Дипломная работа: Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в сучасних умовах розвитку економіки України
аналіз обґрунтованості рішення про пролонгацію дії закону України про спрощену систему оподаткування сільгоспвиробників до 2009 року та пропозицій про внесення такої системи до перспективного Податкового Кодексу України.
Інформаційне забезпечення : статистичні дані доходної частини Державного бюджету України та місцевих бюджетів по Дніпропетровській області в 2002 – 2004 роках, фінансова та податкова звітність ТОВ “УНІРЕМ-АГРО” за 2002 –2004 роки.
Методологічне забезпечення : структурування податкових надходжень за реєстрами бюджетної класифікації, ретроспективний аналіз показників податкової звітності, аналітична обробка та групування показників в динаміці
Практична цінність отриманих результатів: при реформуванні суспіль-них відносин в Україні спрощена система оподаткування для сільгоспвироб-ників у вигляді ФСП – це додаткові 30% суми чистого прибутку та державна підтримка розвитку сільського господарства України за рахунок непрямої дотації зниженням податкового тиску.
Розділ 1. Податкове навантаження на сільськогосподарські підприємства в Україні
1.1 Сутність, види, класифікація податків в Україні
Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною еконо-мічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під час використання частини національного доходу на загально-державні потреби.
Процес виникнення та становлення податків як особливої форми соціаль-них відносин пройшов декілька етапів [38,с.47].
Перший етап виникнення податкових відносин пов’язаний з рабовлас-ницькими суспільствами. Виникнення держави як особливого інструменту ре-гулювання суспільних відносин та захисту права приватної власності стало безпосередньою причиною існування податків. Основними формами оподатку-вання цього періоду стають прямі (подушний, поземельний) податки та непря-мий – мито, як специфічна форма оподаткування торговельної діяльності.
Другий етап розвитку податків відбувся в умовах феодального способу господарювання, який в свою чергу поділяється на періоди раннього та пізньо-го середньовіччя. Особливість раннього середньовіччя полягає в натуральному характері податків. Основними носіями податків виступали селяни (як вільні, так і закріпачені), що пов’язано з особливостями земельних відносин. Реципієнтами (отримувачами) податків виступали місцеві феодали. Для пізньо-го середньовіччя характерним стають процеси централізації державної влади в руках монархів, що викликало відповідну концентрацію державних фінансів в руках центральної вла-ди і розширення кола платників податків за рахунок духовенства, дрібних та великих феодалів, міського населення.
На третьому етапі в буржуазних суспільствах, які прийшли на зміну абсолютним монархіям, відбувалось остаточне формування сучасної системи оподаткування. Оскільки провідною верствою в цей період стає буржуазія, нею встановлюються нові принципи оподаткування (справедливість, рівномірність та дешевизна податків, запровадження податків виключно парламентськими законами тощо). Виникають такі сучасні форми оподаткування, як пряме при-буткове оподаткування, остаточно формується підсистема непрямого оподатку-вання – специфічних та універсальних акцизів. Суттєвою особливістю слід вважати запровадження системи обов’язкового соціального страхування та превалювання регулюючої функції оподаткування над фіскальною.
Сьогодні Україна вибудовує свою податкову систему, орієнтуючись на найрозвиненіші країни світу. Адже податкова система є найважливішою осно-вою економічної системи кожної розвиненої країни. З одного боку вона забез-печує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реа-лізації її економічної доктрини. Податки – це об’єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економіч-ного стану країни. Жодна держава не може обійтись без податків, що є голов-ним у її відносинах з суб‘єктами господарювання. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства.
Сутність податків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий, обов’язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної оплатності з боку держави.
До основних термінів сучасної системи оподаткування в Україні відно-сяться [31, с.22]:
1. Податок (збір, внесок до державного цільового фонду) – в Україні це обов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів або державних цільових фондів, що здійснюються в порядку і на умовах, визначених законодавством України щодо оподаткування.
2. Суб`єкт, або платник податків, зборів та обов’язкових платежів – це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов’язки:
а) сплачувати податки, збори та обов’язкові платежі;
б) нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов’язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.
Платник податків може визнаватись суб’єктом оподаткування одним або декількома податками, зборами та обов’язковими платежами в залежності від діяльності, яку він провадить, володіння майном або інших обставин, у разі наявності яких виникають податкові зобов’язання.
Суб’єктом оподаткування може визнаватись й особа, на яку відповідно до податкового законодавства України покладено обов’язки щодо нарахування податків, зборів та обов’язкових платежів, утримання їх з платника та перерахування до бюджету.
Суб’єктами оподаткування або платниками податків, зборів та обов’язкових платежів є юридичні або фізичні особи, міжнародні об’єднання та організа-ції, які відповідно до чинного податкового законодавства безпосередньо зобо-в’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі.
Податкове законодавство завжди розпочинається з визначення суб’єктів оподаткування або платників податків, зборів та обов’язкових платежів, оскіль-ки необхідно чітко знати, хто повинен платити той чи інший вид платежу до бюджету чи до державного цільового фонду та хто несе перед державою відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату цього платежу.
3. Об`єкт оподаткування – юридично обумовлений факт або подія, після настання яких у суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; з економічної точки зору об’єктом оподаткування можуть виступати доход, прибуток, майно, грошовий капітал або розмір споживання.
Кожен податок, збір та обов’язковий платіж має самостійний об’єкт оподаткування, який визначається чинним податковим законодавством. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.
4. Предмет оподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту, яка виступає еквівалентом об’єкту з метою оподаткування.
5. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування.
6. Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на оди-ницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:
- універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);
- диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).