Контрольная работа: Формування органів державної влади ЗУНР

- торгівля і промисловість (НДП) – Ярослав Литвинович;

- публічні роботи (РП) – Іван Макух;

- праця та суспільна опіка (СДП) – Антін Чернецький;

- охорона здоров’я – Іван Мирон;

- пошта і телеграф (НДП) – Олександр Пісецький;

- харчовий уряд (НДП) – Степан Федак.

10 листопада Державний Секретаріат прийняв присягу на вірність.

Після окупації Львова до Тернополя виїхала лише частина секретарів, тому фактично довелося формувати новий кабінет. Костя Левицького замінив Сидір Голубович (причиною цього вважають між партійну боротьбу Петрушевича і Левицького, але точно не відомо і досі). 1-2 січня 1919р. секретарі переїхали до Станіслава. 4 січня обрано уряд на чолі з Голубовича.

Перший Державний Секретаріат вирішував долю таких основних питань:

- Тимчасового Основного Закону ЗУНР;

- військової організації (УГА);

- фінансової діяльності;

- дорожніх шляхів;

- військових дій в Галичині і повітах;

- тактики боротьби з Польщею.

13 листопада 1918 року затверджено "Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії"

Перший артикул встановлював назву ЗУНР. Після злуки назву змінено на ЗОУНР. Територією затверджувався весь простір колишньої імперії, він накладається на українську етнографічну зону. Затверджувалася державна суверенність та державний заступницько-демократичний характер влади, рівне право на голосування. Найближчим часом планувалося обрання установчих зборів ЗУНР. Гербом обрано зображення Золотого Лева на синьому полі, який обернений у свою праву сторону.

З одного боку "ТОЗ" завершував етап революційного встановлення ЗУНР, з іншого – творив конституційну основу державотворення у майже вільному правовому просторі.

16 листопада затверджено "Розпорядок про державну адміністрацію", який визначав правову основу, принципи формування органів державного управління на рівні повітів, міст і сіл, їхні функції та обов’язки. Він залишав чинними всі закони колишньої Австро-Угорської монархії, якщо вони не суперечили українській державності. Всі адміністративні органи підпорядковувалися Державному Секретаріатові. На рівні повітів стояли "повітові комісари", для охорони порядку призначалися військові комісари.

4 січня 1919р. зібралася Сесія УНРади, у її складі налічувалося 150 осіб. Оскільки єврейська, польська та німецька національності з різних причин не скористалися українськими пропозиціями, то в УНРаді були лише українці. Сесія створила Виділ УНРади, що виконував функції колективного президента ЗУНР.

До його компетенції відносилося:

- призначення членів уряду;

- прийняття (демісія) членів уряду;

- право амністії та помилування;

- іменування начальників верховних, державних, цивільних і військових урядів;

- затвердження та оповіщення законів.

Виділ складався з 10 осіб і 3 секретарів з президентом Є. Петрушевичем:

Заступники президента:Лев Бачинський (радикал);

Семен Вітик (соціал-демократ);