Дипломная работа: Природно-історичні передумови виникнення і формування Запорізьких Січей на території Дніпропетровської області
5)дати уявлення про історичні передумови виникнення Січей та події, які відбувались в період існування Січей;
6)ознайомити з причинами знищення Запорозьких Січей і їх історичним значенням.
Методи дослідження: картографічний, порівняльний, історичний, робота з фондовими матеріалами, описовий.
Новизна дослідження і практична значимість роботи :Вперше проаналізовано природно-історичні передумови виникнення і формування Запорізьких Січей на території Дніпропетровської області, доведено, що саме зручне географічне положення Дніпропетровщини, сприятливі природно-кліматичні умови визначили місцерозташування Січей і основні заняття запорізького козацтва. Використано комплексний підхід, поєднано географічні та історичні аспекти.
Зібрані матеріали представляють значний практичний інтерес для краєзнавців, учнів, вчителів, а також всіх, хто цікавиться природою та історією рідного краю. Нажаль з 2005 року в програмі з географії не передбачено курсу «Рідний край», тому учні знайомляться з географічними особливостями Дніпропетровської області тільки частково в курсі «Фізична географія України». Але історії українського козацтва присвячений майже весь курс «Історії України» 8 класу. Робота може використовуватися як додатковий методичний матеріал пр підготовці до уроків і позакласних заходів.
Структура роботи : робота складається із вступу, двох глав, висновків, списка літератури (35), додатків (), загальний обсяг сторінок - 62.
Розділ І. Природні умови Дніпропетровської області
1.1. Географічне положення та географічні дослідження Дніпропетровської області
Сучасна Дніпропетровська область розташована на межі Середнього і Нижнього Подніпров’я, у центрі степової зони Східної Європи.
Дніпропетровська область – одна із найбільш економічно розвинених регіонів України.
Говорячи про географічне положення області, слід відрізняти дві сторони цього питання: фізико-географічну і економіко-географічну. [15].
З точки зору фізико-географічного положення, Дніпропетровська область знаходиться в південно-східній частині України, у степовій і лісостеповій фізико-географічних зонах (ліси займають 3,9% території області), по обох берегах середньої течії Дніпра. Вона розташована в середніх широтах помірного поясу, простягається з півночі на південь майже на 190км, а з заходу на схід – на 300км.
Вся територія Дніпропетровщини, правда в різній мірі, знаходиться під впливом Атлантичного океану, що помітно відбивається на кліматичних умовах області. Поряд з цим, територія області, особливо її східна частина, відчуває на собі гаряче дихання східних вітрів, які нерідко спричиняють посухи. Природні рубежі, що відділяють область від сусідніх територій, виражені слабо. [6]
Економіко-географічне положення області змінювалося під впливом зрушень в економічному і політичному житті України.
У минулому, до виходу Росії до берегів Чорного і Азовського морів, до побудови залізниць, що зв’язали Центр Росії з портами південних морів, а потім Криворіжжя з Донбасом, до початку промислового розвитку Півдня України, територія сучасної Дніпропетровської області являла собою малонаселені і слабо освоєні землі – Дике поле. Вона лежала осторонь від економічно важливих центрів і районів тодішньої Росії.
Заселення пов’язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV – XVIстоліттях. Територія Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Запорізького.
У 1783 році згідно з указом Катерини ІІ територія області ввійшла до складу Катеринославського намісництва Російської імперії. У 1802 році була створена Катеринославська губернія, до складу якої ввійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У другій половині XVIIІі XIX ст. швидкими темпами розвивалась промисловість і торгівля. На початку ХХ ст. Катеринославська губернія займала перше місце в Україні по концентрації промисловості. На перше січня 1900 року тут діяло вісім металургійних заводів – велетнів. У 1923-1925 роках у зв’язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на сім округів, у тому числі Катеринославський, Павлоградський, Криворізький. У 1926 році Катеринославський округ об’єднано з Павлоградським і перейменовано у Дніпропетровський. У 1932 році на базі п’яти округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території ввійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей і Дніпропетровська область набула сучасних кордонів. [6]
Бурхливий промисловий розвиток Подніпров’я у ХХ ст. привів до створення на південному сході України металургійної бази, складовою частиною якої є сучасна Дніпропетровська область. Це, безумовно, змінило економіко – географічне положення Дніпропетровщини.
На території сучасної Дніпропетровської області, що становить 31,9 тис. км2 (5,3% площі України) мешкають за даними на 1 січня 2001 року, 3678 тис. чоловік (7,4% населення України). Територія області за площею більше таких країн, як Бельгія (30,5 тис.км2 ) , Албанія (28,7 тис.км2 ), Ізраїль (20,7 тис. км2 ). Середня щільність населення 115 чоловік на 1м2 (у середньому по Україні – 86 чоловік). Біля 84% населення мешкає в містах (у середньому по Україні – 68 %). В області проживають представники 80 національностей (українці – 72,1%).
Дніпропетровська область межує:
на півночі з Полтавською, Харківською областями;
на заході – з Кіровоградською і Миколаївською областями;
на півдні – з Херсонською і Запорізькою областями;
на сході – з Донецькою областю.
На 1 січня 2001 року область складалася з 22 адміністративних районів: Апостолівський, Васильківський, Верхньодніпровський, Дніпропетровський, Криворізький, Криничанський, Магдалинівський, Межівський, Нікопольський, Новомосковський, Павлоградський, Петриківський, Петропавлівський, Покровський, П’ятихатський, Синельниківський, Солонянський, Софіївський, Томакіський, Царичанський, Широківський, Юр’ївський.
В області 21 місто (у тому числі 13 обласного підпорядкування), 47 селищ міського типу і 1440 сільських населених пунктів. Обласний центр – місто Дніпропетровськ.
Дніпропетровщина – край неповторний своєю природно. Красою, щедрістю землі і багатством її надр. Ці багатющі землі здавна привертали до себе увагу.
Стародавні автори, починаючи від «батька історії» Геродота (V ст. до н.е.), сповнювали свої твори захопленими відгуками про степи Північного Причорномор’я, Подніпров’я. Так, візантійський імператор і письменник Костянтин Багрянородний, який правив у 913-959 рр. детально описував пороги на Дніпрі, відзначив багатство тутешньої фауни і флори. Французький автор Блез де Віженер (1523 - 1596), готуючи у 1573 р. твір про Польщу, Литву, Україну та Білорусію для Генріха Валуа, майбутнього правителя Речі Посполитої, а потім і для французького короля, був у захваті від багатства і краси нашої природи.
Картини краси Придніпров’я змальовували й інші іноземні автори: Д.Карпіні, В.Рубрук, Й.Барбаро, Ф.Руджієрі, М.Кромер, С.Мюнстер, А.Теве, М.Стрийковський та багато інших.