Книга: Історія України

Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні

Політика суцільної колективізації та розселянювання України. Її соціально–економічні наслідки

Громадсько–політичне життя в Україні у 30–х роках

Суспільно–політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо–Словаччини у 20–30–х рр.

Об'єднання українських земель та радянізація західних областей України в 1939–1941 рр.

Окупаційний режим в Україні в 1941–1944 рр. Звільнення України від нацистської окупації

Діяльність радянських партизан і ОУН–УПА в роки Другої світової війни

Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу над фашизмом

Голодомори 1921–1923 рр., 1932–1933 рр., 1947 р. в Україні: причини та наслідки

Радянізація західних областей України в 40–50–х роках. Репресивні акції радянської влади в регіоні

Стан економіки України наприкінці 50 — у першій половині 60–х рр.

Суспільно–політичне життя в Україні у другій половині 50–х — на початку 60–х рр.

Опозиційний рух в Україні у другій половині 60 — першій половині 80–х рр.

Загострення економічних проблем у 70–80–х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки

Процес «гласності» в Україні наприкінці 80 — на початку 90–х років. Поява громадських неформальних об'єднань

Декларація про державний суверенітет України та її історичне значення

Всеукраїнський референдум і вибори Президента України 1 грудня 1991 р.; результати та історичне значення

Становлення багатопартійної системи в Україні наприкінці 80 — у 90–х рр.

Конституційні традиції в Україні. Прийняття Конституції України в 1996 р. та її історичне значення

Пріоритети зовнішньої політики України на зламі XX–XXI ст.

Вибори Президента України у 1999 р. Референдум 16 квітня 2000 р., його результати

Найдавніші хлібороби та скотарі на землях сучасної України

У VI–V тис. до н.е. племена, що населяли територію сучасної України, вступили в епоху неоліту (нового кам'яного віку). Збиральництво і мисливство вже не могли забезпечити різноманітних потреб людей. На півдні України, де були сприятливі природні умови, зароджуються скотарство та рільництво. Епоху, коли люди перейшли від збирання рослин до їх вирощування і від мисливства до розведення тварин, називають неолітичною революцією.

Першими землеробськими племенами на Україні були племена Буго–Дністровської культури, які розселялися на території між Дністром і Південним Бугом. Також до землеробських племен належали племена культури лінійно–стрічкової кераміки. Вони у V тис. до н.е. займали територію західних областей України і вирощували, крім пшениці і ячменю, просо, овес і жито.

Розквіту землеробство і скотарство зазнали в наступну історичну епоху — добу енеоліту, або мідно–кам'яним віком. На теренах України в цю добу розселилися племена трипільської культури. Ця назва походить від с. Трипілля на Київщині, де наприкінці XIX ст. археологами було виявлено поселення цих племен. Трипільці заселили території від верхньої Наддністрянщини і Південної Волині до Середнього Наддніпров'я і Надчорномор'я приблизно за 3,5 тис. рр. до н.е. У межах України виявлено близько тис.ячі трипільських поселень, їх населення становило близько одного мільйона чоловік. Злившись із місцевими племенами, які вже мали розвинене землеробсько–скотарське господарство, трипільці утворили культуру з такими високими досягненнями, яких не було навіть у племен, що населяли Україну пізніше.

В основі господарства трипільців лежало землеробство і скотарство . Землю трипільці спочатку обробляли мотиками, а пізніше перейшли на орний обробіток. Завдяки використанню рала трипільці згодом змогли перейти до перелогової системи обробітку землі, почали застосовувати ярі та озимі посіви. Трипільці–орачі вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові. Врожай збирали серпами із крем'яними лезами. Зерно зберігали у великих глиняних посудинах або пристосованих до цього приміщеннях. Його перетирали на муку кам'яними зернотерками.

Трипільцям було властиве і розвинене скотарство. Вони розводили велику рогату худобу, а також овець і свиней. Продукти скотарства задовольняли потреби трипільців у м'ясі, молоці. Вівці забезпечували їх вовною. Воли використовувались як тяглова сила.

Крім землеробства і скотарства, трипільці займались полюванням на оленя, косулю, кабана, риболовлею за допомогою кістяних і мідних гачків. Домашніми ремеслами трипільців були чинбарство (виправлення шкір), кушнірство, вироблення взуття, прядіння, ткацтво. Про це свідчать знахідки давнього одягу, глиняних веретен від примітивного ткацького верстата. Трипільці ткали тканину з вовни, коноплі, льону.

Знаряддя праці у трипільців спочатку були крем'яні, але пізніше вони освоїли способи кування і зварювання міді. З неї виготовляли ножі, шила, рибальські гачки, прикраси. Однак мідь не набула широкого поширення.