Дипломная работа: Гендерні аспекти епідемії ВІЛ/СНІД

Гендерний розвиток у різних сферах передбачає як підвищення вимог до рівня представництва жінок в органах законодавчої та виконавчої влади встановлення однакових можливостей для вибору професії або спеціальності,

так і охорону материнства, батьківства та дитинства, охорону здоров’я, забезпечення жінкам рівних з чоловіками прав у галузі освіти, рівність у сімейних відносинах зміну соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення рівноправності, викорінення упереджень, забобонів та інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї зі статей або стереотипності ролей чоловіків та жінок[16, 41].

Визначений зміст конкретного напрямку державної гендерної політики не є повним, він розширюється і деталізується рішеннями й діями органів державної влади на загальнодержавному та місцевому рівнях.

Формування ґендерної політики потребує, по-перше, чіткого усвідомлення необхідності зміни ситуації, що склалася, та, по-друге, визначення конкретних шляхів її вирішення. На першому етапі має місце наведення аргументів, чому ґендерні питання є пріоритетними та розв’язанню яких проблем має сприяти забезпечення гендерної рівності як чоловіків, так і жінок. [19]

Зараз найбільш актуальними сферами діяльності для забезпечення рівних прав жінок та чоловіків є економічна та соціальна. Важливою є і діяльність в культурній сфері задля впливу на один з чинників гендерної нерівності- гендерних стереотипів. Гендерний стереотипи- механізми, що забезпечують закріплення і трансляцію гендерних ролей від покоління до покоління. Вони напряму пов’язані з гендерними ролями [6]. Більше того, соціологи визначають ці поняття рівнозначними. Гендерні ролі характеризують різні ролі, які покладаються на чоловіка та жінку суспільством, в якому вони живуть. А отже створюють гендерні стереотипи. В підручнику Дж. Вандер Зандена приклад гендерної ролі подається у вигляді зазначеної статистики щодо видів праці, серед яких є такі, які вважаються неможливими для опанування жінкою, адже вона занадто фемінна: “емоційна, нервова”, а даний вид діяльності потребує інших “мускулінних якостей” [5]. В той самий час в матеріалах зібраних в процессі виконання проекту “Запобігання та подолання гендерного насильства в сімї”, що підтримувався Канадсько-Українським Гендерним Фондом, гендерні стереотипи - це один із видів соціальних стереотипів, заснований на прийнятих в суспільстві уявленнях про маскулинне і ремінне [17].

За іншими визначеннями поданими в міжнародних джерелах гендерні ролі грунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю і є сукупністю загальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації. Гендерні ролі відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються з часом. Тоді як гендерні стереотипи - набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Вони закріплюють існуючі гендерні розбіжності і стають перепоною до змін стану справ в сфері гендерних відносин. [5] Під соціальним стереотипом, зазвичай, розуміється стандартизований, стійкий, емоційно насичений, цінністно визначений образ. Синонімами стереотипу нерідко виступають поняття упередження, забобони або кліше [6]. Цікавим є також визначення подане в досідженні, що було проведене Британською Радою (British Council) у Києві ”Насильство проти жінок. Що думають люди?”, де вказується, що розподіл гендерних ролей, часто породжує конфлікти і створює стереотипізацію та продукує існування міфи про гендерну нерівність [8]. Поняття про очікування, обов’язки, ролі жінки мають великий вплив на соціальну сферу. Особливо в проблемах насильства та дискримінації прав жінки. В Україні найпоширенішими гендерними стереотипами є очікування від жінки в сфері сім’ї та особистих стосунків. В дослідженні ”Насильство проти жінок. Що думають люди?” було представлено реакцію на ряд тверджень, пов’язаних з гендерною нерівністю. Твердження спирались на біологічні та психологічні фактори, які підкреслюють різницю між двома статтями як таку, що дана від природи і не контролюється з боку людей.

Цікаво, що молодь обох статей найчастіше підтримує твердження, що стосується ставлення до дівчат та хлопців, коли вони дорослішають, а саме те, що воно повинно бути різними через їхню стать [4, 8]. Такі результати, свідчать про існування певних стереотипів, щодо існування негативних стереотипів щодо чоловік та жінок. Вони суттєво впливають на більшість проблем в соціальній сфері, зокрема, відіграють винятково важливу роль в розвитку епідемії ВІЛ/СНІД. Довгий час гендерні чинники не визнавались в даній тематиці, але ефективне запобігання розповсюдженню інфекції та підтримка хворих на ВІЛ потребує нових програм, що будуть зазначати принципові нові підходи до вирішення даної проблеми. Прикладом таких змін є гендерно- орієнтовані програми.

Прослідковується чіткий зв’язок між статтю, гендерними ролями і проблемою ВІЛ/СНІД [18]. Про це свідчать і світові дані, і українська офіційна статистика. Якщо на початку поширення ВІЛ-інфекції в Україні частіше інфікувалися чоловіки, то тепер кількість інфікованих чоловіків та жінок практично зрівнялась[36]. Найчастіше чоловіки інфікувались через зараження крові, під час вживання ін’єкційних наркотиків, але за даними останніх досліджень більше і чоловіків і жінок інфікуються під час незахищеного сексу. Росте кількість людей, партнерами яких не є люди, що споживають ін’єкційні наркотики. Оскільки жінки є вразливішими до такого шляху передачі і до ВІЛ взагалі з фізіологічних, соціокультурних та економічних причин кількість інфікованих жінок постійно зростає [49]. Дві треті зареєстрованих ВіЛ-позитивних жінок мають 20 -29 років, що є піком їхньої репродуктивної активності. Фактично 60% вагітних ВІЛ-позитивних жінок молодше 25 років, а отже і кількість ВІЛ-позитивних дітей постійно зростає [45]. Основною причиною цього явища є гендерні стереотипи, які закріпилися в свідомості людей. Крім того, ВІЛ-позитивні жінки щодня стикаються з гострими проблемами, які викликані гендерними стереотипами [20].

Отже, гендерний підхід – це підхід, що стосується різних потреб та різних ситуацій, в яких опиняються жінки та чоловіки через свої соціальні ролі. Відповідно до цього підходу створюються, плануються, втілюються в життя відповідні заходи [51]. Він враховує фактори вразливості до ВІЛ/СНІД в гендерному аспекті. Зараз в Україні обмежена кількість організацій враховує гендерний підхід в планування своєї діяльності, хоча його впровадження в Україні є необхідним, судячи з існуючих даних та міжнародного досвіду впровадження таких програм.

1.2 Фактори вразливості до ВІЛ/СНІДу в гендерному аспекті

Згідно існуючих гендерно чутливих програмах та дослідженнях в даній тематиці, фактори вразливості до ВІЛ/СНІД розглядається в двох аспектах: - гендерні стереотипи, які необхідно руйнувати як метод попередження поширення ВІЛ/СНІД; - гендерні стереотипи, які необхідно враховувати в програмах допомоги хворим на ВІЛ/СНІД.

Деякі фактори безпосередньо сприяють інфікуванню як жінок, так і чоловіків. Інші, ускладнюють життя жінок або чоловіків, яких так чи інакше торкнулась епідемія [36].

Фактори вразливості напряму пов’язані з гендерними розбіжностями в сприйманні ряду інформації, що пов’язана з хворобою. Ці розбіжності є стереотипами, що впливають на поширення епідемії [3].

Існують декілька визначених гендерно-орієнтованих факторів вразливості як і в міжнародних, так і в українських дослідженнях. Вони загалом об’єднують фактори вразливості на двох рівнях: біологічному, соціальному. Соціальний поєднує існування стереотипів в суспільстві, соціальних нерівностей, що так чи інакше пов’язані зі стереотипами [52]. Окремо можна виділити психоемоційну залежність партнера від іншого, та сімейний статус жінки, що також може бути фактором вразливості.

До біологічних факторів вразливості відноситься те, що біологічні особливості роблять можливість зараження для чоловічої та жіночої статі різна. Біологічні особливості жінки роблять її ще більш вразливою до ВІЛ/СНІД: вона має в кілька разів вищу ймовірність інфікуватися через статевий контакт, ніж чоловік [10]. Також жінки частіше хворіють іншими захворюваннями, які передаються статевим шляхом [30].

Спроба визначити фактори вразливості українськими авторами була презентовано в гендерно чутливій програмі Всеукраїнської мережі ЛЖВ. Вона була створена на базі міжнародних матеріалів та українських досліджень і включала в себе такі фактори вразливості:

­ Сексуальне насильство, щодо жінок;

­ Залученість до комерційного секс бізнесу;

­ Недоступність медичного обслуговування;

­ Наркотична залежність;

­ Нерівний доступ до економічних ресурсів.

­ Загалом, фактори стосуються жінок, адже жінки більш вразливі до епідемії з багатьох причин, що будуть зазначатись надалі. Можна простежити, що зазначені фактори включають в себе і поширені стереотипи і результати існування цих стереотипів в суспільстві [20].

­ Менш відомими, але дуже важливими, є соціальні та психоемоційні фактори. В міжнародній програмі “Інтеграція гендероно- орієнтованих програми боротьби з ВіЛ/СНІД-ом ” визначаються такі фактори як: нестача знаннь про сексуальні стосунки, певні уявлення про кількість сексуальних партнерів, стереотипізовані уявлення про жіночі обов’язки (материнство та виховування дітей), і існування нерівноправ’я, щодо жінок, що існує в світі [19]. Психоемоційна залежність і рівень проінформованості у жінок та чоловіків визначаються окремо. А також досліджується ставлення до сексуальних стосунків, а саме: щодо використання презервативів та до зміни сексуальних партнерів [12].

­ Це різнопланові дослідження об’єднані однією метою: визначити, на які гендерні аспекти треба звернути увагу в програмах боротьби з ВІЛ/СНІД-ом.

­ У соціологічному дослідженні „Взаємозв’язок гендерних стереотипів і нерівностей з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”, що було проведене Аналітичним центром „Соціоконсалтинг” у 2004 році вивчається існування гендерних стереотипів і ставлень до ролей жінки та чоловіка в суспільстві і впливу даних явищ на поширення ВіЛ/СНІДу. Це єдине дослідження в Україні, що спрямоване саме на цю проблематику. Також в дослідженні окремо визначаються демографічні розбіжності у рівні знань та загальний рівень проінформованості щодо ВІЛ/СНІД у чоловіків та жінок. За отриманими результатами існують певні гендерні особливості усвідомлення загрози інфікування ВІЛ.

­ Загалом, попри високу поінформованість населення про окремі шляхи передачі ВІЛ інтегрований показник знань, який вимагає правильно зазначити усі проаналізовані вище ризиковані ситуації, становить лише 12%. Краще за інших орієнтуються в шляхах передачі ВІЛ 18–29-річні жінки (19%) та покоління їх матерів (50–59-річні) (16%). Незначно від них відстають 30–49-річні жінки (13–14%). Рівень знань чоловіків репродуктивного віку майже однаковий (11–13%). Виключення складають 16–17-річні юнаки (8%). Такий самий рівень знань мають їх однолітки-дівчата. Недостатній рівень проінформованості, що може стати фактором вразливості чоловіків в сфері профілактики поширення ВІЛ/СНІД [1].

­ Насильство щодо жінок є важливим фактором вразливості. ВІЛ-інфіковані жінки часто стають об’єктом насильства з боку чоловіків через свій статус, який виступає додатковим приводом агресії, особливо в кризових сім’ях, в яких насильство - поширений стиль поведінки. Бувають випадки, коли чоловіки дискримінують жінок, яких самі ж інфікували [36].

­ Достатньо частими є випадки примушування жінки до вступу в небажані для неї статеві стосунки – за даними представленими Міжнародною Амністією на 2005 рік з загальної кількості жінок, що страждають від насильства в сім’ї над 70% жінок, счинювалось сексуальне насильство [44]. За даними зазначеними в програмі “Інтеграція гендероно- орієнтованих програми боротьби з ВіЛ/СНІД-ом ” більшість (79%) опитуваних жінок за період створення дослідження зазначали, що ставали жертвами сексуальних домагань [19]. Насильницький статевий акт різко підвищує ризик жінки інфікуватись ВІЛ та іншими інфекціями завдяки утворенню мікротріщин [37]. З різноманітних причин жінці часто бракує сили самій вирішувати, як, коли і з ким вступати в статеві стосунки. Через це вона може інфікуватися ВІЛ, оскільки в таких обставинах не наважується обговорювати використання презерватива [27].

­ Ставлення до використання презерватива окремо досліджується у жінок та чоловіків, під час вивчення гендерного виміру ВІЛ/СНІД. За результатами дослідження „Взаємозв’язок гендерних стереотипів і нерівностей з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”, суспільні погляди щодо використання у практиці статевих зносин презервативів є диференційованими, а саме: уявлення про жіночість та мужність під час обговорення та прийняття рішення щодо використання презервативів. Респонденти схиляються (43% повністю згодні і 29% скоріше, згодні) до того, що „якщо жінка схоче, то вона завжди зможе умовити чоловіка використовувати презерватив”. Лише 10% різною мірою заперечують цей факт [1].