Реферат: Теорії емоцій і особистості

Шкала емоційної експресії

З 1872 року, після виходу у світло відомої роботи Дарвіна «Вираження емоцій у людини й тварин», така складна область емоцій, як експресивна міміка, стала розглядатися багатьма вченими як самостійна дисципліна. Деякі із цих авторів внесли безцінний вклад в аналіз і розуміння експресії, але найчастіше не могли інтегрувати свої важливі відкриття в психологію особистості й поводження.

Вивчення виражень особи, які й становлять головну тему нашого інтересу, почалося з Вудворта (Woodworth, 1938), коли він запропонував першу по-справжньому діючу систему класифікації мімічних виражень окремих емоцій. Він показав, що все різноманіття експресивної міміки особи можна виразити за допомогою лінійної шкали, що припускає наступні шість щаблів: 1) любов, радість, щастя; 2) подив; 3) страх, страждання; 4) гнів, рішучість; 5) відраза; 6) презирство.

Шлосберг, застосовуючи класифікаційну схему Вудворта при аналізі фотографій людей з різними вираженнями особи, припустив, що найбільше адекватно їх можна описати, якщо представити шкалу Вудворта у вигляді кола із двома осями: задоволення-невдоволення (pleasantness-unpleasantness, вісь P-U) і прийняття-відкидання (acceptance-rejection, вісь А-R). Пізніше Шлосберг додав третій вимір, сон-напруга, і, таким чином, дуже близько підійшов до прийняття й емпіричного підтвердження трьох вимірів почуттів, уперше запропонованих Вундтом в 1896 році.

Підхід Шлосберга аналогічний тому, що лежить в основі психофізичного експерименту, Шлосберг також спробував зв'язати судження з якимись фізично вимірними явленими. У ранніх експериментах Шлосберга випробувані оцінювали вираження осіб на фотографіях по двох дев'ятибальних шкалах: по шкалі «задоволення-невдоволення» і по шкалі «прийняття-відкидання», а потім для кожного зображення обчислювалися середні оцінки по обох вимірах.

Щоб дати оцінку емоційного вираження особи, визначити категорію емоції, потрібно прочертити лінію із центра кола, від крапки перетинання лінійних шкал, через нанесену крапку до краю кола. Кореляція між значеннями кругової шкали, установленими за допомогою методу сортування, і тими значеннями, які були визначені, або передвіщені, за допомогою двох дев'ятибальних шкал, склала 0,76. Таким чином, можна сказати, що шкали « задоволення-невдоволення» і «прийняття-відкидання» дозволяють із достатньою точністю класифікувати пропоновані (навіть на фотографіях) вираження особи в термінах дискретних емоцій.

Вимір сон-напруга була уведена Шлосбергом і його співробітниками під впливом робіт Даффи й Линдсли й даних, що свідчили про те, що такий вимір, як «активація», важливо для аналізу емоцій. За допомогою спеціально розробленої серії фотографій експресивних виражень людських осіб (серія Лайтфута) вони показали, що критерії «задоволення-невдоволення», «прийняття-відкидання» і «сон-напруга» досить надійні (відповідно 0,94, 0,87 і 0,92 при N = 225). Трайандис і Ламберт використовували три виміри Шлосберга в дослідженні й довели їх валидність як для греків, так і для американців. Однак пізніше інші дослідники виявили високу кореляцію між вимірами «прийняття-відкидання» і «сон-напруга» і тим самим взяли під сумнів їхня незалежність друг від друга й можливість їхнього використання як самостійні виміри. Велике дослідження експресивної міміки, проведене Осгудом, дозволило йому сформулювати три виміри експресії, які він інтерпретував у термінах семантичних вимірів лінгвістичних сигналів. Він дійшов висновку, що ці виявлені виміри - задоволення, активність і контроль - відповідають його семантичним вимірам оцінки, активності й сили.

Література

1.Фресс П., Піаже Ж. Експериментальна психологія. - К., 2003

2.Хекхаузен Х. Мотивація й діяльність. - К., 1996

3.Міллер Д. Галантер Е. Прибрам К. Плани й структури поводження. - К., 1999

4.Додонов Б.І. У світі емоцій. - К., 1987