Люди треба скласти 3 коломийки на українській мові

Чорні очі по обочі, сірі — по долині, Та ні в кому правди не є, лиш маленько в мині. Ой я, бідний сирітонька, на біду зістався, Поламали мама санки, я з печі спускався. Ой скрипочки із липочки, струни з прядевниці, Як заграю коло стола, чути до полиці. Казали ми кури пасти за стодолов в просі, Кури яйця погубили, я дістав по носі. Ой ішов я селом, селом, так ми було стидно, Несу курку під пахов, а ї хвостик видно. Ой ішов я до милої піпу запалити, Стрітили ня два леґіні, хотіли побити. Біда мені до милої, та й біда до піпи, Лиш би я міг здоровеньким додому добігти. Ой до гаю доріженька, до гаю, до гаю, Летить мати з макогоном: «Вернися, бугаю!» Летить мати з макогоном, тато з маківницев, «Ой де ти ідеш, бугаю?» — «Я йду за телицев». Ой прийшов я до дівчини, она пече пляцки, Як ми дала лопатою, аж єм поліз рачки. Ой прийшов я до Анночки так, як до ґаздині, Вона мене виправила спати межи свині. Ой дивися, дівчинонько, який я файненький, Маю носик, як цибулю, зате вус чорненький. Не бий, мати, Катерину, бий тую маленьку. Бо я тую Катерину візьму за миленьку. Порадьте ми, люди добрі, що маю робити, Є у мене три ґрейцарі, хочу ся женити. Та один дам гудакові, другий на горілку, А третій дам тому ґазді, що за ня дасть дівку. Хтів би я ся женитойки, хтів би-м жінку мати; Прийде зима, сіна нема, нічим годувати. Ой ковалю, ковалику, зроби мені дримбу, Та дам тобі миску муки, повісма на линву. Та дам тобі миску муки, щоби-с си утішив, А дам тобі повісемце, аби-с си повісив. Коло млина яворина, коло млина тиса, Я не піду та до млина, бо ся бою лиса. Не того ся лиса бою, що кури імає, А того ся лиса бою, що жони не має. Ой дівчино, дівчинонько, чого ж тобі горбик? «Пасла-м бички понад річки, вчинив ні ся ковбик». Ой з-за Люча іде туча, з-за Косова — хмара. То-то собі ой Явдошка із Іванком пара. Ой чи пара, чи не пара, мемо парувати, Хоть Явдошка буде менша, мемо натягати. Ой сидів він коло неї, а вна коло нього, Не говорив він до неї, ані вна до нього. Чи ти такий магаляс, як я магаляска? Чи ти такі штани маєш, як моя запаска? Ой я варю, варю борщ, ти вариш капусту, Ти не маєш таки ніц, я лиш хату пусту. Пекла коржі коло межі, один загнітився, Який сам, такую взяв, ніц не помилився. Сіла мила на коника та пішла додому, А я сяду на корову та її догоню. Гоп, чук, Серенчук, загородив кучку, Не мав кого заганяти, загнав Серенчучку. У нашої Оленочки серед села хата, Тридцятеро Дітей має та й ще тулубата. Ой чому ти не така, як твої мамуня, — За мищину ягідок продала татуня. За мищину ягідок, за торбину проса, Та й купили за ті гроші хустину до носа. Ніхто такий не розумний, як мої мамуня. Що продали когута, купили татуня. Сідай, тату, на лопату, мамо, на коцюбу, Тато гейта, мама вішта, поїдем до шлюбу. А мій батько був стрілець, застрілив сороку Та наробив ковбасів на півтора року. Та мій татко решітник, на решеті грає, А мама сі так упила, лиш носом киває. За коробку черешень, за літру горівки Тато маму проміняв, сам пішов до дівки. Чи я тобі не казала: «Пияку, покайся, Кинь келішок, півквартирку, за літру хапайся». Николаю, я вмираю, бігай по горівку, Та не бери малу фляшку, бери си чвертівку. Ой нап’юся горівочки та й плету ногами, Іно я си підпираю носом та й зубами. Скакав баран через паркан, на нім чорна вовна, Отож би я заспівала, коби чарка повна. Ой Штефане, Штефаночку, ой Штефане, Штефцю, Коби-с купив горівочки, я би втерла перцю. А Настуне молоденька, Настуне, Настуне, А Настуня із комори півлітрівку суне. Вчора-м пила, нині п’ю та й ще завтра буду, А як прийду додомоньку, мужа бити буду. А я з тої гризоти нап’юся парухи, Стане мені світ, як банька, а люди, як мухи. Чи чули-сте, люди добрі, що робить горівка? Об’яв-єм ся коло дуба, гадав-єм, що дівка. Горівонько-воковито, даю за ті злото, А ти мене, молодого, провадиш в болото. І я старий, і ти старий, коби-сь ми здорові, Пропили-сьмо сиві воли, пропиймо корови. А дід бабці купив капці, перстенець на палець, Баба діда за чуприну: «Ходи, діду, в танець!» Сидить дідо на лавиці, а баба під цівков: . «Коби не ти, старий діду, ще би-м була дівков». Ой у лузі на галузі сорока скрегоче, Дідо хату замітає, баба ся регоче. Заліщики — славне місто, неслава ся стала, Миші хату підточили, баба з печі впала. А наш вуйко курив люльку в пристиглій пшениці Та й прикурив чорні очі старій молодиці. Єден каже: брате-свате, другий каже: куме, Третій тихо поза плечі з макогоном суне. Люблю ж тебе, моя мила, та люблю, та люблю, А я тобі на вечерю воробчика уб’ю. А з крилець — студенець, з голови — печеня, Буде ж тобі, моя мила, препишна вечеря. Бережани, Бережани, жаль мені за вами, Не так ми жаль за макітров, як за пирогами. Ой смійтеся, дівчатонька, та й ви, молодиці, Я посіяв файку жита, а цибух пшениці. На припічку молотив, на запічку віяв, Під припічком наорав, пшениці насіяв. Ой у лісі на галузі сова воду пила, Галузка сі уломила, сова сі втопила. Галузка сі уломила, сова сі втопила, А війтиха свого сина коромислом била. Заєць косив, а лис клепав, лисиця згрібала, Комар метав у копицю, а муха топтала.