Контрольная работа: Відображення традиційного українського світогляду в загадках

Недарма вони здавна служили, а почасти й зараз служать народним засобом розвинення людей та перевірки їх розумових здібностей, особливо дітей та молоді. Звідси загадки - дуже давній вид народної творчості, тому походження загадок відносять до первіснообщинної доби, коли людина вже володіла здатністю абстрактно мислити і зіставляти та порівнювати явища, мала певний запас знань про природу. Крім цього, загадки включалися в обряд ініціації; використовувалися для перевірки людини, що приймалася в родину нареченого; для випробовувань претендента на престол. Подібні «екзамени» знайшли своє відображення в казках, весільному обряді і детально вивчені науковою літературою. Загадки (разом з казками та іншими найдавнішими видами народної поетичної творчості ) були виявом намагання первісної людини розібратися в явищах навколишньої природи та суспільства, виявом прагнення народу уточнити й збільшити свої знання об`єктивного світу, а по змозі і вплинути на нього. Цікаво, що заміна загадуваного і прототипу здійснюється не будь-яким предметом, але таким, що має яку-небудь подібність:

1. відповідно до зовнішнього вигляду (яйце – діжка),

2. по кольору (бурак – червоний чобіт),

3. згідно матеріалу (двері – ялина),

В тих випадках, коли неживий предмет загадування замінюється живим предметом, можна казати про порівняльну характеристику: замок – собачка і т. д. Загадки частіше загадуються про речі, про предмети, а говорять в них як про живі істоти, вони дієві, рухомі. Це також допомагає створенню поетичного парадоксу, загадковості, особливого світу загадкових явищ, котрі потрібно відгадати. Досить часто поширений є спосіб побудови загадок шляхом вирізання якої-небудь ознаки чи якості предмета. Виходить своєрідна побудова: предмет загадування замінений іншим, проте від цієї заміни одразу відмовляються, залишається лише ознака - головна подібність предмета загадування, згідно якої потрібно відгадати . Наприклад: Не віл, а рогатий (рогач). Але поряд може зустрічатися заміна, паралель відмови. Загнала у хлів бика, В хліві рога, а хвіст у руках (рогач)

Проте негативний паралелізм, звичний нам (наприклад: Рогатий, що бик) зустрічається рідко. Часто він просто замінений перерахуванням його властивостей, якостей, змалюванням способів використання чи виготовлення. Загадки першого роду як правило короткі, мають одну чи дві подібності, будуються із простих, часто неповних речень (складні речення взагалі загадкам не властиві). Загадки другого роду, розповідають про спосіб виготовлення чи примінення предмета, згідно об`єму. Скоріше усього вони розвертаються в цілий сказ: «Був я копаний, був я топтаний, був на кружеві, був я в пожежі, сто голів годував. Старий став – пеленатись почав, кинули в вікно, нікому не потрібно (горщик).

В новий час загадки живуть, як специфічний художній жанр, допомагаючи розвивати в підростаючому поколінні кмітливість, вмінні з зіставляти, бачити в окремих предметах прекрасне, мислити поетичними образами. Загадка служить виховним засадам, але її педагогічні функції здійснюються без надої дання і педантизму, нібито жартуючи, в грі і розвагах. І в наш час загадка залишається живим і розвиваючим жанром, вона знайшла своє місце в дитячому середовищі. Згідно старих зразків створюються нові, що згодом переходять в уснутворчість.

Відображення традиційного українського світогляду в загадках

Якщо ми будемо розглядати загадки саме українського народу, то можемо зауважити, що саме вони побутували і записувалися головним чином в селянському середовищі, тому і світ речей , що в них зображувався належить перед усім його селу. Читаючи загадки, ми можемо уявити собі селянську хатку-мазанку, пічку, з усіма її деталями і належними до неї начинням, оздоблення кімнат, предметами ремесел і ручної роботи; загадки змалюють одяг і взуття та їжу селянина. Важко знайти таку галузь трудової діяльності землероба, яка б не була відображена в загадках: тут і обробіток поля, і сінокіс, і жнива, і молотьба, різні ремесла, рибальство, полювання і т.д. В загадках зображені тварини та рослини, що оточували селянина у лісі та в садибі, явища природи, спостерігачем яких він був. Загадки розповідають про саму людину, про частини його тіла, про головні моменти його життя. Знайдуться серед загадок і такі, що описують і побут міста, проте переважна більшість говорить про предмети чи тему зацікавлення селянина. В загадках зосереджено багато етнографічних відомостей про побут і працю селянина. Але варто зауважити, що ці свідчення строго окреслені в часі: це побут і праця того періоду, коли загадки записані, тобто, коли зафіксоване їх вживання. Загадки дуже сучасний жанр. Для того,щоб відгадати загадку, необхідно досить добре володіти знаннями про ті предмети, про які йде мова. Тому загадок про предмети, що перестали бути актуальними не загадують. Іншими словами, такі загадки виходять з живого середовища і забуваються.Для сучасної людини багато загадок вже архаїчні, проте на заміну їм приходять нові, що вдало змальовують сучасні предмети побуту (наприклад: про трактор, про електрику, трамвай, та найактуальніші про комп`ютер, Інтернет, ксерокс тощо). Звідси стає зрозумілим, що загадки завжди встигають за часом, проте постійно зазнають змін світоглядні позиції, адже якщо на ранніх етапах (див. вище) загадкам властивий пантеїзм, а починаючи з Володимирової Русі до ХІV ст. – християнський ракурс, то вже з XV ст. до наших днів відчутний вплив матеріалізму. Питання релігії у загадках людини Нового часу вже не зачіпає вічних істин буття, як наприклад у Середньовіччі, для якого властиві загадки про філософські поняття, про життя і смерть, про час, про грамоту, про події священної історії (Адам і Єва і т.д.), про предмети пов`язані з релігією, де навіть у побуті відчутна одухотвореність. Загадки ж Новітньої доби своєрідні – це вже скоріше сатирична транскрипція: часте осміяння церкви противника (католики - православних, православні – католиків, або уніатів); осміяння священників – п`яниць тощо. Так наприклад: Півень, пір`я розпустив, усю земельку накрив так, що вола ревучого злякав ( півень – православ’я, а бик – католицизм), або Курчак – співак, зрубав хлівак (церква і священик). Гарна з виду головка капустяна, а як візьмеш їсти гірка та гнила (про священика в ризі. Адже тоді отці церкви не були благочестиві, і досить часто не гребували службовим становищем). Що за кам`янка у бані? – Архієрей у шані (цікаво, що ця загадка передбачає і відповідь, і нагадує скоріше прислів`я). Та навіть предметний світ змінюється - стає більш приземленим, речовим, для загадок вже невластий своєрідний культовий предмет – фетиш. Цікаво, що для загадок майже не характерні питання про панів, купців, про службовців, про митарів і т. д. Поодинокі випадки з`являються вже в ХІХ ст. про царя, про рекрутський набір. Проте в самих загадках народ завуальовано виразив своє відношення до панів, до церковних служителів. Наприклад: У пані сімдесят сім спідниць, а як вийде на вулицю – спина гола (курка). Звичайно такі порівняння говорять про відсутність поваги до представників правлячого класу. І нажаль зовсім немає загадок про театр, музику чи спорт – це пояснюється досить злиденним становищем українського селянина, для якого головним видовищем був ярмарок, недарма Микола Гоголь, змальовуючи побут селян навіть присвятив цілу повість цьому явищу. Ярмарки – це не тільки спроба вдало продати – купити, але це ще й яскраве дійство. Саме їм завдячує український фольклор, адже більшість створених народом речей творилося саме тут. І сам образ ярмарки обіграється в загадках, набуваючи особливих рис. Часто народ іменує ярмарку – то пані, то купчиха, то благодать. Загадкам надавали на ранньому етапі їх розвитку магічного значення, тобто приписували їх певний вплив на стан господарства, родини, на розквіт або занепад життя. Вдале розгадування вважалося ознакою розуму і щастя людини. Навпаки невміння одгадувати загадки вело, за народними уявленнями, до невдач, нещастя і навіть до загибелі людини. В такій ролі бачимо загадки, наприклад, у найдавнішій обрядовій народній творчості. Так, у поширеній на Україні русальній пісні співалося про те, що мала дівчинка не відгадала загадку русалки: «У світі одна – потрібна всім вона…» (правда), і та дівчину залоскотала. В іншій українській казці (ХVII ст.) козак, який шукав коня потрапив у полон до татар. Татари пообіцяли звільнити його, якщо він одгадає сім загадок: Спочатку на чотирьох, потім на двох, а потім на трьох ногах ходить? (характеристики віку людини – немовля, дорослий, старець з паличкою); Швидше від вітру? ( думка); За всіх переживає, про себе не дбає, кохає, страждає, хоч не розмовляє? (серце); Хто народився і не помирав? (рід людський); Що то за жона, що нікому не вклоняється, що їй все рівно чи за царя, чи за злидаря заміж піти? (смерть); На стіл не кладуть, ножем не ріжуть, а весь світ коштував? (грудне молоко); Коли б той не той би не народився, той би не помер (вода і лід). Козак відгадав - і звільнився.

Образ мудрої, сільської, дівчини, що вдало загадує або одгадує загадки, властивий колядним пісням Наддніпрянщини, як один із засобів величання розумної дитини господаря. Цікава роль загадок у народному весіллі. В деяких місцевостях Волині під час весілля молодому не давали місця поруч з молодою доти, поки він не відгадував загадок, які йому загадував молодший брат як представник її роду. Загадки в основному зачіпали три питання:

1. стосувалися порядку і добробуту в сім`ї;

2. вибору логічної послідовності речей;

3. визначали кмітливість нареченого.

Зустрічаються також варіанти народного весілля, де загадки загадував молодий, і тільки тоді він частував молоду, коли вона їх одгадувала. Ще тісніше загадки пов`язані з народними казками. Казки донесли до нас окремі тексти давніх загадок, а також важливі свідчення про їх колишню функцію, відмінну від теперішньої. Так, в деяких казках мудра дівчина то загадує загадки, то їх одгадує. Це свідчить про відгуки то матріархату, то патріархату. Велику і характерну групу становлять такі загадки, в яких зображується праця і побут стародавньої людини, починаючи із стадії первісного хліборобства. Кілька прикладів: Під полом ходить баран з колом (примітивне дерев`яне рало); Сів дід (варіант – півень) під кручею, заткнув горло онучею (кагла – примітивний димар). Завдяки загадкам можна зрозуміти, яку сільськогосподарську культуру вирощували наші предки – Сидить дівка в коморі, а коса її надворі (морква), або Без вікон, без дверей – повна хата людей (огірок. Загадка очевидно дещо пізнішого періоду, так як огірок був завезений в Європу в ХІ ст.) , Гордовитий пан, одяг червоний жупан, у хаті сидить, лишень чуб на двір стирчить (бурак), Панна,в сто кожухів вбрана, роздягнеш – заплачеш (цибуля).

Загадки охоче вживають власних імен, чим досягається уособлення явищ і предметів: Підперезаний Степанко по хаті скаче (віник); Лежить Галя, простяглася, як устане – небо достане (дорога). Іноді загадки відображають суто порівняльну характеристику людини з явищем, подією, природними стихіями, або навіть з твариною. Проте ці загадки актуальні тільки незначному колу – мають суто локалізований характер і вимагають тісних зв`язків між тим, хто задає питання – відгадуючим – та тим, про кого іде мова у загадці, враховуючи те, щоб не задіти почуття об`єкту загадки. Частіше такі загадки обіграються в сімейному та робочому колах, що дає змогу класифікувати їх як особистісний вид загадок. Такі загадки скоріше подібні на прислів`я Що коту, що попу, а що….. ( ледащо. Відгадуючи називають ім’я загаданого), Летить, гримить усіх лякає, ще крок , і всіх покусає (керівник), Гарна мов квіточка, мила як кіточка, хитра, що лисочка, швидка як рисочка – це наша... (дівчинка Ларисочка. В цій загадці використана пестлива форма запитання , а порівняльна характеристика відображає про ставлення природі людських властивостей).

Форми загадок:

- загадки – метафори. Ще Аристотель визначив загадку, як сформульовану метафору. І це можна віднести до найпоширенішого виду загадок – метафоричному чи алегоричному. Подібність будується за принципом поетичного парадоксу.{8, 322}. Наприклад: гусак – білі шати, оперення птаха – одяг, буряк – червоний чобіт, качан капусти – піп в ризах. Істотно в загадках ми маємо не подібність, а повну заміну предмета загадування з тим предметом, до якого він подібний. При цьому ознака якості чи дії зберігаються до кінця загадування. Наприклад, в загадці про двері « Ялина сколихнеться, усі люди обернуться» подібна не заміна, але й уся ознака пов`язана з дверима, а не з ялиною. Це саме той парадокс, про який згадує Рибнікова {9,57}

- загадки – розповіді : Йшов я лісом, найшов дерево, з того дерева вийшло чотири справи: перша справа – сліпому просвітництво, друга – голому – потішництво, третя – скриплячому – допомога, четверта – хворому лікування (береза). Такі загадки мають багато варіантів, так як дослівне запам`ятовування досить важке. Чижевський вважає їх першим видом загадок {3, 227}, адже саме таку форму ми зустрічаємо в давньоруських літописах.

- загадки-питання, проте вони досить неоднорідні, досить часто пов`язані з загадками – метафорами, що заміняють предмет загадування з перерахуванням його властивостей, якостей. Загадки–питання також називають якість предмету загадування. Наприклад: Що росте без коріння? (камінь); Що шумить без вітру (вода). Буває, що подібні загадки констатуються:

Росте без коріння,

Цвіте без цвіту,

Шумить без вітру (камінь, ялина, вода).

- загадки –задачі. На мій погляд заслуговують на увагу загадки, складені Симеоном Полоцьким (1629 – 1680) , для дітей молодшого шкільного віку, що визначають логіку і швидкість думок . Це задачі, розв`язок яких потребує не тільки провести арифметичну дію, але й вгадати жарт, потаємний зміст: Сиділо сім ворон, я стріляв, трьох убив. Багато залишилося? – Три, інші полетіли; Напишіть число 100 з п`ятьма трійками (33•3 + 3:3), або Що є легшим пуд заліза чи пуд пір`я?( однаково); «А» і «Б» - сиділо на трубі, «А» - пропало, «Б» - впало . Що залишилось? (відповідь «І»). Крім того у Полоцького безліч загадок , де вдало обіграється родинні зв’язки (потрібно порахувати вік родичів У мами три дочки - Аглаї -2 роки, Параскеві в тричі більше, а Анна на 1 рік старша віку Аглаї і Параскеві, разом узятих; то скільки років мамі,коли відомо, що її вік дорівнює подвоєній сумі років доньок ?{Параскеві – 6, Анні 9, мамі – 34 роки}), або ж загадки, де вже вперше застосовуються елементи комбінаторики: У вазі 7 квіток – різних кольорів, скільки разів можна переставляти квіти місцями. Такі загадки і зараз знайшли своє місце, адже навчити дітей думати – основна вимога сучасної педагогіки і тому вони постійно розширяються – з`явилися загадки в галузі біології, фізики, географії і т.д. – Де на землі віє тільки південний вітер? (на північному полюсі); Який півострів скаржиться на величину? (Ямал).

- загадки – жарти. «Нащо шляпу купив? – На гроші.», «Чім хліб у вогонь саджають? – Тістом» Такі питання чесно кажучи не є загадками. В них немає заміни – ототожнення, нема ознак, що властиві для відгадування. Проте в них є парадокс, із загадками вони пов`язані тим, що розраховані на кмітливість, увагу, вдало розвивають ці якості, що є основною функцією загадок. Вони тяжіють до загадок-питань про властивості, якості предметів та й здавна існують в усній традиції поряд з загадками.

Як і інші види народної поетичної творчості, загадки супроводжували історію народу і на пізніших етапах, зокрема в класовому суспільстві, феодальному і буржуазному, тим більше в наш час. Для з`ясування нової ролі і нової функції загадок в умовах класового суспільства можуть прислужитися казки про мудру дівчину. Ці казки і вміщені в них загадки зазнали цікавих перетворень. Так, у казці про двох братів, бідного і багатого, мудра дівчина зображується саме дочкою бідного брата. Багатий і бідний брати позивалися в суді, і суддя їм задав їм загадки. Хто одгадає ці загадки, той і правий буде. Що на світі наймиліше? Що на світі найситніше? Що на світі наймиліше?

Багач за порадою жінки, відповів, що немає нічого прудкішого за їх власного коня, нема нічого ситнішого за їх кабана і нема нічого милішого, як сама вона, його жінка, - і не одгадав. Загадки продовжували і в пізніші епохи відображати виробничу техніку та матеріальну і духовну культуру. Наприклад: Мій брат – комендант, попід землю ходить – червінці находить (плуг залізний), загадка ця підкреслює господарську ефективність плуга порівняно з сохою; Чорненький, собачка весь дім стереже (залізний замок); Крутиться, вертиться, тільки берега держиться ( водяний млин) ;Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє (письмо, яке з`явилося у східних слов`ян з Х – ХІ ст.); Голову стяли, серце вийняли, дали пити – стало говорить ( гусяче перо, яким колись писали); Їде верхівень, а ноги за вухами ( окуляри, які почали поширюватися в Європі з кінцяХІІІ ст.).

Цікаві загадки з`являються у ХVI ст., про книгу та її велику роль у навчанні людей: Мовчить, а всіх навчить; Не кущ, а з листками; Без язика, а говорить, без голови, а розуміє, без рук без ніг, а буває скрізь . Таке зацікавлення народу до книги цілком завдячує діяльності Києво-Могилянської Академії, а особливо так званим «мандруючим дякам» (студентам академії на канікулах), що йшли в села учити простий народ. Звідси і з`являються загадки про бурсаків, як їх люб’язно іменує народ: « Голова учена, мова заучена, хто ж він такий?». Загадки з соціальною тематикою заслуговують на особливу увагу.Такі загадки ще не вивчені. Деякі містять натяки на класове розшарування в суспільстві: Ходить пані по майдані, куди гляне – трава в`яне (коса,трава); Чорненьке, маленьке – хоч якого пана з коня зсадить (блоха); Лізу – лізу по чорному залізу – од царських собак не одіб`юся (бджоли). Є загадки , які являють собою, так би мовити, своєрідні епізоди з життя: Лисий віл через ворота дивиться (місяць). Інші загадки є мініатюрними розповідями, які передають і рух: Їхала пані вночі, загубила ключі, місяць ішов ключики знайшов, сонце встало – ключики украло, до себе сховало (роса). Іноді загадки набирають форми стислого діалогу, розмови: Стукотні, гуркотні, куди ви ідете? – смалене, печене нащо вам це? (відра і горшки).

Є чимало загадок, які за оформленням нагадують віршики, або скоромовки наприклад:

Горюн, годун – годунець, Ріжуть мене ножакою