Контрольная работа: Особливості зовнішньоекономічної торгівлі

• сприяти одержанню максимального задоволення від споживання товару;

• спонукати покупця до повторної покупки товару.

З огляду на сказане вище етикетка має бути написана на мові країни, де продається товар, за винятком тих випадків, коли мова постачальника відіграє роль у підтримці іміджу (наприклад, для французьких парфумів). У деяких випадках для скорочення витрат компанія поміщає на етикетці звернення до покупця кількома мовами, що дозволяє продавати товар у різних країнах. Це доцільно, коли транснаціональний імідж позитивно впливає на споживача, однак у ряді випадків доцільно витратити додаткові кошти на створення індивідуальної етикетки для кожної країни, щоб підкреслити національний імідж виробника.

При визначенні розміру упаковки слід враховувати, що розвинуті країни перейшли на упаковки великих розмірів для товарів першої необхідності. Це дозволяє споживачам заощаджувати час на відвідування магазинів. Однак у країнах, що розвиваються, з причини низьких доходів населення часто віддає перевагу упаковці невеликих розмірів за нижчою ціною.

Деякі товари можуть потребувати індивідуальної поштучної упаковки, наприклад сигари, жувальна гумка, цукерки тощо. Практично у всіх країнах діє законодавство у сфері упаковки з метою захисту інтересів покупців. У ФРН, Австрії і Швейцарії розроблені загальні норми, які стосуються упаковки. Так, у ФРН Товариство раціоналізації упаковки розробило норми щодо упаковки товарів широкого вжитку, відповідно до яких:

- текст і ілюстрації на упаковці мають бути чіткими і визначати зміст товару;

- інформація про вагу і кількість упакованого товару має розташовуватися на видному місці;

- кількість одиниць товару в упаковці по можливості має бути округлена;

- ціна на упаковці має бути чіткою і добре видною.

Також обов'язковою є наявність на упаковці терміну реалізації і дати виготовлення товару. Крім того, існують рекомендації для продавців – знижувати витрати на упаковку, використовувати упаковку, яка легко переробляється. Ці заходи необхідні у зв'язку з ускладненням екологічної обстановки й економії матеріальних і природних ресурсів. У деяких країнах заборонено на упаковці використовувати іноземні мови без перекладу на національну мову.

Деякі товари, особливо першої необхідності, потребують стандартної упаковки, щоб бути упізнаними в усьому світі. При експорті товарів у країни, що розвиваються, варто мати на увазі, що в деяких із них дуже велика кількість населення не вміє читати. Тому краще помістити на упаковці малюнки, що пояснюють використання товару, а не просто текст.

Таким чином, перед тим, як продавати товар за кордон, необхідно ретельно продумати його упаковку, вивчити відповідне законодавство і нормативні акти в країнах, через які буде проходити товар, і країни-отримувача. Вид упаковки залежить також від виду транспорту, яким будуть перевозити товар. Найбільш міцна упаковка використовується при транспортуванні товару морським транспортом. Вона має захищати товари від високої вологості, корозії тощо.

Крім того, у зв'язку з загальною механізацією навантажувальних робіт широкого застосування набули пакети або піддони. Існують спеціальні міжнародні норми, що регламентують їх розміри і міцність. Всі західноєвропейські країни мають єдині стандартні європіддони, що значно полегшує транспортування.

У міжнародній торгівлі інформація про кожен вид виробу, що належить до широкої і різноманітної товарної маси, має бути доведена до реальних потенційних закордонних покупців. На практиці сформувався відповідний засіб інформації про товар – маркірування (навантажувальна розмітка), тобто нанесення на продукцію, упаковку, бирку умовних малюнків, символічних, цифрових, буквених, буквено-цифрових знаків.

Маркірування виконує такі основні завдання:

1. Ідентифікує вантаж для перевізників, одержувачів, інших суб'єктів міжнародного ринку, що беруть участь у транспортуванні.

2. Визначає відповідний порядок для забезпечення правильної доставки і збереження вантажу.

3. Попереджає про небезпеку, яку вантаж може становити у випадку неналежного з ним поводження.

Маркірування має включати загальні дані про товар: найменування країни-імпортера, виготовлювача, відправника (постачальника), одержувача, пункт відправлення і призначення, номер контракту, порядок перевезення, перевантаження, зберігання ("Не кантувати", "Верх", "Низ", "Обережно" тощо), вагу нетто, вагу брутто, окремі попереджувальні знаки, пов'язані з безпекою, обережністю.

У міжнародній торгівлі всі написи з маркірування виконуються на мові країни-імпортера, а в країнах Західної Європи одержало поширення літерне позначення на чотирьох, в окремих випадках шести, мовах. Розрізняють такі види маркірування:

1. Товарне – найменування товару, номер ДСТ, ТУ, дата випуску, заводська марка, номер замовлення.

2. Відправницьке – пункти відправлення і призначення, найменування відправників і одержувачів, маса брутто і нетто.

3. Транспортне – число місць у партії, порядковий номер вантажного місця в партії.

4. Спеціальне – попереджувальні написи і знаки, що вказують на спосіб поводження з вантажем при транспортуванні, перевантаженні, зберіганні.

Товарне, відправницьке і спеціальне маркірування наносяться вантажовідправником, а транспортне – перевізником або його агентом.

2. Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі

Магазин безмитної торгівлі, як зазначалось вище, це – митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для споживання на митній території України, перебувають та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Порядок відкриття і ліквідації магазинів безмитної торгівлі та правила продажу товарів магазинами безмитної торгівлі затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1089.

Відповідно до зазначеного Порядку магазин безмитної торгівлі відкривається на підставі дозволу, який суб'єктові підприємницької діяльності – власникові чи орендареві призначеного для магазину приміщення або суб'єктові, що має намір спорудити відповідне приміщення у пункті пропуску на митному кордоні України, в інших зонах митного контролю, визначених митними органами.

Суб'єкт підприємницької діяльності подає митному органу та органу охорони державного кордону, в зоні діяльності яких планується відкрити магазин безмитної торгівлі, заяву про надання дозволу на відкриття магазину за формою, встановленою спільним наказом Держмитслужби та Держкомкордону. До заяви додаються такі документи: