Дипломная работа: Розкриття міжпредметних звязків при проведенні інтегрованих уроків з хімії у 9 класі
Охорона праці …………………………………………………………….……. 89
Перелік посилань ……………………………………………………………….96
ВСТУП
Середня освіта України переживає сьогодні своєрідний період перебудови. У зв’язку з переходом до 12-річного терміну навчання прийнято новий освітній стандарт та розроблено на його основі відповідні програми, зокрема з природничих дисциплін.
До основних завдань середньої освіти віднесено набуття школярами практично-необхідних життєвоважливих знань, а поряд із цим – розвиток творчої особистості, формування цілісного природничонаукового світогляду учнів. Розв’язання останнього завдання можливо лише за умови інтеграції змісту природничих предметів, особливо з урахуванням однієї із визначальних рис нових програм – інформаційного розвантаження навчального матеріалу. І тут перед педагогами і методистами постає проблема вибору засобів інтеграції, того стержня, який об’єднував би матеріал власне хімії та допомагав здійснювати міжпредметні та трансдисциплінарні зв’язки.
На наш погляд, у якості чинника інтеграції найдоцільнішим є використання загальних законів природи – збереження матерії та її руху, спрямованості процесів до мінімуму енергії та їх періодичності. Їх використання має ряд дидактичних переваг, оскільки дія цих законів має універсальний характер, а їх розуміння доступне уже учням молодшого і середнього шкільного віку. Ефективність їх застосування підтверджена більше, ніж 10-річним досвідом навчання за освітнім проектом «Довкілля».
Слід зазначити, що якщо проведення уроків з акцентом на набуття практично значимих знань забезпечене досить широким спектром навчально-методичної літератури, то для проведення уроків на концептуальних засадах інтеграції природничих знань в умовах суттєвого зниження інформаційної складової навчання будь-які методичні розробки поки-що відсутні.
Тому до основних задач дипломної роботи було віднесено методичну розробку уроків з хімії у 9 класі основної школи на засадах інтеграції змісту природничих знань та навчально-методичного забезпечення для їх проведення. Враховуючи, що через 2 – 3 роки в школах України розпочнеться вивчення хімії та інших предметів за новими програмами, а методичне забезпечення їх проведення відсутнє, то зазначена тема уявляється нам практично важливою та актуальною.
1.ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
1.1.ІНТЕГРАЦІЯ ПРИРОДНИЧО–НАУКОВИХ ЗНАНЬ ЯК НАГАЛЬНА ПОТРЕБА СУЧАСНОЇ ОСВІТИ
Освіта набуває на сучасному етапі особливого характеру як соціальний інститут розвитку особистості, разом з наукою і культурою стає продуктивною силою, найбільш перспективною інвестиційною галуззю духовного виробництва. Тому, відповідно до Закону України « Про загальну середню освіту», навчально – виховний процес має забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку та саморозвитку учнів, виховання громадянина – патріота на українознавчих цінностях, які потенційно здатні відігравати роль консолідуючого фактора, створити нове соціальне, інтелектуальне, інтегральне середовище в контексті навчання та виховання – самовиховання засобами гуманітарних, природничих, математичних дисциплін [1].
Здійснюючи вибір шляхів оновлення педагогічного процесу, кожна школа прагне врахувати тенденції політичних, економічних та соціальних змін у суспільстві, запити учнів та їх батьків, професійний потенціал учителів.
Саме в змісті освіти знаходять відображення ті складові людської культури, які суспільство, школа і сім’я пропонують новим поколінням. Існуючі сьогодні програми й підручники, навчальні й методичні посібники різко контрастують з тими новими умовами, до яких рухається суспільство, і тому потребують оперативної зміни. При цьому не досить замінити програми й підручники, або ввести окремо нові курси – економіка, право, екологія, народознавство тощо [1].
Завдання оновлення змісту шкільної освіти в черговий раз вимагає розв’язання багатьох складних проблем:
- Як перетворити гігантський масив знань і культурних цінностей в індивідуальне надбання і інтелектуальне знаряддя кожної особистості без переобтяження дітей, без шкоди для їх здоров’я?
- Як зробити постійно поновлюваний матеріал з різних предметів найбільш придатним для цього засвоєння?
- Як, якими шляхами перейти від вивчення окремих предметів до вивчення наук у їхньому взаємозв’язку і взаємо переплетенню?
- Як змінити методи навчання, щоб учити умінню самостійно мислити на основі цих знань?
- Як привчити учнів до оволодіння методами наукового пізнання? Як з молодих років виховувати в них потребу у власному духовному самовдосконаленні, збуджувати інтерес до творчого пошуку?
- Яка роль цілісності змісту освіти в процесі метаморфозу мислення дитини як індивіда в мислення соціально зрілої особистості, індивідуальності?
Психологи доводять, що формування цілісності знань - систематизація їх дає дітям насолоду більшу, ніж смачна їжа, відпочинок і пестощі, вона є однією з основних умов гуманізації освітнього процесу. Систематизація уявлень, утворення впорядкованих ланок знань - самочинний процес, аналогічний процесу утворення впорядкованих структур у природі, природний процес перетворення дитячого мислення в соціально зрілий розум. Незабезпеченість педагогічних умов для такого процесу - грубе порушення принципу природовідповідності в навчанні і вихованні підростаючого покоління, що веде до інфантильності суспільства, його нездатності об’єктивно прогнозувати свій розвиток [2].
Систематизація та інтеграція - процеси, близькі за своєю сутністю. "Система" у перекладі з грецької означає "ціле, складене з частин", а "інтеграція" з латинської — "об'єднання в ціле будь-яких частин".
Суть інтеграції полягає в об’єднанні ідей, наукових теорій, технологій навчання в процесі скоординованої діяльності учителів різних навчальних предметів та навчально-пізнавальної діяльності учнів. Інтеграція сприяє успішному формуванню світогляду учнів, засвоєнню систематичних знань, підвищенню рівня практичних умінь та навичок [3].
Інтеграційні процеси, створення системи знань у свідомості дитини — основа розвитку її мислення, його об'єктивації.
Інтеграційні процеси – необхідна умова розвитку критичного (симетричного, інтегративного) мислення, яке об'єднує в собі теоретичне й емпіричне, логічне й художнє, раціональне й ірраціональне і т.д. мислення.
Перед педагогом постають питання: які початкові основні знання про природу мають бути засвоєні дитиною, щоб з них у її свідомості утворилася цілісна система знань, щоб процес засвоєння кожного нового елементу знань був процесом розуміння, тобто включення його в цілісність, а навчальний процес був природнім способом буття дитини? Які методи і форми навчання має обирати вчитель, які спільні для всіх засвоюваних елементів знань закономірності має він обрати основою розуміння їх? Розв'язуючи ці завдання, вчитель має знати, що властивості і відношення речей у природознавстві визначаються через закон. Отже, система, цілісність знань про природу учнем може бути встановлена за допомогою законів, на основі яких пояснюються засвоювані елементи знань. Але для цього необхідно використати не будь-які закони природничих наук (фізичні, хімічні, біологічні та ін.), а найбільш загальні, спільні для всіх природничих наук і єдині для всього сущого закони. Знання системи цих законів, засвоєних учнем, і дасть йому "передрозуміння цілісності" природничонаукових знань, а вміння застосовувати ці закони до пояснення новозасвоюваних знань - розуміти їх і включати в цілісність, розширювати горизонти розуміння [4].
Для природовідповідного розвитку свідомості учня, створення умов перетворення його дитячого мислення в цілісну свідомість особистості, школа повинна забезпечити стосовно природничонаукової освіти такі умови, а саме принципи реалізації інтеграції[5,6]:
1.Принцип доцільного співвідношення сутнісних та емпіричних, практичних знань обумовлює відведення близько четвертої частини обсягу шкільних знань про природу (знань того чи іншого предмета) під сутнісні (абстрактні) знання, на основі яких впорядковується весь зміст знань про природу (знань того чи іншого предмета).
2.Принцип ідейного наскрізного зв'язку елементів знань в предметах і між ними обумовлює включення у зміст кожного з них відомостей про загальні закономірності природи таким чином, щоб забезпечити скрізні внутріпредметну і міжпредметну інтеграцію знань в єдину природничо - наукову картину світу ПНКС під час вивчення кожної теми, розділу.
3.Принцип структурності знань вимагає, щоб програми і підручники в кожному цілісному відрізку навчального матеріалу (темі, розділі) проектували рівні узагальнень, що враховують ієрархію законів природи, і виділяли такі шари знань:
1) явища, факти, спостереження;
2) емпіричні залежності;