Контрольная работа: Філософський аналіз суспільства
Саме власники, на думку Дж. Локка, становлять основу суспільного життя і держави, саме власники більше від інших були зацікавлені у переході до громадянського стану. „Головною метою вступу людей у суспільство, - писав він, - є прагнення мирно і безпечно користуватися своєю власністю, а головним знаряддям і засобом для цього слугують закони.”
Вчення Локка про права особистості вже в ті часи мали велике значення, оскільки потреба суспільних перетворень, прагнення до нового, розумного суспільного ладу набули у нього свого свідомого вираження.
Підручник „Філософія” (за ред. Зайченка Г., Саратовського В., Даниленка В.) дає аналіз натуралістичної та ідеалістичної теоретичної моделі суспільства. Зокрема, автори вважають, що „як натуралізм, який значною мірою розчиняє людину в природі, занадто заземляє її, так і ідеалізм, який відриває людину від природи і перетворює духовне начало в людині на самодостатню сутність, орієнтують на однобічне розуміння суспільства.”
Звернемося до теоретичної моделі суспільства К. Маркса (1818-1883) і Ф. Енгельса (1820-1895), німецьких мислителів, яка у фахівців традиційно має назву історичного матеріалізму. Суспільний розвиток К. Маркс пояснював внутрішніми соціальними суперечностями, напруженням між складовими соціальної реальності, яка уперше виявилась самодостатньою, спираючись саме на себе. Ці суперечності мали різний характер: економічний (між продуктивними силами та виробничими відносинами), політичний (між партіями, що виражають інтереси різних класів), духовний (між різними ідеологіями, що базуються на відчуженні між людьми).
|
Перевагою такої соціальної теорії, на думку авторів підручника „Філософія” (І.В. Бичко, І.В. Бойченко, М. Бузський та ін.), є те, що соціальна теорія з самого початку виявляється включеною в практику соціальних перетворень.
Таким чином, філософськи засади теоретичної моделі суспільства - натуралізм, ідеалізм, матеріалізм можна аналізувати лише за допомогою декількох окремих теорій, кожна з яких спирається на свою раціональність і одночасно доповнює іншу.
2.2. Поняття суспільства. Суспільні відносини, їх види і структура.
Суспільство як система суспільних відносин.
Стародавній світ ще не знав (принаймні не використовував) абстракції такого високого рівня, як суспільство: вона з’явилася лише у XVIII ст., і виникненню її передувала велика робота над узагальненням та систематизацією історичного досвіду багатьох поколінь і народів. Проте елементи змісту цього поняття присутні вже в Аристотеля та його наступників. Спостерігаючи такі форми людського співжиття, як сім’я, рід, плем’я, громада, поліс, вони природно ототожнювали між собою дві останні, розглядаючи їх як продовження і розвиток трьох перших, тобто кровної спорідненості. Суспільність людей, суспільність їхнього існування вважалися самоочевидним фактом і пояснювались як природні (притаманні від народження) властивості.
|
?????????? ????? ? ??? ???????? ?????? ????? ?????? ?????? ??????????? ???????????? ????????? (?????????, ???????????? ????). ? ?????? ? ??? ??? ?????? ????????? ????? ?????? ???????? ??????????? ? ??????????? ?? ??????????? ????-???? ????? ?????????? ??????????????.
Гуманістичний потенціал античної культури, успадкований та освоєний мислителями епохи Відродження, набув свого подальш8ого розвитку в працях філософів XVII-XVIII ст. Показовим щодо теорій суспільства та суспільних відносин були концепції походження суспільства англійських філософів XVII ст. Дж. Локка ти Т. Гоббса.
Соціальне буття людини, проблема людського суспільства і держави – одна із центральних у філософії Т. Гоббса (1588-1679), одного із найвідоміших і найцікавіших матеріалістів Нового часу. Гоббс не відрізняє громадянського суспільства від держави, що виникає через відчуження людських прав і передання їх провідникові держави. Виникнення держави Т. Гоббс змальовує як цілком свідому, розумну акцію.
Проблеми суспільного життя посідають щільне місце в системі філософських поглядів англійського філософа Дж. Локка (1632-1704). Вихідним у нього було індивідуалістичне розуміння людської природи, згідно з яким люди, які утворюють державу і суспільство, є своєрідними атомами, що керуються у своїй діяльності лише власними інтересами і прагнуть до задоволення своїх суто природних потреб. Якщо Т. Гоббс фактично ототожнював державу і суспільство, Дж. Локк розрізняє їх. Суспільство у нього виникає раніше від держави. Відрізняється і його характеристика природного стану. Локк розглядає природний стан як такий, у якому панує взаємна доброзичливість, „стан миру, доброї волі, взаємної допомоги і безпеки”.
Спроби розглянути суспільство як систему, особливості його еволюції спостерігаємо у А. Сміта (1723-1790), англійського філософа, І. Гегеля (1770-1831), німецького філософа, А. Сен-Симона, французького мислителя, соціаліста утопіста, а також К. Маркса і Ф. Енгельса. Останні розглядали суспільство як систему відносин між людьми, їхню спільну діяльність.
|
??????????? ????????????? ??????????? ?? ?????????, ??? ??? ?? ???? ???????, ?? ? ??????, ? ????????????? ? ????????? ??? ????? ?????????, ?? ????????? ???? ????????????? ? ??????.
Існує велика кількість сучасних філософських концепцій (як, наприклад, прихильники феноменології) за якими суспільство й соціальні група є самостійними сутностями, які пов’язані у своєму житті не з кожним індивідом зокрема, а з усіма своїми членами.
Субстанціалістські концепції, спираючись на визначення характеристик суспільства за методом аналогії з людськими характеристиками, приходять до підпорядкування людини суспільним силам. Якщо спочатку точкою опори, субстанцією, постає людина, то на завершення вона виявляється окремим випадком, складовою вищою над нею субстанції – суспільства.
Згідно з позиції функціоналістів, не існує ні індивідів, ні соціальних груп, ні суспільства як самостійних утворень, вони вважають більш вдалим термін „усуспільнення”, ніж „суспільство”.
|
(???. ?. ????? ?? ??.) ???????? ??????????? ?? ???? ?????? ? ?? ?????????? ??????????. ????, ?? ????? ??????????? ????????? ? ??????? ?????????, ?? ??????????? ? ?????????, ? ?????????? ???? ??? ???????? ? ????????, ? ???? ?? ???????? ??????????? ???? ?? ??????. ????? ?????, ??????? ??????????? ?????????? ??? ?????????? ????????? ?? ??????? ?????????????? ? ?????????????? ??? ??????. ? ??? ??????? ?????? ? ?????? ????? ?????????? ???????? ? ?????????, ? ??? ???? ??????? ? ?????? ??????. ??????????? ?????? ??? ?? ????????????? ???? ??????, ????????? ???????? ???????????. ??????????? ?????? ????????? ?????????????? ?????, ??? ???????????? ?? ?????? ?????????? ????.
Носієм усіх суспільних відносин постає людина, діяльність якої містить у собі суперечність – здатність визначатися наявним буттям і ламати дану структуру, творити нову.
Першим кроком виходу людини з тваринного світу було виробництво знарядь праці, виготовлення при їх допомозі засобів задоволення своїх потреб. Це можливо лише шляхом використання людьми свого досвіду, здібностей, співробітництва багатьох індивідів, їх співпраці, спілкування. Це викликає виникнення різних елементів структури суспільства, різноманітних людських спільностей.
Вирішальну роль у формуванні суспільства відіграє економічний фактор. Взагалі ж у структурі суспільства різноманітні елементи не існують ізольовано один від одного. Суспільство виступає соціально цілим, яке розвивається за об’єктивними законами з відповідності з його потребами на основі матеріального виробництва.
Продуктивні сили, головним елементом яких є людина, будучи змістом способу виробництва, виступають початковим моментом становлення людського суспільства. Разом з виробничими відносинами вони становлять дві сторони способу виробництва. Головна, визначальна сторона змісту суспільства належить процесу виробництва, який зумовлює форму спілкування - виробничі відносини. Виробничі відносини не тільки впливають на продуктивні сили, але і на специфіку всього життя суспільства. Певне виробництво, виступаючи основою суспільства, визначає місце і функції кожного його елемента, властиві йому особливості.
Таким чином, спосіб виробництва виступає не тільки основою, але і фактором, що детермінує усі багатозначні суспільні відносини і зв’язки, які складаються в ході творчої матеріальної діяльності. Змінюючи природу, люди створюють специфічне соціальне середовище, в рамках якого реалізується їх виробнича та духовна діяльність. Духовна діяльність, суспільна свідомість, які є відображенням суспільного буття, виступають регулюючим фактором усіх суспільних відносин.
Система економічних, виробничих відносин виступає основою формування всіх або майже всіх невиробничих відносин, а також сфери виробничої життя суспільства. Виробничі відносини, які створюють економічний лад суспільства, називаються базисом. Ідеологічні, політичні, правові відносини, ідеї, а також організації й установи, через які ці відносини здійснюються, належать до надбудови. Аналіз взаємозв’язку базису і надбудови не дає підстав зводити хід соціально – історичного розвитку до суто економічних факторів. Соціокультурні, соціально – психологічні, політичні, соціальні, етичні та інші чинники постійно впливають на розвиток економічного базису суспільства.
У рамках суспільно – економічної формації кожна із сфер суспільних відносин забезпечує певну сторону життєдіяльності людей. На функціонування і розвиток суспільства суттєво впливають і політичні, релігійні, ідеологічні відносини. А також звичаї і традиції народу, що значною мірою і визначає різноманітність форм суспільства на всіх степенях його розвитку, неповторність цього суспільства створює можливості для варіантності історичного процесу.