Курсовая работа: Соціальна інфраструктура в системі життєзабезпечення міста

Для характеристики якості виконання міським пасажирським транспортом свого завдання використовують такі показники: регулярність руху, експлуатаційна швидкість транспортних засобів, комфортабельність поїздки i т.iн.

Для пасажира основним якісним показником організації обслуговування міським пасажирським транспортом є швидкість сполучення. Саме на цей показник треба орiєнтовуватись при організації обслуговування населення.

Для перевезення пасажирів у містах України використовують автобус, тролейбус, трамвай, метрополітен, таксі. Кожний з цих видів транспорту має свої позитивні й негативні характеристики за такими показниками:

- мiсткiсть (провізна спроможність);

- швидкість сполучення;

- експлуатаційна швидкість;

- маневреність;

- питомі капітальні вкладення;

- експлуатаційні витрати;

- площа, яку займає транспортний засіб на дорозі;

- екологiчнiсть та iн.

Сучасний етап розвитку i планування економіки країни і її галузей, в тому числі міського пасажирського транспорту, відзначається тісним взаємозв’язком техніко-економічного і соціального аспектів. Існуючий в містах рівень транспортного обслуговування впливає на умови життя і діяльності людини. Чим вище рівень насичення технікою, тим гірше стає її використання, оскілки різко знижується швидкість, порушується регулярність руху, підвищується аварiйнiсть. Це є основною суперечністю міста, що розвивається разом з його транспортом. Тому проблема забезпечення нормального обслуговування населення пасажирським транспортом має соціально-економічний характер, а процеси розвитку транспортної інфраструктури як локальне завдання направлене на задовiльнення споживача.

Транспортне обслуговування міського населення є одним з видів виробничої дiяльностi з надання пасажирам послуг, необхідних для здійснення транспортного пересування по місту. Основа організації управління будь-якого об’єкта, в тому числі міського пасажирського транспорту, - це система мети i завдань, сукупність i взаємозв’язок яких визначаються виробничо-технологiчними особливостями його функціонування i розвитку. Особливості міського пасажирського транспорту визначають специфіку управління ним. Управління міським пасажирським транспортом, базуючись на загальних положеннях, має ряд особливостей. У даний час одним із законодавчих актів, який регламентує діяльність підприємств транспорту, є Закон України “Про транспорт “ , згідно з яким міський пасажирський транспорт є складовою частиною єдиної транспортної системи України. Транспортне обслуговування населення відіграє важливу роль в системі регіонального господарського комплексу. Міський пасажирський транспорт, задовольняючи потреби населення в пересуваннях, створює передумови для нормального функціонування економіки міста, сприяє збільшенню вільного часу населення, робить доступним для користувача елементи виробничої і соціальної регіональної структури . Пасажирський транспорт, забезпечуючи економію суспільного часу, сприяє розвиткові продуктивних сил, розширенню мiжрегiональних зв’язків, поліпшенню культурно-побутового обслуговування населення.

Формування транспортних систем з урахуванням соціальних чинників є новим етапом розвитку інфраструктури: промислово-господарський комплекс, житлове господарство, системи транспортного, медичного, культурно-побутового обслуговування, системи охорони здоров’я, освіти та ін. Ці послуги досить різноманітні. Через суспільний розподіл праці i неухильне зростання транспортних потреб населення вони надаються різними організаціями, спеціалізованими на виробництві певних видів послуг. Зв’язуючи всі галузі економіки між собою, а також сферу виробництва із сферою споживання, транспорт має всеосяжний характер, що створює найтiснiший взаємозв’язок між його розвитком транспорту та іншими галузями економіки. Тому вирішення всіх внутрішніх проблем необхідно проводити з урахуванням транспортних зв’язків, i, навпаки, проблеми, пов’язані з оптимізацією роботи у відповідних галузях. Все сказане дає можливість зробити висновок, що міський пасажирський транспорт, є самостійною функцією міста, яка забезпечує функціонування чотирьох основних його завдань: продуктивність праці, тривалість i умови відпочинку, величина і структура вільного часу, розвиток внутрішніх і міжнародних зв’язків та багато інших явищ соціального життя суспільства так чи інакше пов’язані з пасажирським транспортом.

Для багатьох галузей міського господарства, в тому числі міського пасажирського транспорту, властива така особливість, як монопольний характер виробництва послуг, а це означає вiдсутнiсть конкурентноздатності виробництва. Ця обставина позбавляє споживача вибору.

Однією з галузевих особливостей організації і управління міським пасажирським транспортом було те, що підприємства цієї галузі підпорядковувались i підпорядковується різним мiнiстерствам. Якщо трамвайні й тролейбусні підприємства знаходилися в підпорядкуванні міських виконавських комiтетiв i республіканських міністерств житлово-комунального господарства або промислових міністерств то автобусні підприємства i таксопарки належали Республіканському мiнiстерству автомобільного транспорту, а метрополітени - Мiнiстерству шляхів сполучення. Природно, що при цьому к кожному виду транспорту, кожному відомству властиві свої системи нормативів i показників, методи планування і управління. Ця обставина накладала відбиток на управління галуззю в цілому, матеріально-технічне забезпечення транспортних підприємств планування їх виробничої діяльності i звітність ускладнювали можливість контролю з боку місцевих органів управління, утрудняли координацію їх діяльності.

Специфічний характер послуг, надаваних підприємствам міського пасажирського транспорту, обумовлює такі його особливості:

- неможливість створювати запас продукції;

- неможливість компенсувати недоліки в послугах в подальший період без збитку для споживачів.

Своєрідність послуг, виконуваних транспортними підприємствами, ставить процес виробництва в безпосередню залежність від коливань попиту на перевезення, веде до об’єктивної нерiвномiрностi виробництва. Ця обставина дає змогу стверджувати, що виробнича діяльність підприємства пасажирського транспорту значно залежить від коливань попиту на перевезення, веде до планової нерiвномiрностi виробництва із значними змінами в часі. Проте ці твердження сприяються на галузевий підхід i в не належній мірі враховують потреби споживача, оскільки виходять з міркувань «галузевої ефективності», скорочення кількості транспортних засобiв у період міжпікових навантажень, тим самим знижуючи вартість послуг, не міняючи ціни на них.

Галузеві особливості міського пасажирського транспорту:

- специфічний характер послуг галузі;

- специфічний зміст виробничого процесу - його місцевий характер, невiддiльнiсть від споживача, неможливість створювати запаси i компенсувати втрати без збитку для якості соціальна спрямованість;

- особливості ціноутворення;

- багатогалузеве тiдпорядкування.

Інтенсивний розвиток міського господарства викликає прискорені темпи зростання сучасного міського пасажирського транспорту. У цих умовах значною мірою ускладнюються виробничо-господарськi зв’язки між підприємствами міського транспорту i їх пiдроздiлами, постійно зростають обсяг i складність завдань управління.

Сьогодні в Україні існує підпорядкування підприємств міського пасажирського транспорту різним мiнiстерств