Контрольная работа: Робота майстра по організації позаурочної зайнятості учнів

·економне витрачання матеріалів та електроенергії;

·утримання обладнання, інструменту і пристроїв у зразковому стані;

·намагання виготовляти вироби лише відмінної якості.

Проте надавати молодій людині самостійності треба з певною обережністю, враховуючи ступінь її трудової підготовки. Важливо не підказувати учням готових рішень, а підводити їх до самостійних висновків і дій. Позитивним фактором у виховній роботі є правильні взаємовідносини майстра і учнів, які базуються на взаємній повазі. Майстер повинен давати можливість учневі висловити свою думку, виявляти довір'я до його знань, утримуватися від поспішних і категоричних заперечень та висновків. Майстер радиться з учнями з виробничих питань, обговорює з ними плани роботи, розкриває перед ними перспективи зростання, тобто створює атмосферу довір'я, викликає учнів на відверту роз мову, радиться з ними перед тим, як прийняти спільне рішення.

Індивідуальний підхід до учнів вимагає від майстра великого педагогічного такту. Треба приймати лише продумані рішення, особливо при перших спробах налагодити самостійну роботу учнів. Висновки, засновані на поспішних судженнях, можуть привести до помилкових рішень і позбавити учня навіть невеликої впевненості в своїх силах.

Глибоке знання своєї справи, знання педагогіки полегшує майстрам пошук нових шляхів для розв'язання важливих завдань, що стоять перед ними як перед вихователями. Отже, кінцева мета їх професійної діяльності полягає не тільки в тому, щоб навчити учнів створю вати певні матеріальні цінності, а й у тому, щоб виховувати у них потребу в праці.

Проведення цілеспрямованої роботи з профорієнтації школярів на робітничі професії — одне з важливих зав дань майстрів.

2. Особливості роботи майстра в навчальній групі

У процесі навчання в ПТНЗ, виробничої практики на підприємстві формуються нові потреби та мотиви поведінки учнів, підвищується рівень їх самосвідомості. Але цього може не статись, якщо моральна атмосфера в училищі не на відповідному рівні, а в організації праці на виробництві мають місце певні недоліки. В зв'язку з цим у багатьох учнів відбувається психологічна перебудова в негативному плані, адже і їхній попередній життєвий досвід не завжди буває позитивним. У цих учнів з'являються нервозність або, навпаки, сором'язливість, апатія та інертність.

За сприятливих умов цікава навчальна та виробнича діяльність, хороші стосунки з ровесниками, педагогами в училищі та гуртожитку допомагають вихованцям швидше осмислити нові орієнтири в житті та поведінці, зайняти активну життєву позицію. Завдання майстра на цьому етапі — підбадьорити учня, допомогти йому адаптуватися до нових умов життя, сприяти виявленню кращих людських якостей.

Як це здійснити, який шлях обрати — кожен майстер повинен вирішувати сам, враховуючи власний досвід, особливості учнівської групи, кожного учня. Для досягнення визначеної мети йому необхідно об'єктивно оцінювати навчальну, виробничу та громадську діяльність учнів, їхні індивідуальні особливості. Характеризуючи учня, не можна спиратися на окремі негативні його риси або факти з життя. Водночас слід пам'ятати, що надмір на поблажливість може формувати у вихованців занижену самооцінку і думку про те, що до них немає нікому справи. Поверховість, необ'єктивність суджень педагогів заважає, знижує ефективність навчально-виховного процесу. Тому майстру важливо пам'ятати, що учні, починаючи навчання в профтехучилищі, критично оцінюють нові умови навчання, проживання, спілкування то що. У них формується своє уявлення про життя, яке не завжди збігається з уявленням викладачів, класних керівників, майстрів, батьків, а тому досить часто вихованці помиляються і підсвідомо чекають від старших поради чи допомоги.

Слід враховувати, що таку пораду чи допомогу учні можуть прийняти лише за умови доброзичливих стосунків з педагогами. Тільки тоді можливі відвертість, щирість, і майстер зможе виявити ту позитивну основу, на якій посилюється ефективність виховного впливу. Це до помагає вихованцям осмислювати свої вчинки, можливості, нахили.

Формування таких стосунків вимагає від майстра водночас терпіння, педагогічного такту і виключає декларативність в роботі, тиск авторитетом. Незнання психологічних особливостей учнів, педагогічна неграмотність багатьох майстрів негативно впливають на ставлення до них учнів. Тому майстер з початку знайомства з ними має виробити відповідну позицію відносно кожного вихованця. Це дозволить виявити і врахувати як позитивні, так і негативні риси учня, осмислити поперед ні етапи розвитку особистості в школі, в сім'ї. На основі цього можна визначити конкретні форми організації, методи, засоби та прийоми виховання майбутніх робітників.

Таким чином, виховний вплив майстра має бути тактовним, ненастирливим, без прямої вимогливості, одно значності в оцінці тих чи інших вчинків. Він покликаний пробуджувати у вихованців бажання реально оцінювати свої справи та поведінку, перспективи свого професійного росту. Вільний розвиток особистості може здійснюватись за умови, коли учень не відчуває на собі «виховного тиску». Виховний процес у навчальній групі потрібно будувати педагогічно грамотно, щоб усі його учасники самі бажали наслідувати норми та правила поведінки старших, формувати непримиренність до негатив них явищ та вчинків інших. Отже, виховна робота з учнівською групою вимагає системи відповідних, всебічно обґрунтованих і правильно організованих заходів.

Що це означає? Йдеться про те, що всі вони — різні за змістом, формою, підходом, емоційним забарвленням — повинні мати внутрішній зв'язок, доповнювати і бути спрямованими на вирішення головного завдання — виховання загальнолюдських якостей та всебічний роз виток особистості вихованця. Тому, по-перше, необхідно разом з учнями здійснювати такі заходи, які б сприяли позитивному регулюванню міжособистісних стосунків. По-друге, систему виховної роботи слід будувати так, щоб моральна спрямованість, зміст виховних заходів носили випереджуючий характер, щоб вони впливали не лише на задоволення, а й на розвиток пізнавальних, інтелектуальних, духовних, культурних потреб учня.

Будь-який захід (лекція, зустріч, екскурсія, культпохід тощо) може по-різному сприйматись учнями. Тому майстру, як і кожному вихователю, потрібно добре знати, як майбутній робітник осмислює почуте на лекції чи побачене на екскурсії, як переживає різні події з життя учнівської групи, профтехучилища, базового підприємства, міста, що для себе вважає корисним.

Головне для вихователя — допомогти учням визначити своє місце, свою конкретну участь у виконанні накреслених планів.

Проводячи виховну роботу з учнями, майстру разом з класним керівником важливо готувати учнів до розуміння того, що в усьому, що їм доводиться робити, по винна бути закладена можливість моральної поведінки, розвитку вольових якостей людини. Ось чому не слід до пускати моралізування, яке викликає негативне ставлення молоді і до заходів, що проводяться, і до їх організаторів. Доцільно створювати такі умови, які б сприяли формуванню у вихованців бажання не пристосовуватись до зовнішніх життєвих обставин, а вимагали б їх активної діяльності.

Звернемось до проведення в профтехучилищі позаурочних заходів. Проводячи їх, майстер ставить певну мету, формує відповідне ставлення учнів до певного явища чи події. При цьому доцільно враховувати ряд вимог, зокрема:

·ініціативу у виборі теми можуть і повинні виявляти самі учні. Якщо вони не готові до такого вибору, то вихователями проводиться відповідна робота не тільки по вивченню їхніх інтересів, а й по роз'ясненню значення різних цікавих творчих справ;

·важливо враховувати емоційний стан учнів, їхній на стрій, ставлення до запропонованого;

·позаурочний захід не повинен нагадувати урок, на якому міжособистісні стосунки часто розглядаються формально: він має передбачати вільне, невимушене спіл кування, атмосферу емоційно-ділового сприйняття учня ми актуальних проблем тощо.

Основна мета виховної години — допомогти учням засвоїти загальнолюдські цінності, культурні надбання людства; усвідомити необхідність переборення протиріч у становленні особистості; розбиратись в складних стосунках з ровесниками і дорослими; спонукати до морального самовдосконалення тощо.

Позаурочні заходи можуть проводитись у будь-якій формі: бесіди, дискусії, диспуту тощо. Проведений аналіз планів виховної роботи, зустрічі з майстрами та клас ними керівниками свідчать про те, що лише кожний четвертий з них проводить диспути. Більшість практиків говорить про труднощі у підготовці до диспутів, незнання методики, невміння визначити їхню тематику. Тому розглянемо деякі питання, пов'язані з проведенням диспуту.

Основними напрямами позаурочної роботи є:

а) освітньо-пізнавальна діяльність;

б) заняття з праці і техніки та профорієнтаційна робота;

в) заняття різними видами мистецтва;

г) спортивно-масова робота;