Контрольная работа: Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
Існують деякі питання стосовно НАТО. Ще будучи Президентом Л. Кучма неодноразово заявляв, що бажання країн Східної Європи потрапити до НАТО Україна розуміє і підтримує, але безумовно, найважливішу роль для України продовжує грати російський фактор.
Україна претендує на роль «особливого партнера», бере активну участь в програмах організації «Партнерство заради миру». На думку Р. Коларової та В. Войкова Болгарія так би мовити без проблем вступила до НАТО, а Україна зможе це зробити одночасно з Росією.
А ситуація насправді така. В Україні, на відміну від Болгарії, існуючі протиріччя з приводу вступу держави до НАТО викликані, по-перше, тим, що проросійська частина українського парламенту всіляко гальмує цей процес. А по-друге, геополітичне становище України набагато складніше, ніж Болгарії. І на міжнародній арені на зовнішню політику України впливають політичні інтереси ряду сусідніх держав.
Окрім глобального можна ще казати про рівень регіональний. Тут мається на увазі співробітництво з країнами Центральної та Південно-Східної Європи. Центральна Європа (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) зробила вибір на користь НАТО і ЄС і має тут непогані шанси. Їхня роль як посередників під час вирішення Україною питань про приєднання до європейських структур надто велика. Південно-Східна Європа, серед яких і Болгарія, йшла іншим, поверхневим шляхом революцій і подальших реформ. У країн цього регіону було більше спільного з нашою державою, та все змінилося в кінці ХХ століття.
Україна та Болгарія – це дві держави, що стали на шлях перетворень ще на початку 90-х років ХХ століття. Болгарія ще в 1992 році задекларувала свої європейські і євроатлантичні цілі. Вже під час роботи Празького самміту НАТО в листопаді 2002 року країну було запрошено до членства в цьому важливому і авторитетному пакті, а в квітні 2003 року в Брюсселі підписано протокол про приєднання Болгарії до Північноатлантичного альянсу.
В грудні 1999 року офіційна Софія була запрошена до ведення переговорів з ЄС про її членство в Союзі. Країна вже тимчасово призупинила переговори за 23 переговорними статтями з 30. І вже 1 січня 2007 року Болгарія стане повноправним членом ЄС.
Важким був шлях Болгарії до ЄС. По-перше, треба було досягти консенсусу різних політичних сил та всього народу в одному питанні – а чи потрібно це Болгарії? Особливо багато дискусій виникало в суспільстві з приводу членства в НАТО. І вже в грудні 2000 року болгари були раді тому, що в найближчому майбутньому без візових обмежень зможуть відвідувати держави Шенгенської зони. Інший аспект – правовий: треба було підлаштувати болгарське законодавство під загальноєвропейське. До цього залучено багато молодих спеціалістів, що вільно володіють декількома європейськими мовами. Власне цьому, на думку Надзвичайного і Повноважного Посла України в Болгарії в 2003 році В’ячеслава Похвальського, і треба повчитись Україні.
Болгари при цьому готові поділитись як позитивним, так і негативним досвідом.
Цікавою в даному випадку є думка В.П. Кирилича, кандидата політичних наук, який з досвіду Болгарії виділяє п’ять основних уроків, засвоєння яких сприятиме швидкому просуванню України на шляху до ЄС. Одним з уроків могли б стати деякі особливості формування договірно-правової бази з питань європейської інтеграції Болгарії.
Другий урок для України – особливості інституційного механізму Республіки Болгарія в питанні приєднання до Європейського Союзу. Інтерес для України передусім представляють структура координуючих органів, серед яких Рада з асоціювання (координація і контроль за реалізацією положень Угоди про асоціацію між Європейським співтовариством та його країнами-членами), Рада з європейської інтеграції (головний координуючий орган з питань переговорів), Дирекція європейської інтеграції і взаємодії з міжнародними фінансовими установами (інформаційний супровід діяльності Ради з інтеграції), Дирекція європейської інтеграції МЗС Республіки Болгарія (технічний аспект переговорів), Місія Болгарії при ЄС та ряд інших.
Методика освоєння коштів передприєднальних європейських фондів – третій урок для України.
Четвертим уроком є засвоєння деяких засад вироблення цілісної міграційної політики. Дані соціологічного опитування за 2005 рік засвідчують повільну трансформацію мислення болгар щодо сприйняття інших, аніж національна культур. Ставши зовнішнім кордоном євроатлантичного та євроінтеграційного простору, Болгарія спробує відновити сою історичну роль культурного та економічного перехрестя і закріпити статус центру з реалізації культурного діалогу між Європою і Азією, що активізує міграційні потоки в країну. І вже першою групою мігрантів, які спробують реалізувати свій потенціал у Болгарії після 1 січня 2007 року, будуть етнічні болгари, зокрема і «бессарабські». На думку авторів Програми з розв’язання демографічних проблем в Болгарії, у країні могли б осісти понад 100 тис болгар з Бессарабії.
Інформаційний супровід євроінтеграційної діяльності державних чинників – п’ятий урок для України. В Болгарії з цією метою постановою Ради міністрів Республіки Болгарія створено Раду з європейської комунікації.
Таким чином, окреслений інформаційний інструментарій помітною мірою формує громадську думку щодо необхідності євроінтеграційного вибору Болгарії та відкриття вигідних для неї в цьому зв’язку перспектив.
Спільність зовнішньополітичних орієнтирів, якими є європейська та євроатлантична інтеграція, єдині демократичні цінності для України та Болгарії, традиційні партнерські взаємини створюють підґрунтя для нового, ще вищого рівня двостороннього співробітництва. Цьому сприятиме дедалі більше усвідомлення того, що в нинішніх умовах українсько-болгарське партнерство може збагатити не лише наші дві держави, а й розглядатиметься як здобуток усього регіону Чорного моря та Південно-Східної Європи. І те, наскільки ці сприятливі умови будуть використані, залежить від нас самих.