Контрольная работа: Складові частини (сектори) ринку позикових капіталів. Поняття банківської ліквідності

де Кn - величина заборгованості позичальника через n років після отримання позички, грн.

Нарахування відбувається не тільки на основну суму позички, але й на нарощені за попередній строк відсотки.

З формули 1.2 знайдемо ставку відсотків:

. (1.3)

Наприклад, 200 тис. грн., надані у позичку на 4 роки. Разом з відсотками сума заборгованості складає 272,1 тис. грн. Отже:

Наведені формули дозволяють визначити вартість банківських позичок, а також суму заборгованості і депозитів через будь - яке число років.

Ставки відсотків диференціюються залежно від видів операцій і їх учасників. В сфері внутрішніх позичок важливого значення набуває базова ставка, до якої прибавляється деяка добавка (маржа), яка залежить від виду позички, фінансового становища позичальника, кон’юнктури на ринку позикового капіталу. Наведемо як приклад два особливих види кредитних операцій, в яких початковим є базова ставка.

Комерційний банк облікує (купляє) вексель до настання строку погашення. Це мало термінова кредитна угода, бо гроші достроково виплачуються банком власнику векселя. Відсотки утримуються зразу - в день надання позички векселепред’явнику, який отримує суму меншу вказаної борговому зобов’язанні (векселі). Ця різниця (дисконт) є доходом комерційного банку.

Своєрідною кредитною операцією є, коли клієнт може здійснювати платежі, які перевищують залишок на його рахунку. В такій кредитній угоді ставки відсотків встановлюються на більш високому рівні, ніж при обліку векселя. Після закінчення терміну позички клієнт забов’язаний відшкодувати банку суму перевищення залишку на рахунку (суму позички), а також відповідну величину відсотків.

Ставки відсотків по депозитних операціях комерційних банків завжди нижчі ставок за кредитними угодами. Ця різниця ставок (маржа) може відрізнятися для окремих періодів, але вона зберігається постійно, тому що є основою для створення банківського прибутку.

Ставки відсотків по державним великотерміновим облігаціям встановлюються на більш низькому рівні, ніж банківські ставки відсотків по кредитним операціям. Річний доход кредитора, який придбав такі облігації, визначається за формулою:

(1.4)

де В - величина відсотків (доход кредитора), грн.;

НВ_о - номінальна вартість облігації, грн.

В сучасних умовах кредит є об’єктом активного державного регулювання. Головний орган регулювання - Національний Банк. Він може надавати позички комерційним банкам різними способами. Найбільше поширені способи - переоблік векселів і операції на відкритому ринку. Національний Банк купляє боргові забов’язання (переобліковує векселі) за більш низькою ціною, ніж комерційні банки.

Якщо ціну купівлі векселя Національним Банком позначити буквою Ц, а ціну купівлі векселя комерційним банком - К, отримаємо:

(1.5)

де СВ_о - облікова ставка Національного Банку, %;

Н - термін рефінансування (кількість днів до настання строку оплати

векселя),

З настанням строку платежу вексель викуповується комерційним банком за ціною К, яка перевищує Ц.

Комерційні банки зацікавлені в тому, щоб різниця К - Ц була мінімальною. Це досягається в тому випадку, коли ставка рефінансування (облікова ставка) буде найнижчою.

2. Поняття банківської ліквідності

Термін «ліквідність» (від лат. Liquidus - рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає легкість реалізації, продажі, перетворення матеріальних цінностей у кошти.

Поняття ЛІКВІДНІСТЬ комерційного банку означає можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів по статтях активу і пасиву балансу з урахуванням відповідних термінів.

Іншими словами, ліквідність комерційного банку базується на постійній підтримці об'єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими - власним капіталом банку, залученими і розміщеними ним коштами шляхом оперативного керування їхніми структурними елементами.

З урахуванням цього у світовій банківській теорії і практику ліквідність прийнята розуміти як «запас» або як «потік». При цьому ліквідність як «запас» містить у собі визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами у визначений конкретний момент часу шляхом зміни структури активів на користь їхніх високоліквідних статей за рахунок наявних у цій області невикористаних резервів.

Ліквідність як «потік» аналізується з погляду динаміки, що припускає оцінку спроможності комерційного банку протягом визначеного періоду часу змінювати сформований несприятливий рівень ліквідності або запобігати погіршенню досягнутого, об'єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів і пасивів, залучення додаткових позикових коштів, підвищення фінансової стійкості банку шляхом зростання доходів.