Контрольная работа: Теоретичні та правові засади обліку та контролю в бюджетних установах

Структуру та штатну чисельність бухгалтерії, як і усієї бюджетної установи, за­тверджує вища установа.

Основними обов'язками бухгалтерії бюджетної установи є:

- забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку згідно з чинним законодавством;

- забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку з широким ви­користанням обчислювальної техніки;

- нарахування і виплата в строк заробітної плати та інших виплат працівни­кам;

- своєчасне нарахування податків і внесків до бюджету та цільових фондів і перерахування цих сум за призначенням;

- своєчасні розрахунки за постачання матеріальних цінностей та за надані послуги з установами, підприємствами і окремими особами з дотриманням установлених правил їхнього придбання;

- складання і погодження з керівником бюджетної установи кошторисів доходів та видатків за загальним та спеціальним фондами та інших планових документів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та розрахунків до них;

- інструктаж з матеріально відповідальними особами з питань обліку, збере­ження та використання матеріальних і грошових цінностей, що перебувають на їхньому відповідальному зберіганні;

- контроль за своєчасним і правильним оформленням документів та законністю виконаних операцій, ефективним та економним використанням матеріальних засобів і коштів згідно з цільовим призначенням;

- участь працівників фінансового органу в інвентаризації коштів, розрахунків і матеріальних цінностей, своєчасне й правильне визначення результатів інвентаризації й відображення їх в обліку;

- зберігання бухгалтерських документів, реєстрів обліку, кошторисів доходів і видатків, розрахунків до них, інших документів, а також здавання їх до архіву в установленому порядку;

- складання і подання в установлені терміни фінансової, статистичної та податкової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підвищення аналітичності та оперативності бухгалтерського обліку в бюджетних установах багато в чому залежить від раціональної організації роботи облікового апарату. Вона полягає у забезпеченні чіткої структури бухгалтерського апарату, розподілі обов'язків між співробітниками, визначенні схеми документообігу, організації робочих місць.

Важливим питанням організації роботи облікового апарату є правильний роз­поділ обов'язків працівників бухгалтерії із урахуванням окремих ділянок облікового процесу, а також найефективніше використання технічних засобів ведення обліку, що забезпечують економічність, високу якість ведення бухгалтерського обліку та контроль за виконанням робіт.

Організація роботи бухгалтерської служби здійснюється керівництвом бюджетної установи та передбачає визначення прав і обов'язків головного бухгалтера, підлеглих йому облікових працівників, визначає побудову бухгалтерської служби, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами бюджетної установи. Організація бухгалтерської служби залежить від структури управління і обсягів діяльності бюджетної установи.

Бухгалтерська служба бюджетної установи є окремим її структурним підрозділом. Тому необхідна чітка регламентація діяльності кожного зі штатних працівників і всього підрозділу загалом. Розподіл функцій закріплюється в положеннях про структурні підрозділи, зокрема, в Положенні про бухгалтерію.

Положення є внутрішнім нормативним актом, який визначає порядок створення, права, обов'язки та організацію роботи бухгалтерської служби, бухгалтерії. Цей документ належить до організаційно-розпорядчих документів і складається з таких розділів:

•загальні положення;

•цілі та завдання;

•функції;

•права й обов'язки бухгалтера;

•службові зв'язки;

•організація роботи.

Отже, Положення про бухгалтерію - це багато профільний документ, який чітко регламентує порядок роботи цього структурного підрозділу. Від рівня професійності та чіткості розробки цього документа прямо залежить ефективність організації бухгалтерського обліку бюджетної установи.

Згідно зі ст. 2 Закону «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»: «Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів, розроблення пропозиції щодо усунення виявлення вад і порушень і запобігання їм у подальшому».

Таким чином, можливості державної контрольно-ревізійної служби що до проведення ревізії і перевірок суб’єктів господарювання, які не отримували бюджетних коштів або коштів державних валютних фондів, було суттєво обмежено. Відповідно до статті 14 цього Закону, органи ДКРС можуть проводити ревізії та перевірки зазначених суб’єктів господарювання лише за постановою прокурора чи слідчого, винесеною під час розслідування кримінальної справи. І тільки Указ Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності» трохи відновив повноваження органів ДРКС: стало можливим перевіряти суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від використання бюджетних коштів ще за умов отримання ними позик і кредитів, гарантованих коштами бюджетів, коштів позабюджетних фондів, а також на прохання керівництва самого суб’єкта підприємницької діяльності.

Ревізії та перевірки за іншими дорученнями органами прокуратури, Міністерства внутрішніх справ , Служби безпеки і податкової служби органи ДКРС можуть проводитися тільки на підконтрольних підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності.

Згідно з п.1.3 Інструкції про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів, підконтрольними для органів ДКРС є центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України), інші бюджетні установи і організації, а також підприємства та організації незалежно від джерела фінансування, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів.