- дослідження методології проведення аудиту розрахунків за соціальним страхуванням на аналізованому підприємстві.

- дослідження напрямків удосконалення бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків за соціальним страхуванням на ТОВ "Енігма ЛТД".

В процесі підготовки матеріалу для написання дипломної роботи інформаційною основою послужили нормативні акти України, підручники та посібники з обліку, аналізу та аудиту, а також періодичні джерела інформації. Хоча багато науковців таких як: Бутинець Ф., Бондар Н.О, Терещенко Н., Сук Л., Никифоров А. та інші, присвячували свої роботи дослідженню обліку розрахунків за соціальним страхуванням, однак на сьогодні дане питання залишається недостатньо дослідженим і потребує подальшого вдосконалення.

РОЗДІЛ 1 . теоретичні основи обліку і аудиту розрахунків по соціальному страхуванню

1.1 Особливості розвитку соціального страхування в Україні

Відповідно до Конституції України її громадянам гарантується право забезпечення по державному соціальному страхуванню. Це право включає в себе, зокрема, відшкодування втраченого заробітку або надання матеріальної підтримки за рахунок коштів державного соціального страхування в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, смерті працівника, а також санаторно-курортного лікування.

Історія створення інституту соціального захисту працюючих і, зокрема, соціального страхування, не така вже й давня. Вона нараховує трохи більше 100 років і бере свій початок з Германії, де протягом 1883-1889 років було прийнято низку законів про організацію державного соціального страхування робітників. Тепер майже повсюдно в тій чи іншій формі існує державна система соціального страхування.

Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку XX століття. Вже в 1901 році законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров'я. 2 червня 1903 року введено "Правила о вознаграждении потерпевших вследствие несчастных случаев рабочих й служащих, а равно членових семейств в предприятиях фабрично-заводской, горной й горнозаводской промышленности". Цей день став, так би мовити, днем народження державного соціального страхування.

В 1912 році були прийняті на державному рівні закони "Про забезпечення робітників на випадок захворювання", "Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві" і ряд інших. Були створені так звані лікарняні каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести тижнів робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох місяців.

Після 1917 року соціальне страхування в Україні розвивалось в єдиному руслі всіх республік Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв’язку з хворобою, вагітністю пологами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомоги здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків.

В 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим вже тоді в нормативних-правових актах підкреслювалось, що кошти державного соціального страхування є цільовими і використовувати їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячі оздоровчі табори.

Переломним моментом в історії соціального страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам.

У 1971 році були створені відділи соціального страхування. Забезпечення та контроль за соціальною сферою відділ соціального страхування проводив через 21 галузевий обком профспілок, спираючись на величезний страховий актив із робітників та службовців. Загалом на соцстрахівській ниві в області трудилось близько 110 чоловік – бухгалтери, інструктори, ревізори, технічні інспектори праці, правові інспектори, довіренні лікарі. Завідувачем відділом був Євген Антонович Малий – людина, яку поважали і цінували за професіоналізм, доброзичливість та чуйність.

Демократичні перетворення в суспільстві вимагали відповідних змін і в правових відносинах. В Україні на порядок дня життя поставило питання про удосконалення системи соціального страхування. У лютому 1991 року Уряд України і профспілки (на той час Рада Федерації незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову "Про управління соціальним страхуванням в Україні", а в березні того ж року було створено принципово нову структуру – Фонд соціального страхування України.

В Україні облік розрахунків по соціальному страхуванню врегульований достатньо широко. Визначення механізму функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, перерахунку і виплати пенсій Пенсійним фондом, а також порядок формування накопичувального Пенсійного фонду зазначено у Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07. 2004 р. № 1058-IV.

Органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів.

Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. встановлює види забезпечення і соціальних послуг, наданих у порядку соціального страхування.

Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником або уповноваженим ним органом від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством: Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. із змінами та доповненнями і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок нарахування й обліку збору на державне пенсійне страхування регламентується Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року і передбачає впровадження системи пенсійного страхування, яка базуватиметься на чіткому розподілі матеріального забезпечення в старості в залежності від участі громадян у системі пенсійного страхування.

Інакше кажучи, ті, хто працював і сплачував внески до Пенсійного фонду, матимуть право на забезпечення в старості за загальнообов"язковим державним пенсійним страхуванням, а ті, хто не працював та не сплачував внески до Пенсійного фонду, - матимуть підтримку за рахунок державних коштів відповідно до законодавства про державну соціальну допомогу.

Положення Закону визначають запровадження системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування для всіх працюючих осіб, крім військовослужбовців офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України [7].

Пенсійному забезпеченню підлягають також особи, які отримують допомогу по безробіттю.

Новим законом запроваджується пенсійне страхування. Замість терміну "трудовий стаж", як було раніше, вводиться термін "страховий стаж". Для нової пенсійної системи тепер важливо, скільки років людина працювала, за який період сплачували страхові внески до Пенсійного фонду та з якої заробітної плати вони сплачувались.

Для зарахування до страхового стажу в повному розмірі одного робочого місяця сума сплачених внесків не повинна бути меншою за обраховану з мінімальної заробітної плати. Якщо сума сплачених за місяць коштів менша мінімального страхового внеску, цей період зараховується як повний місяць, за умови відповідної доплати до сплаченої суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою від мінімального страхового внеску. Якщо така доплата не була здійснена, страховий стаж зараховується пропорційно сплаченій сумі.

З 1 січня 2004 року платники, які працюють на єдиному податку та фіксованому сільськогосподарському податку, сплачують страхові внески на загальних підставах. При цьому відповідно до п.12.8 "Прикінцевих положень" закону щорічно в Державному бюджеті України на відповідний рік передбачатимуться кошти для компенсації сільськогосподарським підприємствам – платникам ФСП витрат, пов’язаних зі сплатою ними на загальних підставах страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Сплата страхових внесків юридичною (платником єдиного податку) за найманих працівників:

До введення в дію Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з доходу кожного найманого працівника до Пенсійного фонду України сплачувався 1-2%.