Курсовая работа: Суспільно-політичне життя України у другій половині 40-50-тих років

Перші заходи нового керівництва стосувалися сільського господарства. Воно з часів колективізації перебувало в стані хронічного застою. Вжиті заходи сприяли піднесенню сільського господарства і поліпшенню становища трудящих. Серед найважливіших кроків М. Хрущова - підвищення матеріальної зацікавленості колгоспників, збільшення державних асигнувань на потреби села, поліпшення технічного й кадрового забезпечення господарств. З метою кращого стимулювання дозволено видавати колгоспникам грошовий аванс - 25 відсотків від прибутків.

Також особливо радикальні норми були здійснені у промисловості. Мета реформи - подолання вад галузевої системи управління, яка створювала відомчі бар’єри між підприємствами різних міністерств, стримувала розвиток спеціалізації й кооперування виробництва.

Зміни у соціальному житті були досить вагомі. Навесні 1956 р. прийнято низку документів, спрямованих на поліпшення умов праці і підвищення рівня життя людей. На дві години скорочено тривалість робочого дня у передвихідні і передсвяткові дні, збільшено тривалість відпусток по вагітності й пологах, відмінено судову відповідальність працівників зі самовільне залишення підприємств і установ та прогул без поважних причин, встановлено шести часовий робочий день для підлітків від 16 до 18 років, ліквідовано плату за навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних закладах.

У липні того ж року прийнято закон про державні пенсії, за яким значно збільшено розміри нижчих і знижено розміри високих пенсій. У вересні підвищено зарплату низькооплачуваним робітникам і службовцям у середньому на 33 відсотка.

Протягом 1956 - 1960 рр. у більшості галузей промисловості України здійснено перехід з восьмигодинного на семигодинний робочий день, а на підземних та інших роботах із шкідливими умовами праці - на шестигодинний.

Почала змінюватися соціальна політика на селі. З середини 50 -х років окремі колгоспи почали переходити до щомісячного авансування працівників колективних господарств. Частина колгоспів запровадила гарантовану оплату трудового дня, інша - гарантовану оплату грошима (без нарахування трудоднів).

У цей період були вжиті деякі заходи для допомоги жінкам-матерям, зокрема створено коли-інтернати і групи продовженого дня при школах.

Проте згодом спостерігалось постійне зниження вказаних показників: все наочніше простежувався так званий залишковий принцип фінансування соціальної сфери суспільства, що різко розходився з гаслами розгорнутого будівництва комунізму.

У 50 - 60 роки більше уваги стало приділятися медичному і санітарно - курортному обслугованою населення. Це була однією з найважливіших ланок соціального життя, яка довгий час займала третьорядне місце в пріоритетах держави. Тепер медичні і санаторно-курортні заклади республіки почали розвиватися динамічніше. Видатки на безплатне навчання і медичне обслуговування, утримання ясел, садків і шкіл - інтернатів, санаторіїв і будинків відпочинку, на розвиток системи соціального забезпечення та культурно-побутове обслуговування населення здійснювались за рахунок суспільних фондів споживання.

Поступово поліпшувалось постачання населення товарами широкого вжитку. В побут входили швейні та пральні машини, холодильники та телевізори. На перших початках цих товарів вироблялось недостатньо, однак потім їх кількість значно збільшилась. Але централізована система призводила до періодичних дефіцитів на ті чи ті товари широкого вжитку.

Також у 1963 р. в багатьох містах республіки з’явились довгі черги за хлібом і молоком. Труднощі в постачанні населення продуктами харчування змусили політичне керування вжити непопулярні методи.20 серпня 1963 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР, 28 серпня - ЦК Компартії України і Рада Міністрів УСРС прийняли постанови „Про заходи по економії державних ресурсів хліба”. Постанови зобов’язували відповідні міністерства, відомства і організації збільшити з 12 жовтня 1963 р. виробіток кукурудзяної і пшеничної муки і більше застосовувати їх як домішки при випіканні хліба, припинивши з 1 жовтня 1963 р. використання пшеничної муки вищого і першого сорту на випікання хліба.

У 50-х роках дуже гостро стояла житлова проблема. Щоб розв’язати цю проблему, відбулося відчутне нарощування потужності будівельних організацій і збільшення капіталовкладень на цілі будівництва. Площа введених у дію житлових будинків різко зросла, тисячі людей залишили бараки і комуналки, переселившись у нові квартири сімейного типу. Нестачу житла повністю ліквідовано не було, але гостроту житлової проблеми значною мірою вдалося зняти.

Також у період „відлиги” політика влади щодо релігії та церкви зазнала певної еволюції. Процес десталінізації радянського суспільства спочатку привів до деякого послаблення тиску на релігійні організації. Припинилося масове закриття храмів, широке застосування адміністративних засобів боротьби з віруючими. З таборів та заслання повернулися сотні репресованих священиків, які відмовились від „возз’єднання” з Руською православною церквою.

Позитивним змінам у суспільно-політичному житті сприяла часткова реабілітація жертв сталінських репресій. До 1957 р. було повернено більше 65 тис. депортованих членів сімей, пов’язаних з діяльністю українських націоналістів.

Могутнім імпульсом стало викривання культу особи Сталіна. Хрущов виступив з доповіддю з критикою щодо вади системи. Це був важливий і сміливий крок на шляху десталінізації, який стимулював процес лібералізації суспільного життя, свідчив про реальну перспективу його демократизації.

Після смерті Сталіна розпочалося розширення прав союзних республік у різних сферах суспільного життя. Тільки в 1953 - 1956 рр. в Україні із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій. Бюджет республіки значно зріс. У 1957 р. розширено юридичну компетенцію республік - вони отримали право вирішувати питання обласного, крайового адміністративно-територіального поділу, приймати громадянський, карний та процесуальний кодекси тощо. Згодом було розширено фінансово-бюджетні права республіки, а також права щодо поточного і перспективного планування, матеріально-технічного забезпечення, будівництва, використання капіталовкладень тощо.

Висновок. Отже, суть кардинальних змін, що розпочалися зі смертю Сталіна, полягає в лібералізації всього суспільного життя. Ця лібералізація виявилася в припиненні кампанії проти націоналізму; певному уповільненні процесу русифікації; частковій реабілітації жертв сталінських репресій; зростанні українського чинника в державному та громадському житті; розширенні прав республіки в економічній, фінансовій та юридичних сферах та більшій відкритості УРСР для контактів з іноземними державами.

Безпосередніми наслідками реформування суспільства стали поліпшення умов праці, збільшення доходів населення, зростання житлового будівництва.

Ув’язнення. У повоєнний період перед українцями знову поставала загроза голоду та репресій. Повоєнні роки вводили українців у цілковито інший світ, з яким вони мали коротке й нещасливе знайомство у 1939-1941 рр. Включення до складу СРСР тепер означало відмежування від політичних і культурних цінностей Європи. Його результатом стала втрата найважливішого набутку західноукраїнського суспільства - його широкої організаціонної мережі.

Часи Хрущова, цілком очевидно, були перехідним етапом радянської історії. Незважаючи на численні невдачі, розчарування й несподіванки від реформ та експериментів, усе ж таки вдалося перетворити СРСР із країни, де правлять терор і драконівська політика, на більш раціональну систему господарювання, орієнтовану на передову індустріальну технологію. Цей перехід виразно відчувався на Україні, де сталінизм сягнув найжахливіших форм.

Перелік використаної літератури

1. Орест Субтельний, „Україна. Історія”, Київ, 1993 р.

2. І.Ф. Курас, „Політична історія України”, Київ, 2003 р.

3. О.Д. Бойко, „Історія України”, Київ, 2004 р.

4. Крим’якевич, „Історія України”, Львів, 1996 р.