Дипломная работа: Освітні технології підготовки спеціаліста на інженерно-педагогічних (індустріально-педагогічних) факультетах
Разом з тим науково-технічна революція загострила ряд загальнолюдських проблем: ядерної війни, екологічної, генетичної загрози, проблему виживання людства, співвідношення технічної могутності людини з його соціальним розумом, моральністю, турботою про рід людський. Тому настільки важливо розвивати планетарне мислення вчителів, їхня відповідальність за формування нового мислення підростаючих поколінь, нових норм їхнього поводження з обліком не тільки національних, регіональних, але і глобальних задач, що стоять перед людством.
Взаємозумовленість економіки й розвитку очевидна. Динамічна економіка викликає необхідність постійного удосконалювання розвитку, у свою чергу випереджальний розвиток впливає на прискорення соціально-економічного прогресу.
Взаємозв'язок економіки й розвитку виражається в зовнішніх і внутрішніх процесах взаємного розвитку. Зовнішні процеси розвитку визначаються величиною національного доходу, що виділяється суспільством на потреби розвитку за участю промислових підприємств у створенні технічних засобів навчання, у розвитку матеріальної бази. Внутрішні процеси, пов'язані з інтелектуалізацією виробництва, високим попитом економіки на фахівців не тільки нових професій, але і на всебічно розвинутих працівників, що володіють почуттям нового, творчо мислячих, відповідальних і дисциплінованих.
В умовах науково-технічної революції розвиток є основою для подальшого професійного росту, для адаптації до мінливих, умов виробництва. Ріст розвитку дозволяє підняти економіку країни на якісно новий рівень розвитку, освоїти в короткий термін нову технологію і випускати продукцію, що відповідає останнім досягненням науки і техніки.
Система розвитку сприяє вирівнюванню загального рівня культури різних соціальних груп, веде до росту рядів інтелігенції за рахунок робітників і селян, створює умови для більш тісного спілкування між класами і соціальними групами. Розвиток не тільки готує особистість до виконання економічних функцій, але і формує її соціальні і духовні якості. Воно допомагає кожній особистості освоїти навколишню дійсність, знайти в ній своє місце, активно включитися в громадське життя, не поступаючись при цьому своєю індивідуальністю.
Розвиток тіньової економіки призвів до перекосів не тільки в розвитку суспільного виробництва, але й у соціальній сфері, духовному настрої суспільства. Тому що порушення органічного зв'язку між мірою праці і мірою споживання деформує відношення до праці, стримує ріст його продуктивності, розмиває такі моральні цінності, як трудовий ентузіазм, ідейна переконаність, громадянський обов'язок, руйнує індивідуальність.
Одним із проявів зрівнялівки в загальноосвітній школі стає вимога єдиного для всіх рівня знань, умінь і навичок, установлення єдиного набору навчальних предметів, однакового рівня оплати вчителів — без обліку якості їхньої праці, обов'язкове середнє розвитку незалежне від здібностей і інтересів молодої людини, початок і закінчення навчальних занять у всіх школах країни без обліку природнокліматичних особливостей і навіть установлення єдиної шкільної форми для учнів незалежно від віку, індивідуальності, традицій і звичаїв.
Зрівнялівка, безвідповідальність, відсутність змагальності в матеріальному виробництві проявилися в школах і вузах поганою якістю навчання, соціальною апатією молодих людей.
Особливу тривогу викликає стан здоров'я школярів і студентів. Здоров'я — це не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів, але і гармонія фізичних і духовних сил, витривалість, урівноваженість, здатність протистояти шкідливим факторам навколишнього середовища, успішне освоєння навчальної програми, активна участь у суспільному житті, готовність до праці на благо суспільства.
Стара система планування почала суперечити завданням й умовам розвитку народного господарства на сучасному етапі, послабилися наукові основи розробки плану, посилився суб'єктивістський підхід до вирішення великих народногосподарських проблем, став підриватися основний принцип планування — збалансованість і пропорційність розвитку, процеси виробничого і соціального розвитку були не узгоджені з планом. Ці недоліки планування властиві і системі народного розвитку, тому що сьогодні немає належної збалансованості і пропорційності в розвитку дошкільного і шкільного, професійно-технічного і вищого розвитку, відстає в розвитку й учбово-матеріальна база. Концепція загального середнього розвитку, перебудова вищого розвитку не визначають його пріоритетів, слабко пов’язані з потребами економічного і соціального прогресу, не підкріплені інвестиційними вкладеннями. У системі розвитку недостатньо вирішені питання соціального розвитку і задоволення потреб його працівників.
Як уже відзначалося, плани розвитку погано погоджені і з довгостроковими народногосподарськими програмами, соціально-економічними і науково-технічними розробками міністерств, відомств, а також науковими дослідженнями і демографічними прогнозами. Удосконалювання системи планування може бути основою для перебудови народного розвитку, тому що основні принципи планування носять міжгалузевий характер. Насамперед варто зупинитися на концептуальному підході до розвитку з урахуванням перебудови суспільства і радикальної економічної реформи. Загальна концепція народного розвитку повинна виходити з нової концепції сучасного соціалізму, якісних змін у розвитку економіки, політики, ідеології, культури і науково-технічної революції.
Кожен учень повинен знати економічну стратегію держави на сучасному етапі, розуміти необхідність перетворення ресурсозбереження у вирішальне джерело задоволення приросту потреб народного господарства в паливі, енергії, сировині. Різнобічні економічні знання, особливо про перехід підприємств на самофінансування і самоврядування, допоможуть молодій людині зрозуміти своє місце в трудовому колективі, відчути відповідальність за виконання отриманого завдання, оцінити роль і значення суспільної власності, необхідність дбайливого відношення до неї, раціонального використання ресурсів і робочого часу. Без достатніх економічних знань неможливий ріст ініціативи й активності мас у керуванні виробництвом, упровадженні технічних нововведень і раціоналізаторських пропозицій. Одержання економічних знань прискорює процес формування соціальної зрілості молоді, перетворення отриманих знань у переконання, в активну життєву позицію. Кожний новий випуск школи повинен успішно і безболісно але включатися в нові економічні відносини, бачити стратегічні цілі держави і боротися за їхнє втілення в життя.
Крім того, необхідно знайти нові економічні важелі, що стимулюють творчий пошук професорсько-викладацького складу. Наприклад, поряд з окладом, що відбиває ступінь кваліфікації стаж роботи, доцільно ввести доплати за розробку нових лекційних курсів, практичних занять з урахуванням заявок студентів і досягнень науки і техніки, за винахід нових педагогічних технологій. З огляду на складність визначення професійно кваліфікаційних розходжень, а також те, що заробітна плата є сильним стимулом подальшого підвищення якості підготовки фахівців, доцільно провести експеримент у вузах різного профілю з вироблення найбільш оптимальних моделей оплати праці. Стосовно педагогічних вузів при проведенні подібного експерименту бажано установити такий порядок, при якому заробітна плата старшого викладача була б не нижче зарплати старшого вчителя і вчителя-методиста, а зарплата народного вчителя при його переході в педвуз не нижчою за мінімальний оклад доцента, що не має вченого ступеня. При такому співвідношенні будуть створені необхідні умови для залучення на роботу в педвуз народних учителів, вчителів-методистів і старших учителів.
При подальшому удосконалюванні оплати праці вузівських працівників необхідно перебороти зрівнялівку, забезпечити обґрунтовану диференціацію в оплаті праці, поставити її в залежність від конкретного внеску кожного працівника в кінцеві результати праці. Для окремих вузівських працівників, що домоглися видатних результатів, потрібно встановлювати персональну оплату праці. Тут можна використовувати досвід закордонних країн, коли в окремих випадках не працівника підбирають під оклад, як це практикується в нас при проведенні конкурсу доцентів і професорів, а встановлюють оклад працівникові з обліком його індивідуальних здібностей і досягнутих результатів.
Науково-технічна революція здійснюється на основі різнобічного і повного використання потенційних можливостей людини, впровадження у виробництво новітніх технологій. В основних напрямках економічного і соціального розвитку, намічено принципово нові технології — електронно-променеві, імпульсні, біологічні, радіаційні, мембранні, хімічні й ін. Ці технології, а також індустріальні, інтенсивні технології в рослинництві і тваринництві, використання методів біотехнології і генної інженерії дадуть можливість у кілька разів підвищити продуктивність праці. Під впливом науково-технічної революції підвищуються вимоги до інтелектуальних і психічних якостей, до фізичних можливостей людини в трудовому процесі, росте кількість інформації, що людина повинна сприйняти і переробити. Значно зростає інтенсивність спілкування людей, більш різноманітними стають його форми. Найважливішою ланкою прискорення суспільного прогресу в нашій країні визнана активізація людського фактора. У суспільстві склалося і зміцнилося розуміння того, що воно не може ефективно функціонувати.
Поняття "людський фактор" включає різноманітні функції, властиві людини не тільки в системі виробничого відношення, але і соціальних, економічних, науково-технічних, організаційно-управлінських і ін. Людський фактор виступає двигуном усіх змін у матеріальному виробництві. Використовувані виробничі фонди відбивають минулий рівень розвитку науки і техніки. Майбутні якісні зміни утримуються в поточних розробках, у проектах або визрівають у свідомості людей. На думку економістів, у сучасних умовах, працівник виступає як носій потреб, матеріалізованих у попиті, і перспективах, що з'являються тільки у вигляді невідповідностей, вузьких місць у виробництві і споживанні.
Ведуча роль людського фактора виявляється у вихованні, утворенні, підвищенні кваліфікації, науці, технічних розробках і ін., на всіх стадіях відтворення (обмін, розподіл, споживання). Людський фактор є головною продуктивною силою суспільства, перетворювачем суспільних і виробничих відносин, суспільної свідомості і духовного життя.
Прискорення суспільного прогресу не можна розглядати без обліку досягнень науково-технічної революції, тенденцій і протиріч її розвитку. Вона активно впливає на життя людини як у соціокультурному, так і природно-біологічному аспекті. Однак темпи науково-технічного прогресу істотно залежать від людського і соціального факторів.
Наша країна в умовах економічного розвитку вступає не тільки у світ роботів, електроніки, комп'ютерів і інформатики, але й у світ максимального розвитку людського в людині — його інтелекту і гуманності, унікальності і різноманіття його особистих проявів як у матеріальній, так і духовній сфері. Під впливом науково-технічної революції темпи зміни нових поколінь техніки стали стрімко випереджати темпи зміни поколінь працівників. Тепер протягом активної трудової діяльності працівника (30—40 років) відбувається 5-7 – кратна зміна поколінь техніки. І в цьому процесі вирішальна роль належить людині, тому що в новій техніці матеріалізуються нові людські знання. Однак у сучасних умовах багаторазово зросла не тільки упредметнена роль, але і живих знань. Як справедливо зауважують фахівці, навіть найновіший і швидкодіючий комп'ютер без відповідного програмного забезпечення і висококваліфікованих програмістів, аналітиків буде тільки дорогим технологічним брухтом. Відповідно до підписаних договорів у рамках державних планів вузи зобов'язані забезпечувати на високому рівні підготовку і підвищення кваліфікації кадрів у необхідній кількості й у встановлений термін, а галузі народного господарства і підприємства — часткове відшкодування витрат на навчання кожного фахівця і створювати умови для раціонального використання випускників.
Для поліпшення якості підготовки майбутніх учителів педвузам надане право використовувати на свій розсуд до 15% навчального часу для оперативного відображення в навчальних планах і програмах новітніх досягнень науки і техніки, а також специфіки майбутньої роботи фахівця. Цикл спеціальних дисциплін, що забезпечують предметну підготовку вчителя, змінений таким чином, що в процесі навчання проводиться більш поглиблена фундаментальна підготовка студентів. Це досягається інтегруванням досліджуваних курсів, виключенням допоміжних дисциплін народного господарства. Педвузи, що мають факультети підвищення кваліфікації, можуть покривати свої видатки з прибутку, одержаного за навчання фахівців, виконання науково-дослідних, консультаційних і пошукових робіт, забезпечення підприємств розробленою методичною літературою, зібранням інформації про новітні науково-технічні досягнення і передовий досвід, за надання іногороднім слухачам гуртожитку, за інші види робіт та послуги, які можна виконувати навчальному закладу відповідно до профілю діяльності.
Велика робота проводиться педвузами з довузівської підготовки та пошуком абітурієнтів, що мають схильність і здібності до педагогічної професії. Нововведенням у розвитку вищої школи стали учбово-методичні об'єднання і регіональні центри, створювані групами родинних спеціальностей. Їхнє завдання полягає у визначенні перспективних напрямків підготовки і перепідготовки кадрів, модернізації змісту розвитку відповідно до потреб галузей народного господарства, тенденціями розвитку науки, техніки і культури. Учбово-методичні об'єднання займаються удосконалюванням наукової організації і методичного забезпечення навчально-виховного процесу, вивченням і поширенням передового досвіду навчально-виховної роботи, вирішують питання народного розвитку, науки і виробництва. Вони систематично аналізують вимоги галузей народного господарства до підготовки фахівців, разом із зацікавленими організаціями розробляють кваліфікаційні характеристики фахівців, типові навчальні плани зі спеціальностей. Поряд з цим вони координують плани випуску наукової і навчальної літератури вузами об'єднання, беруть участь у розробці й оцінці засобів і методів навчання, учбово-лабораторного устаткування, спрямовують роботу учбово-науково-виробничих комплексів, філій кафедр у науково-дослідних установах і на промислових підприємствах, узагальнюють досвід науково-дослідної роботи студентів і ін.
1.2 Розгляд технологій навчання в контексті розвитку системи освіти та становлення особистості студента
Використання поняття "педагогічна технологія" пов'язується з багатьма чинниками. По-перше, стрімкий розвиток науково-технічного процесу зумовив технологізацію не тільки виробничої галузі, а й втрутився в гуманітарні галузі знань. Як зазначив філософ Г.Маркузе, "історичне досягнення науки та техніки зробило можливим переведення цінностей у технологічні завдання – матеріалізацію цінностей. Отже, на карту поставлено перевизначення цінностей у технічних термінах, як елементів технологічного процесу". До того ж, технічний розвиток збагатив арсенал засобів навчання, значно розширив його можливості.
По-друге, звернення до технологій зумовлювалося незадовільним станом традиційних форм і методів навчання. Сам термін "технологія"стосовно навчального процесу було вжито у 1886 р. американцем Дж.Саллі, але поширення він набув значно пізніше. Сьогодні є дуже багато (науковці вважають понад триста) визначень понять "технологія навчання"і "педагогічна технологія".
Педагогічна технологія – це педагогічно і економічно обґрунтований процес досягнення гарантованих, потенційно відтворюваних педагогічних результатів, який включає засвоєння знань і формування умінь студентів розкриттям спеціально переробленого змісту, який реалізується суто на засадах НОП і поетапного тестування їх досягнень.
Залежно від того, як автори уявляють структуру і складові навчального процесу, ці поняття трактуються як:
1) системний метод (С.Гончаренко, І.Прокопенко)
2) педагогічна (дидактична) система (О.Савченко)
3) діяльність (Н.Абашніна, Е.Бережна)