Контрольная работа: Документознавча термінологія

Побудова термінів шляхом утворення урізаних і складноскорочених слів може бути ілюстрована такими прикладами, “метро“ (метрополітен), “рація” (радіостанція). Під словосполученням звичайно розуміють групу слів в граматичній єдності. До складу термінів-словосполучень можуть увійти:

Слова, що вже належать системі термінології даної дисципліни;

Слова, що належать загально-технічній термінології;

Слова, які є термінами спорідненої дисципліни;

Слова із термінології віддаленої дисципліни;

Слова, взяті із загальнолітературної мови.

Слова двох останніх видів міняють своє значення, коли стають термінами будь-якої дисципліни. Більшість термінів-словосполучень може бути розкладена на частини (елементи терміна). Проте є такі терміни, які неможливо розкласти. Ці поєднання є в термінологічному відношенні нерозкладними поєднаннями. В розкладних поєднаннях визначаючий елемент може опускатися, коли з контексту зрозуміло про яке видове поняття загального родового поняття йдеться.

Терміни словосполучення, терміни-речення.

При побудові терміна-словосполучення, що складається з іменника і двох або більше прикметників, треба дотримуватися певного порядку останніх: “вихлопна парова машина”. Елемент терміна повинен володіти здатністю входити в зручні поєднання з іншими елементами. Необхідно, щоб в елементах збереглися тільки ті суфікси, префікси і закінчення, які надають елементу особливого значення, та вибирати ті з них, які мають більш коротку форму.

Терміни-словосполучення поділяються на три групи:

Для вираження в термінах значення “сукупності” слід застосувати такі форми:

Якщо поняття виражає тільки сукупність однорідних предметів,

то форма іменник + іменник в множині і родовому відмінка: “суміш газів”, “блок циліндрів”;

Іменник в однині + іменник в однині родового відмінку: “група

циліндра”, “драйвер клавіатури” - будь-яка сукупність характеризується лише однією головною частиною;

При різнородових складових частинах застосовується така

конструкція: складений прикметник + іменник - “звукозаписуючий аппарат”.

Зміна значення слова. Сортування терміна шляхом зміни значення слів порівнюють одні поняття з іншими. Наприклад: стилістично-синтаксичний чинник словотвору загальновживаного слова “мишка” в комп’ютерній термінології в якості терміна отримало цілком визначене значення.

Похідні і напівпохідні сполучення. У термінологічно похідних і напівпохідних сполученнях прийменник відокремлюється також в окрему частину, але його позбавлено якогось самостійного термінологічного значення: його функція звичайно синтаксична; тому прийменник можна назвати “службовою” чи “реляційною” частиною.

Слід пам’ятати, що прийменникові конструкції далеко не завжди однозначні. Наприклад, порівняємо сполучення пружина клапана і клапанна пружина. Перше сполучення з трьох значень клапанної пружини, може виражати лише одне, а саме: пружина, що ускладнена клапаном. Разом з тим пружиною з клапаном позначають також і сукупність пружини і клапана.

У розглянутих прийменникових і безприйменникових сполученнях визначаюча частина і частина, що визначається, можуть бути виділені за чисто формальною ознакою (форма непрямого відмінка). Однак є і особлива група сполучень, в якій такі формальні ознаки відсутні. В таких термінах як танк-розвідник, вантажівка-самоскид тощо обидві частини подано в формі, за якою не можливо встановити навіть синтаксичні відносини. Лише термінологічно-лексичне значення частин показує, що в даному випадку ці терміни являють собою сполучення визначаючого-визначуваного типу. В лінгвістичній літературі визначаючі частини сполучень виду танк-розвідник носять назву прикладок В загальній мові можливі дві підгрупи таких сполучень: перша, в якій прикладка (визначаюча частина) стоїть перед словом, що визначається (Москва-ріка) і друга, в якій прикладка слідує за ним (дівчина-краса).

У сучасній термінології зустрічаються (дуже рідко) майже виключно друга група. Таким чином, в технічних термінах визначувано-визначаючого типу з прикладкою існує локалізація, тобто певне місце розташування частин, хоча можна навести окремі приклади і для другої групи, наприклад, танк-паровоз, але в цих прикладах визначаюча частина не завжди має іншомовне запозичення.

З термінами танк-розвідник, вантажівка-самоскид тотожні за формою терміни мотор-генератор тощо. Однак частини цих термінів не знаходяться між собою у визначально-визначаючих відносинах.

У сполученні час-переріз обидві частини є також рівноправними, але відносини між ними інші. Якщо термін мотор-генератор ми розглядаємо як “термінологічну суму”, то час-переріз можна також умовно розглядати як “термінологічний добуток” його складових частин.

Вимоги до ідеального терміну

Термін є членом визначеної термінологічної системи, що відноситься до тієї чи іншої галузі науки, техніки, виробництва, і тому його концептуальний зміст визначається місцем у системі. Кожен термін має свою дефініцію у ряді інших термінів у тій же галузі. Терміни, на відміну від загальновживаних слів, звичайно однозначні; те саме слово може бути терміном різних галузей знання, проте це не полісемія, а омонімія (порівняйте термін хвиля в гідравліці, радіотехніці та оптиці). Терміни протипоставлені загальній лексиці також у тому відношенні, що вони пов’язані з визначеною науковою концепцією: в термінах відбиваються результати наукових досліджень і їх теоретичне осмислення.

Терміном може бути будь-яке слово, якому дана чітка дефініція, що визначає поняття, жорстко обмежуючи понятійну сферу. Терміном може стати й штучно створене слово.

Поруч з точністю терміна, великою його перевагою є стислість. Чим частіше поняття (термін) використовується в літературі і повсякденній практиці, тим більшого значення набуває стислість. Відрив галузевої термінології від загально технічної чи книжкової від практичної, багатозначність і синонімічність термінів тощо часто пояснюються занадто великою довжиною первісно побудованого терміна. Як тільки такий довгий термін виходить за межі книги і починає часто і широко застосовуватися, він піддається еліпсису чи поступово витісняється іншим, більш лаконічним терміном. Відстань нижньої точки перетворюється в нижню точку, а потім в кліренс, термін механізм зчеплення в зчеплення, зубчате колесо в галузевій термінології отримує найменування шестерня, а раніше - зубчатка. Іншим прикладом, що ілюструє прагнення до короткості, можуть слугувати брахістохронна лінія - брахістрона, джерело постійної температури - постійне джерело, зубчата рейка - зубчатка.

А. Залізний формулює такі вимоги до термінів:

змістовність - точна відповідальність слова поняттю, прозора внутрішня форма терміна;