Курсовая работа: Ефіроолійні рослини
Гірчиця (обидва види) — однорічна трав'яна рослина, має добре розвинену кореневу систему, стебло 25 — 80 см заввишки. У білої гірчиці стебла, листки і плоди дуже опушені. Листки перисторозсічені, суцвіття - китиця, плід - стручок, насіння кулясте. Маса 1000 насінин у сизої гірчиці 2 - 3 г, у білої 3 - 10 г.
Сарептська гірчиця більш вибаглива до грунтів, ніж біла, проте вона більш посухо- і жаростійка. Насіння її проростає при температурі 2—З °С, може витримувати заморозки до мінус 5 °С.
Гірчиця біла — холодостійка і вологолюбна рослина, насіння її проростає при 1 - 2 °С тепла.
Сіють гірчицю після озимини або просапних культур. Грунт обробляють так, як і під ярі зернові культури. Гірчицю сіють рано навесні суцільним посівом з нормою висіву 10 - 12 кг/га сарептської гірчиці і 15 - 16 кг/га білої. Глибина висіву – 2 - 4 см. Якщо поле забур'янене, то висівають широкорядно з міжряддям 45 см.
У період вегетації на посівах гірчиці знищують ґрунтову кірку, бур'яни і шкідників.
Збирають сарептську гірчицю роздільним способом у фазі воскової стиглості насіння. Біла гірчиця менш осипається, тому її збирають у фазі повної стиглості прямим комбайнуванням.
2.4 Озимий ріпак
З насіння ріпака добувають цінну олію, яку використовують у текстильній, поліграфічній, лакофарбовій, харчовій та інших галузях промисловості. Макуху з ріпака згодовують тваринам. У районах, де вирощують ріпак доцільно займатися бджільництвом, оскільки він є добрим медоносом.
На території України культивують озимий і ярий ріпак. Найбільш поширений озимий ріпак. На Україні його вирощують в південно-західних районах. Урожайність насіння озимого ріпака становить в межах 10 ц/га.
Озимий (Brassica napus L. ssp. oleiferaMetzg.) і ярий ріпак, або кольза (annua), подібні за морфологічними ознаками і різняться між собою за відношенням до екологічних умов [7].
Коренева система в ріпака стрижнева, проникає в грунт на глибину до 3 м. Стебло 100 — 200 см заввишки, округле, вкрите сизим нальотом, розгалужене. Листки теж сизі, неопушені, великі. Листки двох форм: нижні - з черешками, верхні — сидячі.
Квітки у ріпака жовті, великі, зібрані в гроноподібні суцвіття. Плід - стручок з носиком, 6—12 см завдовжки. Насіння дрібне, кулясте, темно-коричневого кольору.
Озимий ріпак — вологолюбна рослина. Морозостійкість ріпака невисока, тому його культивують лише в районах з м'якими зимами. Ріпак вибагливий до родючості грунту. Кращими грунтами є чорноземи, темно-сірі та сірі опідзолені. Ріпак це перехреснозапильна рослина. Велике значення для запилення мають, домахи і особливо бджоли.
Найкращими сортами для України є Глорія, Жет-Неф, Квінта, Тисменицький, Іванна.
Ріпак розміщують після гороху, конюшини, ранньої картоплі, озимої пшениці. Він дуже вибагливий до органічних добрив. Грунт під ріпак обробляють так само, як і під озимі зернові культури.
Сіють озимий ріпак у такі строки, щоб рослини добре вкорінилися і мали розвинену розетку листків. На Україні його сіють у другій декаді серпня широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см, на гектар висівають 8 - 10 кг насіння. На легких грунтах насіння загортають на глибину 3 - 4 см, на ущільнених і запливчастих - 2 - 3 см. Для кращого снігозатримання в міжряддя ріпака підсівають насіння білої гірчиці (1 - 1,5 кг/га). Восени на посівах проводять міжрядний обробіток, а при останньому розпушенні міжрядь рослини підгортають, що захищає їх від вимерзання і вимокання.
Ріпак збирають роздільним способом, рідше прямим комбайнуванням. Обмолочене насіння підсушують до 11 - 12 % вологості.
2.5 Рицина
З насіння рицини добувають дуже цінну олію для технічних потреб. її широко використовують також і в медицині.
Рицина — давня культура. Походить вона з Африки.
Поширена в Індії, Китаї, АРЄ, Греції. Посівна площа її в УРСР становить більш як 10 тис. га. Урожайність насіння рицини при належній агротехніці може досягати 5 ц/га і більше. Рицина (Ricinus communis L.) належить до родини молочайних. Це рослини з високим стеблом, мають добре розвинену кореневу систему. У багаторічної рицини стебло досягає 10 м заввишки і живе до 10 років. На території СРСР культивують однорічну форму.
Вона нижча, стебло її 1—3 м заввишки, рідше — 5 м, розгалужене, червоного або зеленого кольору, з восковим нальотом. Листки великі, черешкові, пальчасто-роздільні, квітки роздільностатеві, зібрані у великі грона. Чоловічі квітки розташовані в нижній частині суцвіття, жіночі — у верхній. Плоди крупні, тригнізді коробочки. Насіння крупне з блискучою оболонкою. Маса 1000 насінин — від 80 до 1000 г. В насінні може міститися до 59 % олії.
Рицина — світло- і теплолюбна культура. Насіння проростає при температурі 10—12 °С. Рослини не витримують приморозків. Краще росте на чорноземних грунтах, високі врожаї вирощують при зрошуванні. Найбільш поширені на Україні такі сорти: Кубанська 15, ВНИИМК 165, Донська, крупнонасінна та Червона [8].
Вирощують рицину в просапному клині після озимої пшениці, зернобобових, кукурудзи. Система осіннього і весняного обробітку грунту аналогічна обробітку під соняшник. Під рицину вносять органічні добрива (15 - 20 т/га гною) і мінеральні - з розрахунку 45 кг/га азоту і 60 кг/га фосфору.
Сіють рицину тоді, коли грунт прогріється до 10 — 12 °С. Спосіб сівби квадратно-гніздовий — 70x70 см з висіванням у кожне гніздо по 3 — 4 насінини, що становить 15 — 25 кг/га. Глибина загортання насіння 7 — 10 см. За період вегетації посіви боронують і не менш як 2 — 3 рази обробляють міжряддя.
Збирають рицину в 2—3 строки у міру достигання грон. У зібраних гронах при висиханні частина коробочок розтріскується і насіння висипається (відбувається самообмолот), а нерозкриті коробочки домолочують комбайнами. Насіння зберігають при 10%-й вологості.
2.6 Арахіс (земляний горіх)
Арахіс — високоолійна культура. У насінні його 45 — 60 % олії, 25 — 37 % білка. На олії арахісу виготовляють маргарин, консерви, кондитерські вироби. Поживність вегетативної маси арахісу дорівнює поживності маси конюшини.