Дипломная работа: Вивчення морфемної будови слова у початковій школі

Мета: на основі запропонованої роботи вивчення морфемної будови слова підвищити рівень деформованості умінь і навичок молодших школярів.Виходячи з визначення мети даної роботи, ставимо перед собою завдання, які необхідно виконати:

1. Вивчити стан дослідження проблеми науково-педагогічної літератури.

2. Узагальнити зміст і обсяг вимог з розділу, передбачених програмою з української мови в початкових класах, а також визначити ефективні методи, прийоми формування понять «основа слова», «закінчення», «корінь», «префікс», «суфікс».

3. Запропонувати нові шляхи вдосконалення формування умінь і навичок зморфемної будови слова.

4.Розробити систему вправ для реалізування запропонованої методики.

5.Перевірити експериментальну ефективність запропонованої методики роботи з молодшими школярами.

База дослідження: аналіз літературних джерел, вивчення шкільної докуметації, аналіз і вивчення масового педагогічного досвіду, спостереження, педагогічний експеримент.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У даному дослідженні докладно проаналізовані основні методи та форми роботи вчителя початкових класів над вивченням морфемної будови слова молодших школярів та подані практичні розробки для втілення їх на практиці.

Практичне застосування: запропонований матеріал стане у пригоді студентам педагогічних навчальних закладів, батькам і усім, кого цікавить питання морфемної будови слова учнів початкових класів.

Місце застосування: в практичній роботі вчителів початкових класів.

Розділ 1. Теоретичні основи методики вивчення морфемної будови слова та елементів словотворення у початкових класах

1.1 Що таке морфемна будова слова, словотвір?

Сучасна українська лексика постійно збагачується завдяки творення нових слів за певними закономірностями. Є два джерела збагачення словникового запасу: утворення і запозичення слів. З інших мов запозичується відносно небагато слів. Основним джерелом збагачення лексики української мови є словотворення на базі власних ресурсів.

Наукові відкриття, розвиток виробництва, науки, техніки, культури викликають до життя нові предмети і поняття. А щоб назвати їх, потрібні і нові слова. Кожне таке слово є суспільним явищем, бо зумовлене потребами суспільства [14, с.43].

Наприклад, нові слова місяцехід, мовленнєвий виникли з елементів, що існували в мові (лексеми сполучаються за допомогою інтерфіксів або за допомогою відомих суфіксів та префіксів). Всі новоутворені слова оформляються за граматичними законами мови [45, с.54].

Нові слова утворюються для того, щоб назвати нові предмети і поняття, але вони потрібні і для того, щоб по-новому назвати і вже давно існуючі реалії, тобто щоб замінити старі назви новими: колишню назву Петербург замінено новою Ленінград (відповідно змінилися і похідні петербурзький – ленінградський, петербуржці – ленінградці). Всі ці слова і їм потрібні не запозичені з інших мов. А утворене за аналогією до уже існуючих у мові слів. Звідси можна зробити висновок про те. Що словотворення є основним джерелом збагачення словникового запасу мови. [14, с. 28].

Словотвір як розділ мовознавства вивчає структуру слів, способи їх творення, словотворчі значення, що виникають у процесі словотворення. Словотворче значення – це значення, що належить слову в цілому і формально виражається внутрішніми засобами ряду слів певної частини мови. Воно відмінне від лексичного та граматичного, не має такого загального характеру і виявляється лише в межах словотворчого типу [45, с.103]. У цьому розділі з’ясовується не лексичне значення слова, а його похідність: з якими іншими словами споріднене, яким словом безпосередньо мотивується, як його твірна основа і словотворчий засіб, яким способом слово утворене.

Таким чином, словотворче значення реалізується в конкретному слові, тому основною одиницею словотвору є слово як конструктивне поєднання лексичних і граматичних значень.

Вивчивши розділ ,,словотвір”, учні повинні:

1) усвідомити, що словотвір є головним джерелом поповнення лексики новими словами;

2) вміти пояснити, як утворилося певне слово (тобто провести словотворчий аналіз слова);

3) засвоїти всі способи словотвору української мови без уживання термінів (суфіксальний, префіксальний…).

Оскільки при вивчені і словотворчої і морфемної будови слова вживаються подібні терміни ( основа, суфікс, префікс), то в учнів складається хибне уявлення, що ніби словотвір і морфемна будова – це одне й те саме. Внаслідок цього учні змішують морфемний аналіз слова з словотворчим.

Тому з першого і до останнього уроку слід зосередити увагу учнів на тому, що між словотвором і морфемною будовою слова існує принципова різниця, яку треба обов’язково усвідомити. Лише тоді, коли учні будуть чітко розмежовувати словотвір і морфемну будову слова, можна вважати, що обидва розділи засвоєно свідомо [ 14, с.64].

У програмі молодшої школи немає цих двох тем (,,Поняття про словотвір” і ,,Словотвір як джерело збагачення лексики”), але у вступній бесіді на першому уроці з словотвору вчитель обов’язково у доступній формі на зрозумілих учням прикладах повинен розкрити ці питання, щоб сформувати у дітей відповідні поняття [14, с.67].

Кожне слово являє собою єдність взаємопов’язаних і співвідносних морфем, що утворюють його як одиницю мови.

Розділ граматики, в якому вивчається найменші значимі частини слова,

називається морфемікою. Отже, морфеміка вивчає морфемну будову слова. Під морфемною будовою слова розуміється сукупність значущих частин, що виділяються в слові. З точки зору морфеміки слово являє собою структурно системну єдність взаємопов’язаних і співвідносних елементів значення і вираження, тобто морфем, які утворюють його.