Контрольная работа: Внутрішній аудит підприємства
Внутрішній контроль – це внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівником підприємства для досягнення мети – забезпечення стабільності й ефективності діяльності підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження і раціонального використання активів підприємства, запобігання та розкриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.
Внутрішній контроль як системи спостереження й оцінки господарсько-фінансової діяльності підприємства і його структурних підрозділів для обґрунтування та прийняття оптимальних тактичних і стратегічних рішень вводить низку структурних елементів.
Таблиця 1. Характеристика системи внутрішнього контролю
Структурні елементи | Характеристика структурних елементів |
Мета | Забезпечення дотримання законності й економічної доцільності господарсько-фінансової діяльності |
Завдання |
Періодичний контроль: попередження здійснення незаконних, економічно недоцільних господарських операцій на стадії прийняття управлінських рішень. Поточний контроль: ліквідація допущених недоліків на стадії здійснення господарських операцій у процесі діяльності підприємства Наступний контроль: визначення законності, економічної доцільності здійснення господарських операцій, реалізованих управлінських рішень |
Суб'єкти | Керівник, начальники структурних підрозділів (менеджери), посадові особи всіх структурних підрозділів, у тому числі обліково-фінансові служби, ревізійні комісії, служби внутрішнього аудиту |
Об'єкти | Організаційно-технологічні, фінансово-економічні процеси; використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; господарські операції |
Методи | Загальнонаукові методи та спеціальні прийоми контролю |
Користувачі контрольної інформації | Керівники підприємства, менеджери структурних підрозділів, незалежні аудитори |
Так вітчизняні підприємства здійснюють внутрішній контроль у формі ревізії, тематичної перевірки, службового розслідування. Останнім часом все більше підприємств України практикують з метою внутрішнього контролю запровадження служб внутрішнього аудиту, які не тільки виконують процедури контролю, а й здійснюють оцінку ефективності функціонування всієї системи внутрішньогосподарського контролю.
Основними напрямами внутрішнього контролю є реальність господарських операцій, повнота, дозвіл, точність, класифікація, облік, періодизація.
Ефективність функціонування системи внутрішнього контролю оцінюють керівник підприємства, внутрішні та незалежні аудитори. Основна мета вивчення й оцінки аудитором системи внутрішнього контролю полягає в підготовці аудиторських процедур.
МСА №400 «оцінка ризиків і внутрішній контроль» визначає характер процедур внутрішнього контролю, в тому числі внутрішнього аудиту, а також називає певні обмеження стосовно доказовості отриманих результатів.
Процедури внутрішнього контролю повинні вимагати:
– визначення відповідного санкціонування виконання операцій;
– перевірки виконавчої дисципліни працівників підприємства;
– періодичної перевірки, аналізу і звірки рахунків;
– контролю умов діяльності та використання комп'ютерних інформаційних систем;
– складання контрольних розрахунків, оборотних відомостей за рахунками;
– перевірки дотримання графіка документообігу;
– зіставлення прийнятих внутрішніх правил із зовнішніми джерелами інформації;
– зіставлення загальної суми наявних оборотних коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних цінностей із тим, що записано в облікових реєстрах;
– порівняння й аналізу фінансових результатів діяльності підприємства з показниками бізнес-плану.
Виконання перелічених процедур дає змогу аудитору попередньо оцінити надійність внутрішнього контролю. Проте внутрішній аудитор повинен пам'ятати про обмежений рівень доказовості результатів внутрішнього контролю, що визначається такими чинниками:
– вимогою керівництва є те, щоб витрати на внутрішній контроль не перевищували корисний ефект від його діяльності;
– орієнтація більшості процедур внутрішнього контролю на звичайні, а не неординарні операції;
– можливість помилкового судження внутрішніх аудиторів через неуважність, неправильне розуміння нормативних актів;
– можливість відхилення від процедур внутрішнього контролю, зговору керівництва і персоналу підприємства;
– можливість проведення неадекватних процедур внутрішнього контролю у зв'язку з несвоєчасним реагуванням на зміни обставин діяльності підприємства.
Критеріями оцінки діяльності служби внутрішнього аудиту є:
– організаційний статус (підпорядкованість тільки вищому керівництву);
– функції (ступінь виконання керівництвом підприємства рекомендацій спеціалістів служби внутрішнього аудиту);
– компетентність (ступінь обґрунтованості політики прийняття на роботу співпрацівників служби внутрішнього контролю аудиту, подальшого безперервного фахового навчання);