Реферат: Технологічна послідовність виготовлення виробу

Склеювання деревини

Міцність склеювання дерев'яних деталей залежить не лише від якості виготовленого клейового розчину, а й від товщини шару клею, який утворюється між з'єднуваними деталями. Високої міцності склеювання можна досягти, якщо шар клею між деталями дорівнює 0,1—0,15 мм.

Для якісного склеювання треба старанно прифуговувати поверхні деталей, щоб між ними не було зазору. Поверх­ні, що склеюються, слід очистити від пилу та бруду, не можна торкатися до них руками, бо жирові плями зменшують міцність склеювання.

Клей наносять на поверхню пензлями рівним шаром. Після цього поверхні деякий час витримують, щоб деревина увібрала клей, а волога випарилася з клейся розчину. Проте деталі треба з'єднувати до того, як клей застигне.

Склеювання може бути однобічним та двобічним. Застосовуючи однобічне склеювання, шар клею наносять лише на одну поверхню, а в разі двобічного склеювання – обидві з'єднувані поверхні. Однобічним склеюванням з’єднують деталі вздовж волокон, двобічним — торці деталі.

Вологу деревину склеювати не можна.[3, 67]

З'єднання шурупами

Основа готова. Тоді до основи кріпимо плити для того щоб одяг не забруднювався об стінку. Допоміжні рейки з'єднуємо з основою за допомогою міцного з'єднання шурупами(мал. 4). Для цього мені необхідно провести підготовчі роботи. У заготівці спочатку проробляють отвір розміром 2/3 діаметру і 1/2 довжини шурупа. У цей отвір вставляють шуруп, який легко загвинчується в потрібному напрямі, не розщеплюючи деревини. Для невеликих шурупів отвір можна зробити цвяхом.

Вістря шурупа повинне бути прямим і загостреним, а проріз в головці -нестертою. Шуруп краще загвинчується в деревину, якщо його покрити тонким шаром мила. Щоб вістря шурупа не вийшло з другого боку деталей, що сполучалися, його довжина не повинна перевищувати їх сумарної товщини. Не можна використовувати заіржавілі шурупи, але якщо інших під рукою немає, шуруп потрібно покрити шаром масла.

Коли це зробив в мене виникла ідея зробити полку для взуття студентів, також на цю полку можна сідати, оскільки вона витримує масу дорослої людини, щоб легше було взувати взуття, і інших речей, які бажано не класти на підлогу. [6,124]

ІІІ. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП

3.1 . Технологічна послідовність виготовлення виробу.

Технологічн а картка виготовлення проніжк и

№ п/п	Поопераційні ескізи	Вид операції послідовність виконання	Обладнання
1.	340	Підбір заготовок	Лінійка.
2.	10	З нанесення на заготовку необхідних розмірів	Лінійка, штангенциркуль, олівець, кутник
3.		Вирізати заготовку необхідних розмірів	Кругопилковий верстат, ручна ножівка,
4.		Стругати заготовку до відповідних розмірів	Фугувальний верстат, рейсмус ний верстат, рубанок.
4.		Вирізати шліци	Ручна пилка, фрезерний верстат, фрези.
5.		Свердлити отвір діаметром 20	Свердлильний верстат, свердло діаметром 20, ручна дриль.
6.		Зачистити заготовку	Шліфувальний папір, шліф машинка, шліфувальний верстат

Процес розмічання деревини

Усі столярні вироби виготовляють за кресленнями. Кожна деталь виробу своїми розмірами і формою повинна відповідати кресленню. За допомогою розмічання переносять на заготовку контурні, осьові і деякі допоміжні лінії у відповідності з кресленням. Розмічання — трудомістка і важлива операція. Від її виконання залежить якість виробів.

Лінії розмітки (риски) — наносять на деревину олівцем або вістрям відповідного розмічального інструменту. Олівець (шило) нахиляють (під кутом 40...60°) в напрямі руху і притиска­ють, до розмічального інструменту.

Перед розмічанням на заготовці визначають (а при необхідності обробляють) вимірювальні бази, тобто місця, від яких буде вестись підрахунок.

Під час розмітки застосовують розмічальний і контрольно-вимірювальний інструмент.

Вимірювальна лінійка, складаний або стрічковий метрпризначені для вимірювання розмірів та розмі­чання деталей. Ціна поділки цих інструментів 0,5...1,0 мм, а точність вимірювання 0,25...0,5 мм.

Рисунок 3.1

Кутники дерев'яні застосовують для розмічан­ня, перевірки прямих кутів і струганих під прямий кут суміжних поверхонь. У них розрізняють п'ятку (колодку) і закріплену в ній під прямим кутом тонку лінійку (перо).[2, 78]

Пиляння деревини

Пиляння деревини — процес закритого розрізання її на частини з утворенням між ними пропилу. Пропил обмежений трьома гранями: нижньою (дном) і двома боковими. Пиляння здійснюється ручними і електрифікованими пилками, а також на криглопилкових верстатах.

Для ручного пиляння застосовують багаторізцеві інстру­менти — пилки.

Криглопилкові верстати призначені для поздовжнього і по­перечного розпилювання, а також для розпилювання під кутом до волокон.

На рисунку 3.2 зображено універсальний криглопилковий верстат Ц-5.

Рисунок 3.2

Пилковий вал приводиться в дію клинопасовою передачею від електродвигуна. Робочий стіл верстата призна­чений для переміщення на ньому заготовки під час обробки. Для безпечної роботи на верстаті встановлені кожухта верхня огорожа . За допомогою маховичка підйомного механізму супорт робочого стола можна переміщувати у вертикальному напрямі.

Контроль якості пиляння деревини здійснюють вимірюваль­ним інструментом. Відхилення величини кута між кромкою і пластю можна перевірити кутником, єрунком або малкою; ви­кривлення пропилу — на око або прикладанням лінійки до оброб­люваної поверхні; ворсистість, відколювання трісок — на око.[1, 135]

Стругання деревини

Поверхня необробленої деревини в більшості випадків буває шорсткою, а переріз по довжині не зовсім однаковим. Струганням надають деталям правильної форми і розмірів, які зазначені на кресленні. Стругають деревину ручним і меха­нізованим інструментом.

Для ручного стругання деревини застосовують різні струги.(Рисунок 3.3 )

Убільшості випадків вони складаються з колодки, стального залізка з гострим лезом і клинка. В дея­ких конструкціях передбачаються упори, ручки, ріжки та ін.Нижня частина колодки називається підошвою, ділянка спереду залізка — носком, позаду залізка — п'яткою. Ко­лодка повинна бути плоскою для стругання плоских поверхонь або мати зворотний профіль оброблюваної поверхні при стру­ганні криволінійних і профільних поверхонь. Для встановлен­ня залізка і виходу стружки в колодці продовбане гніздо (льо­ток), що звужується до виходу з підошви до ширини 5...9 мм (проліт). Чим проліт вужчий, тим чистішою виходить поверхня стругання. Якщо підошва стирається і проліт розширюється, то в передню частину її вставляють на клею п'ятикутну встав­ку з твердої породи деревини (самшиту, груші, граба). Цим вирівнюють передню частину прольоту і роблять його вужчим.