Туристові надається опис таких об'єктів розміщення.

Кількість тих, що проживають в одному номері об'єкту розміщення визначається Договором і програмою туру і може змінюватися в ході виконання програми туру залежно від вибраного об'єкту розміщення.

Туроператор залишає за собою право у разі потреби замінити готель, вказаний при укладенні Договору, на готель тій же, або вищій категорії.

Супровід: професійна підготовка супроводжуючого групи здійснюється безпосередньо туроператором або спеціалізованим учбовим закладом.

Забороняється допуск до самостійного супроводу групи без попереднього навчання і стажування.

У обов'язку супроводжуючого групи входять: контроль за проходженням туристами пунктів пропуску через державний кордон; організація розселення туристів в готелях по маршруту (згідно схеми розміщення); взаємодія з гідами на маршруті і контроль за виконанням екскурсійної програми, взаємодія з водіями.

У обов'язку супроводжуючого групи не входить придбання групових квитків в дні екскурсійних програм (така послуга може бути надана туристам за узгодженням з супроводжуючим).

Супроводжуючий групи має право вказати в маршрутному листі номер свого мобільного телефону для прийому від туристів групи текстових повідомлень.

Супроводжуючий групи має право виїжджати на Маршрут разом з групою з пункту початку туристської поїздки, зустрічати групу в пункті пересадки в автобус або в пункті, розташованому на території іноземної держави (у залежності особливостей туристського продукту).

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ АВТОБУСНОГО ТУРИЗМУ

2.1 Сучасний стан автобусного туризму

Автобусні подорожі - порівняно молодий вид туризму. З'явилися вони в сімдесятих роках ХХ століття, коли в 1972 році була відкрита перша міжнародна туристична лінія Лондон-дублін-Голуей. Сьогодні подібних ліній сотні. Свої автобусні туристичні маршрути з'явилися у нас в наший країни. І поїхати можна куди завгодно: до Брюсселя і Цюріха, Вупперталь і Монтобан, Більбао і Потенцу. Головне - визначити для себе найцікавіший маршрут і вибрати кількість днів, які ви готові провести в "одіссеї на колесах" (це можуть бути 8, 10, 14, 17 і навіть 21 день).

У 1986 р. в країнах Європи у зв'язку із загостренням конкуренції між залізничними і автобусними компаніями було створено об'єднання автобусних перевізників - Рада "Євроліній" ("Eurolincs"), куди увійшли 33 європейських партнера. Автобусні компанії виступили під однією торговою маркою, виробили загальну систему автобусного повідомлення по крізних квитках із загальними стандартами сервісу, правилами і системою знижок. Сьогодні "Eurolines|" - одна з провідних компаній на ринку. Вона обслуговує більше 250 маршрутів по всій Європі, і в неї входять 35 європейських автобусних компаній. З 1992 р. "Eurolines" почала працювати і в Східній Європі [14; c.23].

Підписання Шенгенської угоди дало новий поштовх до розвитку автобусних перевезень, дозволивши спростити багато формальностей. У 90-х рр. середньорічне зростання автобусного туризму складало в середньому близько 1,5% [2,с.22].

Будучи економічним видом туризму, доступним широким верствам населення, автобусний туризм постійно розвивається. До цих пір спостерігається тенденція до зростання його об'ємів. Пріоритет віддається автобусним турам вихідного дня - досить популярні 2-3-денні поїздки по містах Європи в екскурсійно-пізнавальних цілях.

На другому місці по популярності - маршрутні тури тривалістю 1-2 тижні по різних містах також з екскурсійно-пізнавальними цілями.

Сезонність при організації автобусних турів не грає такої великої ролі, як в інших поїздках. Фактично автобусні тури здійснюються протягом всього року. Деякий спад попиту спостерігається в січні-лютому. Протягом цих двох місяців зазвичай на одному маршруті "зайнятий" один автобус.

На думку фахівців, при всій важливості цінового аспекту конкуренція на ринку автобусних турів спостерігається в області різноманітності маршрутів і якості обслуговування.

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами, а транзит через треті країни вимагає дозволу Комітету з транспорту при Європейській економічній комісії ООН (ЕЕК).

Для спрощення договорів на міжнародні перевезення в рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 р. прийнята Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу. Подальші спрощення міжнародних перевезень зафіксовані Гаагською (1989 г) декларацією по туризму і Шенгенською угодою для членів Європейського союзу.

Організація туристських перевезень в рамках країн СНД регулюється ухвалою Міжпарламентської асамблеї держав - учасників СНД "Про основні принципи співпраці держав - учасників СНД в області туризму" від 29 жовтня 1994 р. і іншими актами.

Відповідно до Європейської угоди про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами (АСОР), прийнятим в Дубліні 26 травня 1982 р., для нерегулярних міжнародних пасажирських перевезень в країнах Східної і Західної Європи використовується контрольний документ (листи поїздок), який повинен знаходитися на борту автобуса [15; c.43].

У Україні пасажирським перевізникам (суб'єктам туристичної діяльності, що надають транспортні послуги) для узгодження схеми маршруту і розкладу руху туристських перевезень в Державтоінспекцію необхідно надати наступні документи:

Заява.

Копію водійського посвідчення водія.

Довідку з місця роботи про стаж роботи водієм автобуса.

Копію медичної довідки водія.

Акт технічного огляду автобуса.

Копію ліцензії підприємства на пасажирські перевезення і ліцензійної картки транспортного засобу.

Схему маршруту руху з вказівкою ділянок дорогий, населених пунктів, аварійно-небезпечних ділянок, місць зупинки, узгоджених з виконкомами місцевих рад.

Розклад руху.