Контрольная работа: Інформаційна система як частина організаційної системи, її основні характеристики

Прогнозована інформація пов'язана з функцією прогнозування, планова - з плануванням (перспективним, техніко-економічним, оперативно-виробничим), облікова - з бухгалтерським, фінансовим, господарським обліком, інформація аналізу господарської діяльності - з функцією економічного аналізу, оперативного управління і регулювання - з відповідними функціями.

Нормативна інформація використовується і виникає на стадіях технічної підготовки виробництва, а також в інших випадках, наприклад, при формуванні цін, тарифікації. Нормативна інформація містить всілякі норми і нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, наприклад, заздалегідь обумовлені табличні величини (ставки прибут¬кового податку з громадян тощо). Така інформація використовується переважно при виконанні будь-яких функціональних управлінських робіт: прогнозування, планування, облік та ін.

Такі ж властивості має частина економічної інформації, яка належить усім функціональним різновидам. Прикладом є назви підприємств, міністерств, відомств, перелік працівників на підприємстві чи в установі, перелік постачальників і покупців тощо. Цю інформацію називають довідковою. Як правило, її формують разом із нормативною, створюючи особливі фонди нормативно-довідкової інформації (НДІ), призна¬чені для розв'язування різноманітних управлінських задач.

Економічна інформація за критерієм відповідності до відображуваних явищ поділяється на вірогідну та невірогідну.

З позицій стадій виникнення економічна інформація буває первинна та повторна. Первинна виникає під час дії джерел інформації, до яких належить діяльність народного господарства і його ланок, діяльність органів загальнодержавного управління та інших громадських організацій.

Тому первинна інформація за джерелами виникнення поділяється на виробничо-господарську та директивну, а також на колективну та індивідуальну залежно від характеру джерела інформації.

Повторна інформація виникає в результаті обробки первинної та іншої повторної, або лише первинної, або лише повторної. Безпосереднього зв'язку з джерелами інформації тут не вимагається. Серед повторної роз¬різняють проміжну та результатну інформацію. Результатна інформація і є метою обробки даних. Проміжна інформація, роль якої значна, виникає під час досягнення цієї мети. Часто на базі такої інформації робиться вибір варіанта завершення обробки даних у тому чи іншому напрямку.

За повнотою економічна інформація поділяється на достатню, надмірну й недостатню. Для розв'язування задач потрібна досить конкретна за змістом мінімальна інформація - достатня. Надмірна - містить зайві дані, що або зовсім не використовуються при розв'язуванні конкретних задач, або виконують контрольно-дублюючі функції. При розмові доцільно позбутися інформації, що не використовується, та всіляко обмежувати розміри дублюючої надмірної інформації.

Економічна інформація поділяється за стабільністю на постійну (сталу), умовно-постійну та змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати). При цьому важливо підкреслити, що період стабільності має конкретний характер для певних задач, управлінських робіт. Так, стабільність можна, встановлювати за часовим періодом (наприклад, місяць) або за іншими факторами.

З позицій технології розв'язування економічних задач розрізняють інформацію вхідну, проміжну і вихідну. Інформація, яка підлягає оброб¬ці (предмети праці), в управлінському процесі називається вхідною, або вхідними даними, наприклад: первинна і повторна інформація та константи - постійні величини. До вхідної інформації може належати не лише змінна, а й умовно-постійна інформація при особливо великій ролі умовно-постійної. Вхідна інформація є підсумком обробки (продуктом праці) вхідних даних, але вона містить, поряд із результатною інформацією, деякі первинні дані. Специфічного значення набуває проміжна інформація, яка потрібна для розв'язування цих же задач у наступних періодах.

Відомі й інші схеми класифікації економічної інформації: вхідна і вихідна, внутрішня і зовнішня, алфавітна, цифрова, алфавітно-цифрова, оперативна тощо.

Різновиди економічної інформації слід враховувати при організації обробки даних, побудові комп'ютерних інформаційних систем, виборі варіантів технології розв'язування тих чи інших економічних задач.

2 Інформаційно-правова система

Організаційно впорядкована сукупність нормативно-правових документів (масивів док-тів), за допомогою яких суб'єкт управління (орган, посадова особа), застосовуючи інформаційні технології, у т. ч. засоби обчисл. техніки та зв'язку, забезпечує процес розробки та прийняття рішень у сфері законодавчої та законоохор. діяльності.

Інформаційно-правова система (ІПС) є комплексною сукупністю елементів, яка включає до свого складу методи, процедури, інформ. ресурси [масиви док-тів, фонди док-тів, архіви, банки даних, бази знань, автоматизовані інформ. системи (мережі)].

Поняття «інформаційно-правова система» (ІПС) входить до наук, апарату відповідного напряму та навч. дисципліни інформаційного (або комп'ютерного) права, які тепер формуються в Україні, а також до концептуальної структури інформаційного законодавства. Побудова та функціонування (ІПС) як важливої складової різних систем управління повинні грунтуватися на конституційній нормі (ст. 34 Конституції України), згідно з якою «кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір». Згідно із Законами України «Про Національну програму інформатизації» та «Про Концепцію Національної програми інформатизації» (обидва — 1998) створення (ІПС) є складовою частиною інформатизації галуз. програм, які сприяють поліпшенню управління економікою загалом, збільшенню продуктивності управлін. роботи, вдосконаленню соціально-екон. відносин, дальшій демократизації сусп. життя, забезпеченню нац. інтересів держави.

(ІПС) забезпечує: можливість реалізації аналізу та систематизації законод. актів України та ін. нормат.-правових актів центральних органів викон. влади, а також органів місц. самоврядування; здійснення соціол. опитувань з метою вивчення громад, думки (шляхом анкетування через мережу Інтернет) для отримання та використання відповідної інформації; прогнозування процесів законотворчості; актуалізацію бази даних у конкр. сфері діяльності; ведення банку даних методичних рекомендацій із судової та нотаріальної практики; пошук необхідної нормат. інформації для найрізноманітніших цілей (під час розгляду справи у суді, прийняття рішень про укладення договорів, контрактів та в ін. випадках), — тобто можливість доведення нормат.-правової інформації до широкого кола користувачів. Більшість розвинених країн має свої значні банки правової інформації, з яких користувачі отримують інформацію телефоном. Напр., у США в автоматиз. правовій системі LEXIS вміщено федер. закони США, закони окр. штатів та рішення судів. Систему WESTLAW використовують під час підготовки рішень за прецедентами. У банках цієї системи зберігаються повнотекстові док-ти: закони, рішення федер. та окружних судів, рішення федер. агентств, юрид. словники. У 1976 створено Міжнар. правову базу даних (LAWL — МПБД) у Юрид. б-ці Конгресу США (згодом — Світова електронна мережа правових документів — GLIN). Вона є простим та ефективним засобом швидкого і точного доступу до складових частин правового середовища різних країн. Функціонують також ін. системи. У Німеччині відома система JURIS містить банки даних: федер. зак-ва, док-тів із судочинства, адм. актів, публікацій у галузі права. У Франції юрид. банки даних об'єднано в єдину держ. компанію, яка включає системи CEDIJ (Рада держ. служб), JURISTDATA (використовується Паризькою адвокатурою) і SYDONI (використовується прокуратурою). У Великобританії широко використовується банк даних LEXIS, що містить три файли зак-ва: (STAT — загальне зак-во, SI — статистика та STATIS — об'єднаний файл). Діють також ін. системи. Триває створення систем юрид. інформації у країнах Європ. співдружності. Діє низка систем за тем. напрямами (ENLEX — з навколишнього середовища, JURINPI — з інтелектуальної власності тощо).

З 1990 у ВР України функціонує система інформ.-аналіт. забезпечення законотв. та законозастос. діяльності. Вона містить бази даних правової інформації «Право», «Законодавство», «Картотека» та «Закони і підза-конні акти України в Internet», зорієнтовані на забезпечення широкого кола користувачів. Ці бази даних за допомогою відповідних інформ.-пошукових систем дозволяють оперативно знаходити необхідні нормат.-правові док-ти з метою їх наст, аналізу та прийняття рішень. Більшість перелічених систем тепер об'єднано в глобальній мережі — Internet(лат. informatio - роз'яснення, уявлення) — документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у сусп-ві й державі та навкол. природ, середовищі. Інформаційні відносини, тобто відносини, що виникають при одержанні, використанні, поширенні і зберіганні інформації, регулюються Конституцією України, Законами України «Про інформацію» (1992), «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992), «Про телебачення і радіомовлення» (1993), «Про науково-технічну інформацію» (1993), «Про захист інформації в автоматизованих системах» (1994), «Про рекламу» (1996), «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України» (1997), «Про видавничу справу» (1997), «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (1997) та ін. законод. актами про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнар. договорами та угодами, ратифікованими Україною. Осн. галузі інформації: політична, економічна, духовна (культурна), науково-технічна, соціальна, екологічна та міжнародна. До гол. видів інформації належать: статистична, масова, І. про діяльність органів держ. влади та місц. самоврядування, правова І., інформації про особу, І. довідково-енциклопедична, соціологічна.

Джерелами інформації є передбачені або встановлені законом документи й ін. носії інформації — матеріальні об'єкти, що зберігають І., а також повідомлення ЗМІ та публічні виступи. Інформ. відносини грунтуються на таких принципах, як: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність І.; об'єктивність, вірогідність, повнота і точність І.; законність одержання, використання, поширення та зберігання І. Чільними напрямами і методами державної інформ. політики є: забезпечення доступу громадян до І.; створення нац. систем і мереж І.; зміцнення матеріально-тех., фін., організаційно- правових та наук, основ інформ. діяльності; забезпечення ефективного використання І.; сприяння поступу, оновленню, збагаченню та зберіганню нац. інформ. ресурсів; створення заг. системи охорони І; сприяння міжнар. співробітництву в галузі І. і гарантування інформ. суверенітету України.

Відомості, одержані шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності (ОРД) на основі передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992) підстав для вирішення завдань, пов'язаних з пошуком і фіксацією фактич. даних про протиправну діяльність окр. осіб та груп, розвід.-підривну діяльність спец, служб іноз. держав і організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах крим. судочинства, а також отримання інформації в інтересах суспільства і держави. І. оперативно-розшукової може міститися у заявах, повідомленнях гр-н, посад, осіб, громад, орг-цій, ЗМІ, в операт.-слідчих матеріалах тощо. Способи одержання такої інформації передбачені ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Це, насамперед: опитування осіб за їх згодою, використання їх добровільної допомоги; проведення операцій по захопленню озброєних злочинців, припинення тяжких злочинів, розвід.-підривної діяльності спецслужб іноз. держав, організацій та окр. осіб; зняття інформації з каналів зв'язку, застосування ін. тех. засобів отримання інформації; встановлення конфіденц. співробітництва з особами на засадах добровільності; створення і застосування автоматиз. інформ. систем тощо. І. о.-р. може використовуватися як привід та підстава для порушення крим. справи або проведення невідкладних слідчих дій; попередження, припинення і розслідування злочинів, розвід.-підривних посягань щодо України; розшуку злочинців та осіб, які зникли безвісти, тощо.

ІНФОРМАЦІЯ ПРАВОВА

- сукупність документованих або прилюдно оголошених відомостей про право, його систему, галузі, інститути, норми, джерела, права, свободи, обов'язки, про реалізацію права, юрид. факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними, їх профілактику тощо. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про інформацію» (1992) джерелами правової інформації є Конституція України, ін. законодавчі і підзаконні нормативно- правові акти, міжнар. договори та угоди, норми і принципи міжнар. права, а також ненормативні правові акти, повідомлення ЗМІ, прилюдні виступи, ін. джерела інформації з правових питань. Після набуття законод. та ін. нормат. актами чинності з метою забезпечення доступу до них усім громадянам держава забезпечує операт. видання цих актів масовими тиражами.

3 Інформаційні системи цивільної оборони

Система раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення на об’єкті підвищеної небезпеки – хлораторній насосної станції водопроводу міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» призначена для:

- моніторингу вказаного об’єкта підвищеної небезпеки (далі ОПН ) підприємства;

- раннього виявлення (загрози виникнення) надзвичайних ситуацій (далі НС);

- виявлення НС;

- аналізу аварійних ситуацій на хлораторній «Миколаївводоканал» . аварій, НС для прийняття рішень про оповіщення;

- оповіщення людей про загрозу виникнення аварії або НС СРВО НС повинна забезпечувати оповіщення:

- керівників та працівників МКП «Миколаївводоканал» ;

- оперативних чергових аварійних служб;

- відповідних чергових служб РВ ГУ МНС у Миколаївській обл., Цивільного захисту населення (ЦЗН) ;