Дипломная работа: Методика навчання письма в букварний період навчання грамоти

Щоб ефективніше проходив процес навчання шестирічних письма, варто фіксувати на окремому аркуші помилки графічного і технічного походження кожного учня, потім аналізувати результати, які обов’язково покажуть напрямки фронтальної й індивідуальної роботи на уроці.

Щоденний же аналіз письма краще проводити у спілкуванні безпосередньо з учнем. Це допомагає дитині легше усвідомити свої недоліки, часто вказує вчителеві на причини їх появи та шляхи подолання.

Особлива увага має надаватись виконанню дітьми правил гігієни письма - одному з основних факторів навчання. На перших уроках саме ця навичка має домінувати над іншими.

Протягом навчання необхідно розвивати дрібні м’язи кисті руки і удосконалювати координацію рухів. Це має відбуватись не тільки на уроці письма за рахунок різних графічних вправ, а й цілеспрямовано на інших заняттях - урочних і позаурочних.

Однак успішним навчання письма буде неможливим, якщо учитель не надаватиме вчасно відпочинок дітям, помітивши їхню стомленість.

Найефективнішими є фізичні розминки для всього тіла і конкретно для тих його частин, які найбільш напружено працюють під час письма - очей, руки, м’язів плечей, спини.

Урок письма слід переривати на відпочинок не менше двох разів. Час визначається вчителем, однак кожна з перерв - не коротша за півхвилини.

Терміново зупиняється робота, якщо вчитель помітив під час письма у зошиті часту зміну посадки за партою, положення зошита, тримання ручки в руці, совання руками, млявість, роздратованість.

Відпочинок може надаватись як усім учням одночасно, так і окремим, враховуючи індивідуальні особливості (слабкий зір, слабка рука, певні захворювання тощо).

Шестирічні учні, через свою вікову схильність до розваг, не ставляться серйозно до власне фізичних вправ, тому варто фізкультхвилинки перетворювати в ігри. Добре, якщо вони будуть пов’язані з темою уроку.

Програма 1 класу передбачає початковий етап навчання письма шестирічних школярів і ставить за мету навчання охайного, розбірливого письма. На цьому етапі учні оволодівають такими навичками:

а) технічними - правильно користуватись письмовим приладдям, координувати рухи фуки під час письма, дотримуватись гігієнічних правил письма;

б) графічними - правильно зображувати букви і їх поєднання (елементи букв і букву в цілому, дотримувати співвідношення її частин), склади, слова; писати букви з одним нахилом, дотримуватись однієї висоти й ширини букви, рівномірно розташовувати слова у рядку; писати крапку, кому, знак оклику, знак питання, тире;

в) елементарними орфографічними - правильно визначати звуковий і буквений склад слів, написання яких відповідає їх вимові (встановлювати послідовність звуків у слові і трансформувати їх послідовно у букви).

Навчання письма відбувається у тісному взаємозв’язку з навчанням читати, тут продовжуються розвиватись уміння, зазначені у програмі навчання читання.

Програма поділяється на три періоди: добукварний, або підготовчий, букварний і післябукварний.

У добукварний період відбувається підготовка дитини до навчання письма.

У букварний - навчання письма букв, слів, речень у зошитах з друкованою основою та в зошитах з графічною сіткою №1 (див. Мал.1).

Мал. 1.

Післябукварний період призначений для закріплення й удосконалення набутих навичок письма.

Підготовчий період може бути довшим чи коротшим, залежно від підготовленості дітей до навчання письма, але обов’язковим. У цей час учитель з’ясовує рівень готовності дітей до навчання писати, за необхідності, вносить корективи в уміння, набуті дітьми до школи, відповідно планує роботу індивідуального, фронтального характеру. У добукварний період відбувається формування умінь, зазначених у програмі. Однак, не варто ставити провідним формування уміння письма графічних елементів, ліній, фігур, що часто спостерігається у практиці, і цим принижується роль інших умінь. Важливим є оволодіння технікою письма і саме її складовою - гігієнічними навичками.

Звичка правильної посадки і раціонального прийому письма дуже важливі для здоров’я дитини і для ходу самого навчання. Вони легше засвоюються дітьми тепер, під час легких (графічних) вправ, ніж потім, коли ці вправи самі собою стануть досить складними і захоплять усю увагу дитини. Привчивши, наприклад, дитину триматись прямо, ми збережемо багато часу згодом, позбавляючись необхідності безперервних зауважень. [18].

Правильне положення корпуса тіла, рук, голови - полегшує процес письма. Зразковою посадкою вважається така, за якої дитина сидить рівно, не спираючись грудьми на парту. Голову нахиляє вперед, щоб видно було написане. Відстань від зошита до очей - приблизно на висоту передпліччя і розгорнутої долоні. Плечі на одному рівні.

Руки мають лежати на парті так, щоб лікті тільки трохи виступали за її межі. Тоді дитина, спираючись на парту м’якими м’язами внутрішнього боку передпліччя, забезпечує можливість коливальних рухів усієї руки під час письма і цим сприяє легкому пересуванню руки уздовж рядка (зображення правильної посадки учня див. Додаток А).

Шестирічні першокласники часто починають вчитись писати так, що в роботі бере участь уся рука. Найбільша опора тут припадає на праву частину кисті і її основу. Це відбувається не тільки через те, що дрібні м’язи незміцнілі, а й через відсутність контролю вчителя за положенням кисті. Для правильного і легкого письма у рядку потрібна участь лише трьох пальців (великого, вказівного, середнього) і основи кисті. Основна опора має бути на мізинний палець, що сприятиме пізніше розвитку швидкості письма за меншої втоми.

За традицією ми навчаємо дітей похилого письма. Зошит при цьому розташований так, що нижній його край утворює з краєм парти кут приблизно 25°, відкритий праворуч. У процесі письма домагатися, щоб похилі лінії сітки зошита і основні елементи букв (ті, що створені рухом пальців зверху вниз) були розташовані під прямим кутом до нижнього краю парти (направлені на груди учня).

Під час письма лінія очей і лінія плечей мають бути паралельними до лінії нижнього краю парти. Дітям 6-річного віку таких вимог не завжди вдається дотриматись. Вони часто зсовують зошит вліво чи вправо від середини грудей. При цьому змінюється нахил зошита, що змушує учня міняти положення ліктя на парті: розташовувати його ближче до корпуса тіла чи, навпаки, піднімати до середини парти. Друга рука також міняє своє положення. У результаті основні лінії букв не лягають вертикально до нижнього (верхнього) краю парти і не сприймаються обома очима на однаковій відстані. Наслідком цього є короткозорість і викривлення хребта (зображення правильного положення зошита при письмі див. Додаток Б).

З метою вироблення самоконтролю учнів за правильним положенням зошита рекомендується посередині парти провести лінію під кутом нахилу зошита, за якою учень зможе пересувати його вгору (коли пише внизу сторінки) і вниз (коли пише вгорі сторінки).