Реферат: Типологія конфліктів

- Конфлікти, що виникають в силу індивідуальних особливостей членів трудового колективу.

Критерієм типології конфліктів може бути зміст протиріч, що приводять до конфлікту. Це протиріччя: пошуку; групових інтересів; морального характеру; очікувань, які не відбулися тощо.

Сімейно – побутові конфлікти, які в свою чергу поділяються на: батьки – діти; чоловік – дружина; сутички з сусідами; непорозуміння з знайомими.

Кожен з цих типів конфліктів має різні сфери прояву, найзагальнішими з яких є такі:

1. суспільно – політична сфера;

2. національна;

3. виробнича, трудова;

4. внутрішній конфлікт – життєва криза.

Будь – який конфлікт – це завжди глибоке переживання, страждання людини. Правда сама глибина цього почуття, як і ставлення до нього у різних людей неоднакові.

До ознак класифікації конфліктів можна також віднести:

- обсяги конфліктів (локальний або широкий);

- тривалість перебігу (короткочасний або тривалий);

- сила впливу на учасників (наскільки зачіпає статус особистості);

- наслідки (позитивні чи негативні).

2. Типи поведінки в кризових ситуаціях

Психологи розрізняють шість типів зворотної реакції тієї чи іншої людини на кризові ситуації.

1. Найбільш стійкий тип. Люди, які належать до нього, не віддають переваги жодній сфері життєдіяльності, їх нічим не переймеш. Водночас їх не можна назвати байдужими, скоріше за все таких людей називають в народі «товстошкірими». Хоча цей термін не науковий, однак він точно віддзеркалює реакцію цього типу людей на будь – яку конфліктну ситуацію.

2. Хворобливо - переживаючі кризу. Люди цього типу переживають неспокій, передбачаючи можливу кризову ситуацію, глибоко її переживають, вразливі до образ несправедливості.

3. Винятково хворобливий. Пристрасно ставляться до різних видів діяльності і будь – яка невдача сприймається як життєва поразка.

4. Самозакоханий, формалістичний тип. Його нічим на проймеш ніякий конфлікт його не зачіпає. Індиферентний, вразливий тип.

5. Малопоінформований. чимось невільно примикає до категорії байдужих, але тільки в силу того, що інтелектуально не «перевантажений», мало обізнаний, у зв’язку з чим знижена переоцінка і в певних ситуаціях не здатний прийняти самостійне рішення.

6. Егоїстичний. Байдужий до всього, що безпосередньо його не стосується, проте заради власного благополуччя здатен іти на все.

Особливе місце і значення має конфлікт, зумовлений певною життєвою кризою. Криза життя – своєрідне випробування людини на її соціальну і психологічну зрілість. Порушення контактів, самотність супроводжується виникнення суперечностей між потребою в увазі, порозумінні, теплоті з боку інших людей і не отриманні цього всього з боку оточуючих та і поступовій втраті власної можливості на подібне стосовно інших.

3. Шляхи подолання конфлікту

Які б не були складні психологічні особливості, життєві ситуації і перепони, людина повинна постійно формувати культуру внутрішнього психічного життя, що завжди допомагає успішно долати певні конфліктні ситуації, відповідні життєві перепони, встановлювати тісніші контакти з оточуючими людьми, не говорячи уже про дружні, товариські стосунки з однодумцями.

В процесі нашого розвитку відбувається, з одного боку, засвоєння, створеної людством культури, що приводить до своєрідного опредмечування, наповнення себе знаннями, існуючою культурою і перетворення кожного в ї частинку, і, з другого – своєрідне розпридмечування себе для інших людей і поколінь. Іншими словами, який слід собі у бутті, в пам’яті людей залишає та чи інша особистість. А цим слідом можуть бути справи, діла, творчість, які не рідко можуть вступати в конфлікт з оточуючими, із звичками і поглядами людей. Ці конфлікти можуть бути і проти нашої волі, хоча так чи інакше ми в них буваємо втягнуті.

Яким же чином можна вирішувати конфлікти, коли вони уже виникли?

По-перше, за будь-яким конфліктом відверто чи приховано знаходяться інтереси людей, ось чому завжди слід вияснити, чи є у вас щось спільного в інтересах, незважаючи на наявність конфліктної ситуації. Необхідно проаналізувавши, зрозуміти, які існують розбіжності в особистих інтересах сторін стосовно до загального інтересу. Розібратися в суті інтересів вашого партнера і пояснити йому ваші бажання. Нарешті, обговорити, які можуть бути взаємні спільні кроки, аби можна було подолати конфлікт.

По-друге, прагнути такої згоди, яка б могла максимально задовольняти інтереси кожної із сторін, при цьому вести розмови чи переговори без образ, тим більше без ультимативних вимог.