливості російської правової системи, як цілісного культурно - історичного феномена В. Н. Синюков, на прикладі державно-правового обеднання Древньої Русі показав, що його становлення було сполучено з заміною звичаїв слов'янських племен письмовою юридичною формою. У результаті на документи була покладена функція речовинних носіїв охоронюваних законом суспільних відносин. Рішення багатьох життєво важливих питань державного і приватного життя безпосередньо стало залежати від факту наявності чи відсутності документів. У цих умовах вони стали предметами злочинів.

Розрізняють два види підробки документів: матеріальний і інтелектуальний. У ч. 3 ст. 327 КК РФ «Підробка, чи виготовлення збут підроблених документів, державних нагород, штампів, печаток, бланків» використовується поняття «підроблений документ». Під цим мається на увазі фальшивий документ, фальсифікований, при цьому, підкреслюють И. Гричанин і Ю. Щиголев, охоплюються випадки як матеріального, так і інтелектуальної підробки. Перший з них прийнято називати підробкою. В. Е. Ляпичев і Г, А. Бєляєва визначають її як дію, у результаті якої шляхом застосування нерегламентованих матеріалів і способів здійснюється зазіхання або тільки на частину реквізитів справжнього документа, у цьому випадку говорять про його часткову підробку, або на усю форму документа в цілому, що означає його повну підробку (на необхідність виділяти серед підроблених документів частково і цілком підроблені вказували А. Л. Жижиленко і С. М. Потапов). Нагадаємо, що реквізитами документа називається сукупність принадлежностей, що визначають значеннєву, змістовну частину документа, якими він забезпечується у встановленому для даного виду документа порядку. До них відносяться: виконані різними способами написи, заголовки, записи й інші зображення, підписи, відбитки печаток і штампів, фотокартки.

Інтелектуальною підробкою називається складання документів з помилкової по змісту інформацією. Важливо, що при їхньому виготовленні використовуються способи і матеріали, регламентовані для документів даного виду. Наявність інтелектуальної підробки не може бути визначено експертним шляхом, тому що досліджуемі документи не мають матеріальних ознак незаконного виготовлення. Звичайно цей вид підробки встановлюється за результатами слідчо-оперативних заходів.

Аналіз літературних джерел, у яких відбита історія походження документів, дозволяє зробити висновок про те, що формування державних інститутів керування, розвитку економічних відносин призводить до росту загальної чисельності і видів документів, з яких на рубежі 80-х рр. минулого сторіччя Л. Н. Вікторова виділяла п'ять основних (не змінюючи назви видів, ми доповнимо їх новими групами документів, поява яких викликана суспільно-політичними й економічними перетвореннями, здійснюваними в нашій країні з початку 90-х гг. минулого сторіччя):

1) грошові документи, що відбивають різні банківські операції

по приходу, перерахуванню і виплаті коштів;

2) документи, зв'язані з оформленням руху матеріальних цінностей — товарно-транспортні накладні, доручення інші подібні з ними по призначенню документи;

3) особисті, іменні документи — паспорта, службові і водійські посвідчення, дипломи, трудові книжки, лікарняні листи, іменні і винікульовані цінні папери й інші документи на пред'явника;

4) довідково - посвідчуючі документи — довідки і виписи, видані громадянам за їхньою вимогою;

5) інші документи — лотерейні, залізничні, авіаційні, грошові квитки, квитки на видовищні заходи, а також касові чеки, рецепти.

Ми думаємо, що в даний час назріла необходимость виділити в самостійну групу з «інших документів» безособові документи, що містять спеціальні засоби захисту від підробки. У неї, наприклад, варто включити грошові квитки Банку росіян іноземну валюту, цінні папери на пред'явника, акцизні спеціальні марки для маркірування підакцизних товарів, водійські документи, сертифікати автентичності.

2. Вимоги до вітчизняного та міжнародного посвідчень відіїв

2.1 Вимоги до національного посвідчення водія типу №1

1. Посвідчення повинно виготовлюватися з паперу та покриватися ламінованою плівкою. Розмір посвідчення повинен становити 105х147 (± 0,5) мм. Зразок посвідчення наведено у додатку № 1.

2. Посвідчення заповнюється згідно з нормативними актами МВС України відповідно до передбачених у ньому реквізитів:

лицевий бік посвідчення

- назва виду документа;

- 1 прізвище;

- 2 ім'я;

- 2 по батькові;

- З дата і місце народження;

- 4 місце проживання;

- місце для фотокартки;

- серія і номер посвідчення;

- 5 назва організації, яка видала посвідчення;