Контрольная работа: Аналіз доходів та витрат банку

До інших доходів відносяться комісійні, котрі можуть нараховуватися у відсотках від суми кожної операції, здійсненої по рахунку клієнта, або у твердій сумі, що сплачується періодично.

Оскільки прибуток банку - це різниця між валовими доходами та валовими витратами банку, розглянемо структуру його витрат.

Витрати банку включають: 1) Операційні витрати: сплачені проценти за залученими банком коштами; сплачена комісія; витрати на операції з цінними паперами; витрати на валютні операції; витрати на розрахунково-касове обслуговування; витрати на страхування майна, цінностей ризику; інші операційні витрати; 2) Неопераційні витрати: витрати на утримання персоналу; витрати, пов'язані з експлуатацією основних фондів банку; інші витрати.

Найбільшу частку в загальній сумі витрат банку становлять витрати на виплату процентів за залученими банком ресурсами (виплати за депозитами, за рахунками до запитання, за депозит­ними сертифікатами тощо). Ці виплати набагато перевищують виплати за іншими статтями і становлять більш як половину опе­раційних витрат.

Комісійні виплати - це виплати, які здійснює банк у процесі проведення своїх активних операцій і надання послуг клієнтам, а також витрати з ведення кореспондентських рахунків.

Витрати па валютні операції - це витрати на розрахункове обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.

Неопераційні витрати включають: заробітну плату працівників банку, витрати на утримання приміщень, витрати на устаткування й інше.

До складу інших витрат належать витрати, які непередбачені іншими статтями. Це: судові витрати; сплачені банком штрафи; пеня, неустойки тощо.

2. Види та форми кредиту.

Важливе місце у фінансовій системі України посідає кредит. Кредит - важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за правильним їх використанням. Кредит сприяє підвищенню ефективності економіки, забезпечує перелив капіталу, стимулює грошовий обіг та є важливим інструментом державного регулювання економікою.

Загальне визначення поняття кредиту дається в Законі 1 України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначається, що кредит - це кошти матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичні особам на визначений строк під відсоток.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тим­часове користування на умовах забезпеченості, повер­нення, строковості, платності та цільового характеру використання, а кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Кредит як інститут, що включається у фінансову систему держави, виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємозалежні і мають при кредитуванні спе­цифічні особливості.

Емісійна функція здійснюється шляхом випуску і розміщення цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредитування і взаємодіє з нею. Нестача платіжних засобів в економіці може також покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Розподільча функція проявляється в процесі мобілізації та витрачанні централізованих і децентралізованих фондів кош­тів, у розподілі та перерозподілі національного доходу між суб'єктами господарської діяльності. Отже, в умовах ринко­вої економіки зазначена функція сприяє вдосконаленню кре­дитної політики з метою регулювання грошового обігу і здійснення ефективного впливу на економічні процеси в державі.

Контрольна функція забезпечує нагляд за правильним і ефективним використанням коштів, що надаються клієнтурі панками, та їх поверненням в певні строки.

Таким чином, кредит в Україні становить один із видів еко­номічних відносин, за допомогою яких здійснюються акумуляція державою кредитних ресурсів та їх використання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та відплатності підприємствами, організаціями усіх форм власності та населення для задоволення потреб господарювання.

У банківській практиці існує різна класифікація кредитів, багатогранність їх критеріїв. Так, кредит розподіляється на фінансовий, товарний та кредит під цінні папери, що засвід­чують відносини позики.

У господарській діяльності використовуються такі форми кредиту: лізинговий, іпотечний, споживчий, бланковий, консорціумний, інвестиційний, податковий.

При характеристиці кредиту найбільш поширеною є кла­сифікація кредитних операцій залежно від кредитора, у зв'язку з цим розрізняють державний, банківський і комер­ційний кредити.

Державний кредит надається державою іншій державі, а також юридичним чи фізичним особам. При державному кредиті позичальником або кредитором виступає держава або місцеві органи влади. Формами державного кредиту є на­туральні позики (наприклад, хлібні, цукрові), державні пози­ки (облігації, казначейські зобов'язання) та інші кредитні документи. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, становлять її борг. Після закінчення строку позики держава повинна розрахуватися з кредиторами. Призначен­ням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків та покриття частки державного боргу.

Банківський кредит надається суб'єктам господарської діяльності усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Банківський кредит - це економічні відносини з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках та інших грошових ресурсів. Банківський кредит є основною формою кредиту, при якій грошові кошти на­даються банками у тимчасове користування. Банківський кредит — це надання банками грошей (готівкою, безготів­ково) в позику юридичним та фізичним особам, державі.

Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак та різних підстав. Зокрема, зважаючи на економічну сферу застосування, кредит розподіляється на внутрішній і міжнародний. В Україні дворівнева банківська система передбачає кредит центрального банку і кредит комерційних банків. Залежно від позичальників та мети використання кредити поділяються на виробничі, споживчі, інвестиційні, кредити на операції з цінними паперами, міжбанківські, імпортні та експортні. Залежно від забезпеченості кредити поділяються на незабезпечені (бланкові) та забезпечені (персональні).

Кредити, які надаються банками, також поділяються за строками користування на коротко-, середньо- й довгостро­кові. Строк користування короткостроковими кредитами не перевищує 12 місяців, середньостроковими - до 3 років, довгостроковими - понад 3 роки.

За ступенем ризику кредити поділяються на: А) стандартні кредити; Б) кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання: А) у разовому порядку; Б) відповідно до відкритої кредитної лінії; В) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою на­дання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

За строками погашення: А) одночасно; Б) у розстрочку; В) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); Г) з регресією платежів; Д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

У практиці існують кредити на поточні та капітальні вит­рати і в зв'язку з цим розрізняються кредити в оборотні фонди і фонди обігу, а також кредити в основні фонди.

Ще однією формою кредиту є комерційний, який надаєть­ся одним суб'єктом господарської діяльності іншому у виг­ляді продажу товарів з відстрочкою платежу.