Дипломная работа: Аналіз зовнішньоекономічної діяльності Іспанії
У економічному розвитку Іспанії за 1991-1997 рр. чітко просліджуються два різних по тенденціях і результатах періоду. Перший (1991-1993) характеризувався циклічним спадом промисловості виробництва і подальшою глибокою депресією, що охопила практично всі сфери економіки. Після досягнення в 1993 р. нижчої точки господарського спаду економіка Іспанії з 1994 р. увійшла в період стабілізації і розвитку. Пожвавлення, що почалося, до кінця 1995 р. перейшло у фазу підйому, що продовжувалася впродовж всього 1997 р.
Після різкого інвестиційного спаду в 1993 р. середньорічні темпи зростання валових приватних капіталовкладень, перш за все в будівництво, офісне устаткування і комп'ютерну техніку, піднялися до 7%. У зв'язку із зниженням кредитних ставок, у тому числі і у сфері іпотеки, середньорічні темпи зростання будівництва збільшилися за останнє семиріччя на 31%, найдинамічнішим компонентом кредитних ресурсів стали індивідуальні позики на будівництво житла, які послужили вирішальним чинником будівельного буму.
Зростання капіталовкладень проводився зростанням прибутків приватних компаній, чому значною мірою сприяли зростання внутрішнього вжитку, скорочення фінансових витрат і витрат на заробітну плату.
У 1994-1997 рр. середньорічні темпи зростання експорту складали майже 13% проти 5,3% за попередній чотирилітній період. Це з'явилося прямим результатом неодноразової девальвації.
Розширюються зв'язки між нашими країнами в туризмі. За останні роки Іспанію в середньому щорік відвідують понад 120 тис. російських туристів. Доходи Іспанії від туризму складають біля 4% ВВП. Нетто-доходи, що постійно збільшуються, від цієї діяльності разом із зменшенням (у 1,8 рази) торгівельного дефіциту сталі вирішальним чинником різкого скорочення негативного сальдо балансу по поточних операціях, яке за останніх 3 роки жодного разу нс перевищило 1% ВВП.
Офіційні резерви скоротилися з 44.8 млрд. дол. в 1994 р. до 36,8 млрд. в 1997 р. (еквівалент п'ятимісячного об'єму імпорту). Скорочення резервів було б ще більшим, якби уряд не збільшив їх за рахунок короткострокових зовнішніх позик, аби профінансувати бюджетний дефіцит.
Економічний підйом сприяв збільшенню темпів зростання зайнятості населення і скороченню безробіття з 24,6% в кінці
Больові точки економіки Іспанії в 90-х роках - незбалансованість державного бюджету, інфляція і структурне безробіття, показники яких почали зростати з середини 70-х років. Тому в даний період основною метою бюджетної політики іспанського уряду було скорочення бюджетного дефіциту до критеріїв, встановлених Маастрихтськими угодами.
Для цього треба б збільшити прибуткову частину бюджету без вживання яких-небудь спеціальних екстремальних заходів, скоротити різко збільшені поточні витрати, ввести систему моніторингу державних витрат, проводити адекватну грошово-кредитну політику
Одна з головних заслуг уряду - поетапне проведення найглибшої за всю історію країни податкової реформи з метою справедливішого розподілу податкового тягаря, демократизації, модернізації і адаптації системи оподаткування до вимог і нормативів ЄС. Реформа, зокрема, передбачала введення податку на власність і спадок; прогресивної шкали оподаткування з доходів фізичних осіб; податку на додану вартість замість безлічі інших видів податків і поборів; модернізацію системи соціального страхування, а головне створення ефективнішої системи збору податків, фіскальної інспекції. що передбачала виключно жорсткі штрафні санкції до неплатників податків (аж до 6-річного тюремного висновку. Це дозволило за порівняно короткий проміжок часу забезпечити найвищий в ЄС приріст податкових вступів в казну. У 1991-1997 рр. їх доля у ВВП складала в середньому близько 40% проти 30% в 1980 р.
В даний час основний об'єм бюджетних вступів дають податок на прибуток компаній (що становить 35%), прибутковий податок з фізичних осіб (для резидентів він складає від 2 до 25%) і податок на додану вартість (з 1966 р. - 15%), тобто податки, що фінансують систему соціального страхування. У Іспанії ставу цього податку для тих, що працюють рівна 6%. Додатково до цього, як і в більшості інших європейських країн, податки до фонду соціального страхування зобов'язані платити і підприємства. Зазвичай вони обчислюються у розмірі 22% загальної суми виплаченої заробітної плати.
Оскільки вже на початок 90-х років реформування податкової системи привело до значної фіскальної консолідації, перспективу подальшого зростання прибуткової частини бюджету уряд пов'язував не із збільшенням ставок оподаткування, а перш за все з активним заохоченням економічної діяльності за допомогою інвестиційних пільг і кредитів економічної діяльності і появою нових платників (фізичних і юридичних осіб) податків унаслідок природного зростання населення, створення нових підприємств і фірм, а також доходів від приватизації підприємств держсектора.
Пріоритетний напрям бюджетної політики в 1991-1997 рр. - суворий урядовий контроль за витратною частиною бюджету, а за останні три роки - значне (майже на 1%) скорочення поточних витрат, різко збільшених за 1991-1993 рр.
Протягом 1997 і 1998 років вже можна говорити про нову модель економічного зростання, яка дозволила зробити сумісними відновлення економіки з істотними досягненнями в контролі над основними дисбалансами в економічній системі. У 1998 р. економічне зростання досягло 3,8%, практично перевищивши на один відсоток середній показник для крупних європейських держав.
Таблиця 1
ВНП на душу населення в 1998 і 1999 рр.
| 1998 | 1999 | |
| ВНП (в млн. дол. США). | 555 244 | 551 560 |
| ВВП (в млн. дол. США). | 553 230 | 562 245 |
| ВНП на душу населення (в дол. США) | 14 100 | 14 000 |
У 1998 р. остаточно оформилася ця модель зростання і відновлення економіки: по офіційних прогнозах зростання ВВП складе 3,8%, а дефіцит бюджету буде на рівні 1,9% (менше, ніж передбачено Програмою Конвергенції).
Таблиця 2
Зростання ВВП країни в 1990 - 1996 рр. (у відсотках від ВВП у відсотках до попереднього року)
| 1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | |
| ВВП | 3,7 | 2,3 | 0,7 | -1,2 | 2,2 | 2,7 | 2,3 |
| Сільське господарство і рибальство | 3,1 | -0,3 | -1,4 | -0,4 | -10,1 | 13,2 | 25,7 |
| Промисловість | 3,8 | 1,7 | -1,2 | -3,7 | 3,9 | 5,2 | -0,7 |
| Будівництво | 10,2 | 3,0 | -5,4 | -5,5 | 1,6 | 6,7 | -3,2 |
| Послуги | 4,0 | 2,7 | 2,1 | 0,8 | 2,2 | 2,7 | 2,9 |
| Ринкові | 3,1 | 2,1 | 1,8 | 0,9 | 2,9 | 2,9 | 3,4 |
| Неринкові | 6,8 | 4,8 | 3,0 | 0,8 | 0,3 | 2,1 | 1,2 |
Економічна політика, що проводиться, покоїться на двох основних опорах. З одного боку, це формування бюджету, в основі якого скорочення дефіциту, що досягається за рахунок суворого контролю за витратною його частиною; з іншої - амбітна програма лібералізації економіки і приватизація, що має головною метою зробити економіку країни більш конкурентоздатною і додати динамізм приватному сектору.
2. Зовнішньо-економічна діяльність
Основні зовнішньоторговельні партнери: країни ЄС, США, країни Близького Сходу, Латинська Америка. Торгівля з країнами Східної Європи, включаючи Росію, не перевищувала 3% загального товарообігу Іспанії.
Таблиця 3
Основні країни-партнери по експорту, 2009р.
| № | Країна | Доля від експорту, % |
| 1 | Франція | 19,6 |
| 2 | Німеччина | 11,8 |
| 3 | Португалія | 9,9 |
| 4 | Великобританія | 9 |
| 5 | Італія | 9 |
| 6 | США | 4,4 |
| 7 | Латинська Америка | 4 |
Зовнішня торгівля робить великий вплив на платіжний баланс країни. У 2009 р. експорт склав 118,6 млрд. дол. і імпорті - 150,5 млрд. дол.
За оцінкою Мінекономіки Іспанії, конкурентоспроможність іспанської продукції за кордоном виросла на 3,5%.
Брак власних сировинних ресурсів, відсутність видобутку нафти і газу змушують Іспанію орієнтуватися на зовнішній ринок для задоволення імпортних потреб. У зв'язку з цим доля енергетичних товарів загалом, об'ємі імпорту вагається в межах від 8% до 11%, а доля інших сировинних товарів - від 4% до 6%.
По продовольчих товарах Іспанія традиційно була нетто-імпортером.
Таблиця 4
Основні країни, що імпортують до Іспанії, 2009р.
| № | Країна | Доля від імпорту, % |
| 1 | Франція | 16,4 |
| 2 | Німеччина | 15,5 |
| 3 | Португалія | 9 |
| 4 | Великобританія | 6,9 |
| 5 | Італія | 3,5 |
| 6 | США | 5 |
| 7 | Латинська Америка | 4,5 |
| 8 | Франція | 2,5 |
| 9 | Німеччина | 2 |
За даними Євростату, протягом перших чотирьох місяців 2009р. Іспанія мала найвищі темпи зростання зовнішньої торгівлі серед членів Євросоюзу. В порівнянні з аналогічним періодом 2008р. іспанський експорт виріс на 5% і досяг 45,1 млрд. євро. По даному показнику Іспанія поступилася лише Данією (зростання - 7%). У ЄС іспанці займають сьоме місце за об'ємом експорту, поступаючись Німеччині, Франції, Великобританії, Італії, Бельгії і Голландії.
Протягом січня-квітня 2009р. зростання іспанського імпорту склало 9% - найвищий показник в Євросоюзі. У абсолютному вираженні об'єм імпортних операцій досяг 58 млрд. євро.
Наголошується, що Іспанія має найвищий дефіцит торгівельного балансу серед країн зони євро - 12,9 млрд. євро.