Контрольная работа: Соціально-політичні небезпеки: види, характеристика, джерела, вплив організм людини, міри захисту та запобігання
Національні і соціальні конфлікти загострюють суперечності між людиною, суспільством та навколишнім середовищем до критичного рівня.
Соціально-політичні конфлікти – це одна із самих гострих форм вирішення будь-якого протиріччя між державами чи в самій державі шляхом застосування сучасних засобів ураження. Будь-які конфлікти глобального, регіональною чи міжнаціонального характеру, а також вирішення релігійних протиріч супроводжуються насильством.
З точки зору безпеки життєдіяльності будь-які конфлікти можуть об'єднувати небезпечні та шкідливі чинники, які властиві майже всім стихійним лихам чи техногенним катастрофам.
В будь-яких конфліктах з використанням звичайної зброї можуть руйнуватися будівлі і споруди, виникати пожежі. При пошкодженні гідротехнічних споруд засобами артилерії можуть бути катастрофічні повені, а при зруйнуванні атомних електростанцій чи хімічних підприємств може статися всеохоплююче зараження територій радіоактивними чи хімічними речовинами. У випадку використання засобів масового ураження наслідки можуть стати катастрофічними віл зростання масштабів руйнування, вогнищ радіоактивного, хімічного чи бактеріологічного зараження величезних територій.
Події останніх років свідчать про те, що соціальні, міжнаціональні і релігійні конфлікти вирішуються в багатьох регіонах світу за допомогою різних форм боротьби, які іноді носять надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей руйнування та знищення матеріальних цінностей.
Закінчення "холодної війни" ознаменувало кінець ідеологічному протистоянню, але породжена нею ненависть поступилася іншим, етнічним, мовним і духовним антагонізмам, які призводять до надзвичайно небезпечного напруження. Ворожість однієї групи людей до ншої є однією з найбільш інстинктивних людських реакцій, які необхідно подолати конструктивним шляхом.
Етнічну, мовну і духовну енергію суспільства необхідно направити на розвиток культури мирних відносин між людськими співтовариствами, культури терпимості, громадських свобод і міжетнічного співіснування для повного ствердження прав людини, фундаментальних свобод і демократії.
Протягом останніх десятиліть світова історична обстановка докорінним чином змінилася, людство вступило в ядерно-космічну епоху. Нині в світі накопичено близько 60 тисяч (1988р) ядерних боєголовок, яких цілком достатньо для багаторазового знищення земної цивілізації. Нова світова війна, якщо її не відвернути - загрожує ядерною катастрофою, що приведе до все планетного знищення. Тому від вирішення проблеми війни і миру залежить доля цілих держав і народів, усього людства.
Життєдіяльність людини залежить від соціально-психологічної стійкості нації, що історично склалася на базі спільності економічного життя, території, мови. На характері української нації негативно позначилося те, що вона тривалий час не мала своєї державності. Це вплинуло на притуплення почуття гідності та громадянина своєї держави. Отже, важливим завданням виховання української молоді є виховання волі, характеру, політичної культури, об'єднуючої ідейності, громадянства, яке полягає в готовності виконувати обов'язки громадянина України.
Загальнополітична стратегія України ґрунтується на принципі припинення гонки озброєння та вирішенні глобальних проблем мирним шляхом. Україна проголосила себе без’ядерною державою. Діючи поетапно та послідовно, звільняє свою територію від ядерної зброї. Ставши на мирний шлях. Україна протягом короткого періоду часу в цьому напрямку провела величезну роботу, що сприяло значному підвищенню її авторитету на міжнародній арені. Активна, конструктивна і динамічна політика України стала важливим чинником тих позитивних змін, що відбуваються в суспільстві, де немає етнічного чи будь-якого іншого протистояння. Ці зміни дають можливість конструктивним шляхом вирішувати найважливішу із всіх глобальних проблем сучасності проблему мирного співіснування і надійної безпеки життєдіяльності.
Реальність ядерного століття висунула фундаментальні завдання, як теоретично і практично зберегти мир, відвернути ядерну загрозу, як проводити себе, жити цивілізовано в умовах міжнародного спілкування та співробітництва.
Проблема війни, будучи глобальною за походженням і сутністю для свого дослідження і практичного вирішення вимагає подальшої концентрації зусиль в масштабах всієї планети, цивілізації в цілому. А саме, головне – вона вимагає припинення гонки озброєння і переключення коштів і які витрачаються на військові цілі, на вирішення інших глобальних проблем сучасності. Відомо, що після другої світової війни загальні прямі витрати на гонку перевищили 6 трлн доларів. До середини 80-x років витрати на озброєння людства не наближалися до 1 трлн доларів на рік. Якщо збережеться така тенденція нарощування озброювання, то загальні витрати військові цілі в світі будуть зростати кожні п'ятнадцять років у два рази. Коштів, які витрачаються в світі на озброєння вистачило б для забезпечення всіх країн, що розвиваються, продуктами харчування j медичною допомогою. Якщо кожний день в світі на озброєння витрачається приблизно 2.2млрд доларів, то всі витрати ВООЗ в середині 80 років на боротьбу з малярією складали 29 мли доларів, а на вирішення проблем водопостачання і санітарії - 45 млн. доларів.
Світова статистика свідчить про те, що гонка озброєння забирає значну частину світових природних і трудових ресурсів, які можна направляти на вирішення таких глобальних проблем, як забезпечення продуктами харчування, розвиток нових енергетичних джерел, викорінювання хвороб, збереження навколишнього природного середовища і т. інше.
Для вирішення ряду ключових проблем безпеки життєдіяльності сучасного міжнародного життя необхідне нове, мислення в політиці. Політика несумісна з силою, політика - це сфера спільного прийняття рішень шляхом колективної комунікації. Які б суперечності не розділяли Схід і Захід. Північ і Південь, для всіх держав і народів на перший план вийшов нині єдиний загальнолюдський інтерес. Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни і силової політики. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.
Нове політичне мислення виходить з того, що ядерна війна неприпустима; її не можна виграти, у ній не буде ні переможців, ні переможених. Розбіжності та конфлікти сучасного світу необхідно вирішувати не воєнною силою, а тільки політичним шляхом. Щоб вижити, людство повинно ліквідувати ядерну зброю на Землі і визнати, що найвищою цінністю має бути людське життя, що світ належить людині, нинішнім і прийдешнім поколінням. Однак, було б помилково думати, що з новим політичним мисленням в державах світу настане ера "досконалої людини", шо насильство зникне з життя назавжди.
Активна, конструктивна і динамічна політика України стала важливим чинником тих позитивних змін, що відбувається в суспільстві, де немає етнічного чи будь-якого іншого протистояння. Ці зміни дають можливість конструктивним шляхом вирішувати найважливішу із всіх глобальних проблем сучасності – проблему мирного співіснування і надійної безпеки життєдіяльності суспільства.
2.1. Війни та тероризм
Війна-це збройна боротьба між державами або соціальними,етнічними та іншим спільнотами ; у переносному розумінні слова – країна ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами. Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. У ХХ ст. військові дії, проводились доволі активно. За приблизними даними, з часу закінчення другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо. Якщо не покінчити з думками та діями. Які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.
Тероризм. До соціально-політичних конфліктів належать виступ екстреміських угруповань(тобто тероризм). В нас час явище тероризму досить поширене. Якщо до недавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною частиною сучасного життя і набув глобального характеру. До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру. Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.
Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.
Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:
• напади на державні або промислові об 'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;
• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація — звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу); Особлива ситуація склалась в Росії у зв'язку з Чечнею. У пам'яті залишились події в Будьоновську, Москві. Чечня стала одним з центрів світового тероризму. Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України. Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з XXVIІ сесії Генеральна Асамблея ООН щорічно обговорює питання про заходи по запобіганню тероризму. У грудні 1972 р. був створений Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав. На початку 1995р. Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму. За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму. Але багатоманітність форм його проявів ускладнюють вирішення цієї проблеми. Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане спокійнішим і безпечнішим. А поки він існує, необхідно знати, як треба поводитись, опинившись у становищі заручника. Найважливіше для заручника — це залишитися живим і тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще, це тихо сидіти і не привертати до себе увагу, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, в крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника з-поміж усіх потерпілих.
2.2 ЕКСТРЕМАЛЬНІ СИТУАЦІЇ КРИМІНОГЕНОГО ХАРАКТЕРУ ТА СПОСПОБИ ЇХ УНИКНЕННЯ
Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).
Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.
Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством. Яка ж існує зброя для самозахисту? Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.
Аерозольний балончик — це, як правило, алюмінієвий контейнер ємністю від 20 до 100 мл, заповнений отруйними речовинами. Отруйні речовини, які використовують в газовій зброї, викликають тимчасове і зворотне ураження людини. Радіус дії зазвичай становить — 1,5-3 м. Кількість рідини розрахована на 5-8 с дії. Отруйна речовина діє на людину протягом 10-20 хв. (в міліцейських балонах концентрація отруйних речовин вища). У травні 1995 р. було введено в дію розпорядження Кабінету Міністрів, згідно з яким дозволялось виготовляти і продавати в Україні газові балончики тільки з двома речовинами: МПК і капсаїцином. Балончиками з газом CS дозволялось користуватись тільки міліції. Сьогодні в Україні найбільш розповсюджені аерозолі, які містять МПК («Терен»).
Серйознішим засобом самооборони є пістолет. Для придбання, зберігання і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-рінного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документа с психічно нормальним і за станом здоров 'я може володіти указаним засобом самооборони. Дозвіл оформлюється за місцем проживання строком на 1-3 роки. Після закінчення цього терміну зброю необхідно перереєструвати. Запам'ятайте, забороняється передавати пістолет і патрони до нього іншим особам без відповідного дозволу. При втраті або викраденні газової зброї необхідно терміново сповістити про це в правоохоронні органи.
Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя. Наприклад, з відстані 10м куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м 'які тканини людини на 2 мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання пневматики обмежене — щоб купити зброю, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також мас як недоліки, так і переваги. Наприклад, на траєкторію польоту металевої кульки не впливає зустрічний вітер (на відміну від газових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовою хмарою). Однак ця зброя досить громіздка і головне — не існує законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.