Контрольная работа: Характеристика головних рис літературного імпресіонізму на прикладі творчості Поля Верлена

Музичний імпресіонізм – художній напрям, що сформувався на зламі століть (ХІХ і ХХ) під впливом літературного символізм, зокрема поезії П. Верлена, С. Маларме, П. Луїса, М. Метерлінка. Він мав спільне коріння з французьким живописом тієї бурхливої епохи художніх пошуків і відкриттів, хоча пряму аналогію між ними провести неможливо. В галузі симфонічної музики було створено програмні твори, образи яких зумовлювалися не конкретними сюжетами, а загальною атмосферою, колоритом гармонії й тембрів. Імпресіонізм у музиці отримав перше втілення в творчості Клода Дебюссі (1862 – 1918) – найяскравішої сторінки історії французької музики. [7, c.76]

Своєрідним маніфестом музичного імпресіонізму стала оркестрова прелюдія «Післяполуденний відпочинок Фавна.» В цьому ж стилі написано й оперу «Пелеос і Мелізанда» за драмою М. Метерлінка. Найточніші відтінки людських емоцій, психологізм, вишуканість мелодики і тембрів, виразність гармонії, примхлива ритміка – ось ті риси творчості композитора, які визначили новий напряму музиці.

К. Дебюссі збагатив фортепіанну палітру. Піаністи – сучасники називали його «аристократом звуку». 24 прелюдії для фортепіано – це своєрідна енциклопедія імпресіоністських образів. Вражає живописність і поетичність назв прелюдій: напівреальних пейзажів – «Сліди на снігу», «Тераса, яку відвідує місячне сяйво», портретів – «Дівчинка з волоссям, ніби льон», сценок – «Перервана серенада», художніх або літературних образів – «Дельфійські танцівниці» (грецька ваза), «Звуків і ароматів сповнене вечірнє повітря». [7,c.77]

Твори Дебюссі за життя митця завжди викликали ажіотаж і полеміку, проте він визнавав у музиці тільки одного законодавця – «слух», єдине правило – «задоволення». Музичні ідеї видатного французького імпресіоніста надихали художню фантазію багатьох композиторів ХХ століття. Ідеї і стиль імпресіонізму справили значний вплив на творчість українського композитора, що тривалий час жив у Франції – Федора Акименка.

В літературі імпресіонізм не являв собою цілісного напрямку – як стильова особливість, прагнення передати миттєві враження, імпресіонізм притаманний творам літераторів різноманітних напрямків. Шанувальниками розтягнутих і глибоких психологічних досліджень були брати Гонкури, К.Гамсун (роман «Голод»); «в потік свідомості» перетворюється аналіз спогадів в епопеї Марселя Пруста «В пошуках втраченого часу». [3, c.260]

Імпресіонізм поширив діапазон нашого світогляду. В серії відомих парадоксів Уайльда міститься заява про те, що «від імпресіоністів ми запозичили ці дивовижні бурі тумани». І взагалі, «дивовижна зміна, що відбулась за останні десять років в кліматі Лондона, безперечно, відбулась завдяки цій своєрідній школі мистецтва», тобто завдяки імпресіоністам. [7, c.76]

В поезії імпресіонізм зімкнувся із символізмом. Імпресіонізм в поезії – це тонкі спостереження і описи з використанням чисто живописних засобів, але в ніжних пастельних тонах, притаманних неокласицизму (модерну), а також прийоми тонкого асоціативного звукозапису, притаманні творчості П.Верлена і його послідовникам. Наприклад. У К. Бальмонта:

Полночной порою в болотной глуши

Чуть слышно, бесшумно шуршат камыши.

Полночной порой камыши шелестят.

В них жабы гнездяться, в них змеи свистят. [ 9, c.260]

Але при спробах акцентувати надто сильні відчуття поет переходить вже до суб’єктивного накалу емоцій, що притаманно вже експресіонізму.

Одним із видатних представників імпресіонізму в поезії був французький поет Поль Верлен. Ще за життя поета називали «співцем занепаду і туги». В його творчості з граничною відвертістю і повнотою виражене гостре відчуття трагізму життя, почуття розчарованості, втоми, безвиході. [2, c.106]

Свою літературну діяльність Верлен починає в традиціях романтизму, парнаської школи і Бодлера. Уже в ранніх віршах Верлена виявляється глибока своєрідність бачення світу, основу якого складає інтуїтивне розуміння того, що «поет усередині», угадується прагнення поета змити враження від дійсності з образами душевних станів, виникає неповторна мелодія верленівської строфи, яка передує майбутній імпресіоністичній ліриці. [2, c.106]

Верлен – неперевершений майстер напівтонів, нюансів, майже невловимих чуттєвих образів. Для його поезії характерні симфонізм, віртуозна ритміка і мелодіка. Близька до сугестії імпресіоністичність подій Верлена, в якій головну увагу приділено зображенню особистих вражень, мінливих відчуттів та переживань. Фіксація почуттів у творчості письменника нагадує окремі штрихи на малярських полотнах імпресіоністів, які самі по собі не сприймаються, але, зливаючись в один малюнок, створюють певний настрій.

Поезія Верлена імпресіоністична, оскільки автора полонить стихія миттєвих вражень,порушуючи межу між суб’єктивним і об’єктивним, тілом і душею, піднесеним і буденним. [5, c.235]

Програмним твором Верлена став вірш «Поетичне мистецтво», в ньому сформульована програма імпресіонізму. «Найперше – музика у слові!»

«Люби відтінок і півтони, не барву – барви нам ворожі…», «Хребет риториці скрути та ще як слід приборкай рими.» Ці та інші заклики поета звучать як лаконічні і точні лозунги імпресіонізму.

Про що б не писав Верлен, все пронизане його меланхолією, незрозумілою печаллю. Погляд Верлена на світ нагадує пейзажі художників – імпресіоністів.

Найкращою поетичною книгою Верлена стала «Романси без слів». Збірка складеться із «співзвучній», тобто емоційних замальовок, фрагментів, мотивів, мелодій, які збираються разом в симфонію слова. Один із найвідоміших віршів «Так тихо серце плаче…» Сум передається образом дощу, а дощ, що поливає місто, проникає в душу поета. [7, c.77]

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

Існування речей для Верлена важливе лише в тому сенсі, в якому він їх одухотворяє, - в настрої. Він любить зображувати дощ, тумани, вечірні сутінки.

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить!