Дипломная работа: Таїнство Хрещення і його сутність

Четверте і п’яте століття – час розвитку і торжества християнської науки. І хоча ми маємо дуже багато свідчень про здійснення богослужіння у ці часи, та, все ж таки, на першому плані творінь святих отців стоїть догматична сторона таїнств, а не практична, яка і є головною складовою християнського богослужіння. Лише один богослужбовий пам’ятник цього часу можна віднести до більш-менш систематизованого опису чину Хрещення – це твір «Про Церковну ієрархію», відомий нам під іменем св. Діонісія Ареопагіта.

За наступні два століття - VI i VII, свідоцтва про здійснення Хрещення взагалі майже відсутні. Тому ці два століття розглядаються у даній роботі найменше.

Але вже з VIII століття і до часу книгодрукування збереглося дуже багато рукописних молитвословів і требників. І тому, фактично з VIII століття, стає можливим дослідження здійснення Хрещення не за окремими скромними вказівками, а за цілими і спеціальними чинопослідуваннями. Особливо в цьому напрямку потрудився дослідник церковних обрядів і християнської старовини католицький священик Я. Гоар (ХVII ст.), який прославився виданням грецьких богослужбових книг VIII-XVII століть.

Для дослідження розвитку чинопослідування Хрещення на теренах Київської Митрополії бралися до уваги рукописні слов’янські требники Соловецької бібліотеки XIV – XVII століть, які дослідив і видав А. Алмазов у праці «История чинопоследований крещения и миропомазания». [56].

При написанні праці була використана велика кількість святоотецької спадщини, яка торкалася теми здійснення і значення таїнства Хрещення. Як джерела, використовувалися древні друковані требники, як слов’янські так і українські. Важливе місце серед друкованих джерел посів требник святителя Петра Могили (1646 року) [49], який можна цілком справедливо вважати вершиною розвитку української та слов’янської літургіки.

Найбільшим розвитком у дослідженні таїнства Хрещення було XІX століття. Серед дослідників цього часу слід виділити А. Димитрієвського [67], А. Алмазова [56], Ф. Смирнова [94], Н. Одинцова [83].

Актуальність магістерського дослідження Актуальність теми полягає у тому, що дослідження чину таїнства Хрещення дає можливість краще це таїнство зрозуміти і вияснити його значення у житті кожного християнина. Особливо таке розуміння актуальне для нашого українського народу, який протягом майже всього минулого століття, з відомих причин, існував поза Церквою і у своїй більшості втратив не тільки церковність, але і духовність. Сьогодні, коли прихід до Церкви став масовим, і майже кожний новий громадянин України приймає християнське Хрещення, стає дуже важливим правильне розуміння сутності цього таїнства, яке мусить стати для людини не лише даниною моди і звичаю але і переміною власного життя.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити історичний розвиток чину таїнства, показати, яким воно було з самого початку і як і на що перетворилося протягом двадцяти століть. Знання такого літургічного розвитку допоможе священнослужнику краще зрозуміти хрещення, символічне значення кожної дії, кожної молитви, а мирянам свідоміше сприймати це таїнство, а, значить, допоможе глибше зрозуміти сутність і важливість акту прийняття до церковної спільноти. Така переміна в ставленні до Хрещення має велике значення для утверження Української Православної Церкви і духовності українського народу. Свідоме прийняття Хрещення зробить нашу Церкву і державу духовнобагатшими і досконалішими.

Правильне розуміння таїнства Хрещення допоможе і у справі екуменізму, головною засадою якого є поєднання християнських Церков, яке може відбутися тільки за умови визнання істинності Хрещення членів різних Церков.

Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити такі завдання:

· виявити особливості становлення таїнства Хрещення, його походження;

· показати основні тенденції історичного та богословського розвитку Тайни хрещення;

· вивчити й оцінити суть, форми та наслідки таїнства Хрещення;

· з‘ясувати значення таїнства Хрещення в сучасному екуменізмі.

Об’єктом магістерського дослідження є таїнство Хрещення, його суть, проводження та значення.

Предмет магістерського дослідження – становлення, історичний та богословський розвиток таїнства хрещення, становище та процедура проведення на данному етапі.

Теоретико-методологічна основа дослідження. В магістерському дослідженні були використані різноманітні наукові методи пізнання: загальнофілософські, спеціальні загальнонаукові й конкретнонаукові, теоретичні й емпіричні. Автор користувався методами систематизації й узагальнення, співставлення історичного матеріалу з логічним аналізом і синтезом, дотримувався принципів об‘єктивності та історизму.

Дослідник, як неупереджений будь-якими апріорними конфесійними переконаннями, застосовував в своїй праці позаконфесійний підхід. Визнаючи самобутню цінність різних релігійних і культурних традицій, автор розглядав таїнства православної церкви насамперед під кутом зору об’єкту даного дослідження..

Наукова новизна. Дослідженнь з даної теми в Українській Православній Церкві ще не проводилися. Найпізніші дослідження були розроблені Російською Православною Церквою і сягають лише середини XIX століття. Але Російська Церква завжди упереджено ставилася до форми хрещення на теренах сучасної України і, по можливості, перехрещувала тих, хто приймав хрещення не через повне занурення. Досліджуючи цю тему, автор висвітлює проблему «обливально-занурювальної» форми українського хрещення, яке звершується не тільки через обливання а й часткове занурення. Така форма не суперечить вченню Вселенської Церкви і не робить похресника, який хрестився таким способом, меншовартісним від інших християн.

Теоретичне й практичне значення дослідження. Отримані результати дослідження в теоретичному плані важливі для глибшого розуміння історії виникнення, суті церковного таїнства хрещення та процедури його проведення. Матеріали й висновки магістерської роботи можуть бути використані в дослідницькій роботі, у процесі викладання теології та богослов’я, культурології, релігієзнавства, філософії релігії.

Структура магістерської роботи визначена поставленими завданнями дослідження й опирається на проблемно-історичний принцип дослідження матеріалу. Робота складається зі вступу, 5 розділів, висновку і бібліографії.

У першому розділі ми розглянемо Хрещення з догматичного боку. У другому і третьому і четвертому розділах висвітлений історичний розвиток чинопослідувань таїнства. Значення Хрещення у сучасному екуменізмі викладене у п¢ятому розділі.

Розділ І. Таїнствo Хрещення і йoгo сутність

Першим таїнством, без якого жодна людина не може стати членом Церкви Христової, є таїнство Хрещення. За словами Христа Спасителя, воно служить для людей дверима в Царство Його Церкви: «Якщо хто не народиться водою і духом, не може увійти в Царство Боже» (Ів. З, 5). Після прийняття Хрещення, як другого духовного народження, людина стає членом Церкви і має здатність приймати всю повноту благодаті, яка подається нею Богом.

За догматичним визначенням: «Хрещення є таїнством, у якому грішна людина, яка народилася зі спадковим від прародичів нівеченням, знову народжується водою і духом. А докладніше - це таїнство, в якому грішник, оголошений вірою Христовою, під час потрійного його занурення у воду в ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа, очищається благодаттю Божою від всякого гріха і стає новою людиною, виправданою і освяченою» [78, 243]. Таким чином, Хрещення є священнодією, через яку Божа благодать сакраментально діє на саму сутність людини, повністю очищує її від минулої гріховності, освячує її природу і відроджує для духовного життя.

Саме слово «хрещення» є перекладом грецького дієслова «βαπτίζω». В буквальному розумінні грецькою мовою слово «βαπτίζω», яке походить від кореня «βαπτω», означає «занурювати»[63, 243]. За православною традицією і переданням ми розуміємо дієслово «βαπτίζω» саме як «занурення» у воду.

Існує велика кількість стародавніх назв, якими церковні письменники називали Хрещення, характеризуючи його видиму і невидиму дію. Так, за своєю видимою стороною воно називалося «банею» або «купіллю»[28, 95]; «священним джерелом» [5, 295]; або просто «водою»[10, 41]. За невидимою стороною хрещення називали «відродженням»; «другим народженням» [28, 333-334]; «відродженням душі»; «просвітленням» [28, 333]; «печаттю»; «благодатним даром» [15, 253]. Деякі назви одночасно характеризують видиму і невидиму сторони Хрещення - «купіль спасіння» [29, 203], «баня вічного життя і відродження», «вода життя вічного» [33, 343], «таїнство води» [22, 274] та інші.

Таїнство Хрещення було встановлено Господом нашим Ісусом Христом. Але, хоча Боговстановленість цього таїнства є беззаперечним фактом, існують різні думки щодо часу встановлення Хрещення.

Основою для розбіжностей з приводу часу встановлення Хрещення є те, що Ісус Христос Сам нікого не хрестив. Ми знаємо про хрещення, яке здійснював Іван Хреститель (Мф. 3,5), яке здійснювали учні Христові під час земного життя Спасителя (Ів. 4, 2), і, врешті, нам відомий той факт, що Сам Христос прийняв хрещення в Йордані (Мф. 3,13-17). Але все це було «хрещення в покаяння», яке готувало вибраний народ до прийняття Месії. У цих хрещеннях не було ще того Духу і вогню, про що пророкував Іван Предтеча (Мф. З, 11). І навіть хрещення Самого Господа можна вважати лише за прообраз, в якому вказувалася форма хрещення, і яке служило прикладом для майбутніх Христових послідовників [78, 244-245]. Древні отці і вчителі підтверджують цю думку. Тертуліан, наприклад, говорить: «Хрестили учні Христові, як служителі, подібно Івану Предтечі, і тим же Івановим хрещенням, а не інакшим. Бо іншого і немає, крім встановленого опісля Христом, котре ще не могло подаватися учнями, бо ще не сповнилася слава Господня, і сила купелі через страждання і воскресіння... До страждання і воскресіння Господа для спасіння була одна віра. Але, коли ця віра примножилася вірою в Його народження, страждання і воскресіння, тоді була подарована повнота таїнству... І тепер закон хрещення даний, форма визначена: «Йдіть, - сказав Господь, - навчайте всі народи, хрестячи їх в ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа». (Мф. 28, 19). Визначення цьому закону зроблене: «Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже» (Ів. З, 5), що й забов`язало віру до необхідності хрещення. З того часу всі віруючі охрещуються»[45, 17-18].

Доповнює таку думку св. Іоан Золотоустий: «Чому, спитаєш, Господь не хрестив Сам? Ще раніше сказав Іван: Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. Але Духа Він ще не давав, тому і не хрестив. А хрестили тільки учні, бажаючи пригорнути багатьох до спасительного вчення» [19, 184-185].