Лабораторная работа: Структура психологічного дослідження
Структура психодіагностичного дослідження містить три основних етапи:
- підготовчий;
- проведення експериментального дослідження;
- аналіз і інтерпретація результатів (підготовка психодіагностичного висновку).
На першому (підготовчому, передекпериментальному) етапі здійснюється збір відомостей про хворого.
Конкретні кроки цього етапу:
1) ознайомлення психолога з медичною документацією;
2) бесіда психолога з лікарем , у ході якої формулюються конкретні завдання психологічного дослідження;
3) бесіда психолога з випробуваним, що має самостійне діагностичне значення й формує у випробуваного правильне відношення до дослідження.
Етап закінчується виробленням стратегії наступного інструментального дослідження, що припускає підбор експериментальних методик, внесення коректив у їхній інструкції й стимульний матеріал (у випадку нестандартизованих методик) відповідно до особливостей випробуваного й поставленими психодіагностичними завданнями, а також визначення послідовності пред'явлення методик.
Другий етап (проведення експериментального дослідження) включає пред'явлення випробуваному сформованого на першому етапі комплексу методик у заздалегідь установленій послідовності. Виконанню завдань за кожною методикою повинна передувати чітка й лаконічна інструкція. Під час виконання випробуваним експериментальних завдань психолог спостерігає за поводженням хворого й веде точний запис проведеного досвіду. Етап завершується поданням отриманих результатів у вигляді, що задається типом методики.
При використанні комплексу тестових методик здійснюється підрахунок великої кількості шкальних оцінок, балів, коефіцієнтів, що займає значну частину робочого часу психолога. Тому очевидної стає роль персонального комп'ютера, що дозволяє використати комп'ютерні психодіагностичні методики.
На третьому етапі психологічного дослідження відбувається підготовка висновку по його результатах: узагальнення й інтерпретація всієї сукупності наявних у психолога даних про випробуваний у контексті поставленого завдання дослідження. Отримана на попередньому етапі дослідження за допомогою експериментальних психодіагностичних методів кількісна і якісна інформація співвідноситься з даними анамнезу, бесіди, спостереження.
Приводимо загальну схему висновку по даним психодіагностичного дослідження:
І. Результати клініко-психологічного дослідження.
ІІ. Результати експериментально-психологічного дослідження.
ІІІ. Висновки й рекомендації.
Докладний опис етапів психодіагностичного дослідження в клініці, основні принципи його проведення, аналізу даних і оформлення психодіагностичного висновку відповідно до вимог замовника (лікаря, педагога, соціального працівника, працівника кадрових служб та ін.) утримуються в зазначеній вище монографії К.Р. Червинської, О.Ю. Щелкової.
Для ілюстрації викладених положень приводимо психодіагностичний висновок на конкретному випробувані. Висновки підготовлені у зв'язку із завданнями клінічної діагностики й експертизи, а також з метою визначення ролі психологічних факторів у розвитку захворювання для вибору на цій основі адекватних методів психологічної корекції й соціальної реабілітації.
У психодіагностичному висновку реалізована представлена схема написання й інтерпретації даних психологічного дослідження, а самі дослідження будувалися відповідно до загальних принципів проведення психологічного експерименту, правилами й нормами психодіагностичної роботи психологів.
ПСИХОДІАГНОСТИЧНИЙ ВИСНОВОК НА ВИПРОБУВАНОГО
Випробуваний проходив амбулаторне обстеження з метою уточнення клінічного діагнозу (розглядалася можливість перегляду раніше встановленого діагнозу у зв'язку з обмеженнями, що накладають на професійну діяльність і соціальне функціонування випробуваного).
Ціль психологічного дослідження: визначення загального рівня й індивідуальних особливостей інтелектуального розвитку в їхньому зв'язку з рівнем і характером соціальної адаптації випробуваного.
Клініко-психологічне дослідження
З бесіди з матір'ю. До трьох років був неспокійною дитиною, багато плакав. Надалі проблем з вихованням, поводженням сина не було. До 4 класи вчився добре, в 5 класі успішність знизилася, однак зі шкільною програмою справлявся, класи не дублював. Закінчив 9 класів і сільськогосподарське ПТУ, одержав спеціальність майстра с/г виробництва. По відкликаннях викладачів, у поводженні й успішності не відрізнявся від інших учнів. Має плани на з у будівельно-дорожнє підприємство.
У віці 8 років під час літнього відпочинку в селі одержав послідовно дві травми від удару коня й корови. Із цього часу відзначалися множинні нав'язливі рухи. Лікувався в невропатолога з діагнозом "Невроз нав'язливих рухів". До теперішнього часу відзначена симптоматика значно редукувалася; відзначаються лише рідкі епізоди "нав'язливого потирання носа".
В особистісному плані характеризується матір'ю як спокійний, урівноважений, слухняний, ласкавий. З родителями й старшому браті контакт гарний. Підлітковий вік пройшов без ускладнень, хоча став трохи менш відвертим.
Має друзів серед хлопців без асоціальних похилостей. По оцінці матері, за рівнем інтелекту, емоційним і поведінковим характеристикам від них не відрізняється. Схильності до алкоголізації, інших шкідливих звичок і девіантних форм поводження не відзначається. Виразних захоплень не має. Любить риболовлю; займається з батьком лагодженням транспорту (мотоцикла, трактора), тягнеться до техніки. Читає мало.
У зв'язку з тим, що раніше спостерігався в невропатолога в допризовному віці перебував на обстеженні від військкомату в обл. ПБ, де стан розумової сфери обстежуваного був кваліфіковано як "Олігофренія у формі дебільності в легкому ступені". Для уточнення рівня інтелекту спрямований на експериментально-психологічне дослідження в консультативне відділення Психоневрологічного інституту ім. В.М.Бехтерєва.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--