Дипломная работа: Формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічними картами

б) план предмета, масштаб плану предмета (креслення плану предмета, визначення розмірів предмета за масштабом);

в) план місцевості, умовні знаки плану місцевості, масштаб плану місцевості, сторони горизонту на плані місцевості (креслення найпростішого плану місцевості, читання плану місцевості, визначення відстані на плані місцевості за масштабом, визначення сторін горизонту на плані місцевості, їх позначення);

г) географічна карта, умовні знаки карти, масштаб карти, сторони горизонту на карті (визначення сторін горизонту на карті, визначення відстані на карті за масштабом, читання карти за умовними позначеннями, позначення деяких об’єктів Землі умовними позначеннями на контурній карті).

Одним із найскладніших різновидів практичної діяльності, що передбачає сформованість у молодшого школяра абстрактних уявлень та уміння переводити тривимірне зображення на площину й навпаки, є робота з картографічними посібниками. Вони є одним із важливих засобів наочності під час вивчення природознавства в 4 класі. Це обумовлено тим, що, вивчаючи природознавство, учні початкової школи повинні отримати уявлення про розташування на земній поверхні географічних об’єктів — материків, гір, річок, міст, окремих територій тощо. Зробити це можна тільки за допомогою географічних карт.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що проблему формування в учнів умінь працювати з географічними картами учені та методисти вивчали переважно опосередковано. До того ж активніше вона досліджувалась стосовно середньої та старшої ланок навчання і значно менше — щодо учнів молодшого шкільного віку. Окремі положення питання формування у школярів умінь працювати з географічними картами тією чи іншою мірою знайшли відображення у дослідженнях Г.М. Аквілєвої, В.П. Голова, І.І. Заславського, В.А. Рауш, Л.А. Тиричевої та інших учених.

Разом з тим, вивчення масової практики навчання природознавства в 4 класі показує, що на сучасному етапі вчителі початкової школи приділяють увагу головним чином лише формуванню у молодших школярів теоретичних знань про географічну карту, а формування в учнів умінь працювати з картами, отримувати із них відомості про географічні об’єкти і явища, що вивчаються, залишається поза увагою. Це призводить до того, що знання учнів мають формальний характер, вони не вміють їх використовувати на практиці.

Таким чином, робота, спрямована на формування в учнів картографічних знань та умінь працювати з географічними картами, як правило, має епізодичний характер.

Актуальність і недостатність вивчення даної проблеми та об’єктивна необхідність підвищення якості картографічних знань і умінь учнів початкової школи зумовили вибір теми дослідження : «Формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічними картами».

Об’єктом дослідження є процес формування в учнів початкової школи умінь працювати з географічними картами.

Предмет дослідження — шляхи удосконалення процесу формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічними картами.

Мета дослідження полягає в розробці шляхів формування у молодших школярів уміння працювати з географічними картами на уроках природознавства та експериментальній перевірці їх ефективності.

В основу дослідження покладено гіпотезу: рівень сформованості в учнів умінь працювати з географічними картами підвищиться, якщо в процесі навчання природознавства в 4 класі дотримуватися певних шляхів його удосконалення. До таких шляхів належать:

1. Використання географічних карт як триєдиного засобу навчання: вони служать об’єктом вивчення, засобом наочності і джерелом знань.

2. Поетапне цілеспрямоване формування в учнів уміння працювати з географічними картами.

3. Використання роботи з контурними картами.

4. Виконання учнями додаткових орієнтувальних завдань на закріплення картографічних знань та умінь.

Відповідно до мети дослідження в дипломній роботі вирішувались такі завдання:

1. Здійснити аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження.

2. Проаналізувати чинні навчальні програми, підручник «Я і Україна» для 4 класу та сучасну практику роботи вчителів початкової школи з точки зору формування у молодших школярів умінь працювати з географічними картами.

3. Визначити та обґрунтувати шляхи удосконалення процесу формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічним картами.

4. Експериментально перевірити ефективність визначених шляхів удосконалення процесу формування в учнів 4 класу умінь працювати з географічним картами.

У процесі написання дипломної роботи застосовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури, чинних навчальних програм та підручників для початкової школи; спостереження навчально-виховного процесу; бесіди; анкетування вчителів; педагогічний експеримент; кількісний і якісний аналіз результатів експериментального дослідження.

Базою експериментального дослідження була загальноосвітня школа І-ІІ ступенів с. Сорока Густинського району Тернопільської області. Експериментальним навчанням було охоплено 19 учнів 4 класу цієї школи.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Розділ 1. Проблема використання географічних карт в педагогічній теорії і практиці

1.1 Географічні карти як засіб наочності, їх особливості та значення

Найпростіші картографічні рисунки були відомі вже в умовах первісного суспільства. Найдавніші картографічні зображення, що вціліли до нашого часу, належать народам Стародавнього Сходу (Вавилон, Єгипет) і Китаю. При рабовласницькому ладі картографія досягла найвищих успіхів у стародавні часи. Грецькі вчені створили перші географічні карти, побудовані в картографічній проекції з урахуванням кулястості Землі. В середні віки розквіт мореплавства (в зв’язку з великими географічними відкриттями, колонізацією Америки, торгівлею з Ост-Індією і Китаєм) та викликані цим потреби навігації призвели до створення багатьох морських карт. Розвиток картографії в цю епоху диктувався і утворенням крупних феодально-абсолютистських держав, які потребували достовірних географічних карт для управління обширними територіями. В 19 столітті широкого поширення набули військово-топографічні зйомки для створення детальних карт місцевості: топографічні карти полегшували керівництво військами і дозволяли при бойових діях краще враховувати незручності й використовувати переваги місцевості; пізніше ці карти стали незамінними при інженерних проектуваннях — дорожньому, гідротехнічному та ін.

Диференціація наук стала ще одним важливим стимулом для розвитку картографії. Тематичні карти стали широко використовуватися для вивчення розташування різних природних і суспільних явищ, для дослідження їх просторових закономірностей, зв’язків. Потреба в тематичних картах швидко росла, коли відповідні галузі (наприклад, геологія) направлялись на службу практики.

На сучасному етапі знання карти і уміння користуватися нею дозволяють орієнтуватися в географічному просторі, черпати з неї найрізноманітнішу географічну інформацію: про розміщення об’єктів і явищ, їх розміри, склад, віддаленості один від одного і т. ін. «Географічна карта, — писав професор В.П. Буданов, — таке своєрідне, стисле, але разом з тим багатоосяжне відображення на невеликому аркуші паперу великого розмаїття фактів, предметів і явищ, що наповнюють собою будь-який земний простір, якого не можуть замінити ніякі інші способи зображення, а тим більше ніяке, хоча б найдетальніший, опис» [11, с. 3].