Курсовая работа: Банківські послуги
Доходи комерційному банку приносять операції з цінними паперами. Їх розвиток пов'язаний з такими послугами, як первинне розміщення ланцюгових паперів інших елементів, послуги з покупки (продажу) цінних паперів для юридичних і фізичних осіб, зберігання в банку свідоцтв акціонерів, цінних паперів клієнтів, покупка і продаж цінних паперів на фондовій біржі за дорученням довірителя, спостереження за курсом цінних паперів, операції з цінними паперами населення, включаючи управління їх використовуванням, консультаційні послуги з організації випуску акцій, облігацій, розвитку ринку цінних паперів [7, c.12].
В умовах ринкових відносин діяльність комерційного банку розширяється за рахунок валютних операцій, що пов'язано з такими послугами банку, як відкриття валютних рахунків, акцепт тратт, видача гарантій, зміна умов гарантій, запити про операції, що проводяться через зарубіжні банки, додаткової інформації, запрошуваної через ці ж банки. Це послуга з покупки і продажу особистої валюти, видачі наявної валюти з рахунків фізичних і юридичних осіб, інкасо наявної валюти, платіжні і інших документів в інвалюті за дорученням громадян, іноземні організації і банки. Комерційні банки приймають чеки громадян на інкасо, надають клієнтам допомогу в підготовці засновницьких документів для представлення їх до відповідних органів для реєстрації спільних підприємств, а також висновків за платіжних умов контрактів між вітчизняними організаціями і їх іноземними контрагентами, сприяють в підборі іноземного партнера для створення спільних підприємств і ін.
Операції по фінансуванню і кредитуванню капітальних вкладень і капітального ремонту підприємств — найскладніші і трудомісткі в діяльності комерційних банків. Тому таким операціям супроводить безліч банківських послуг, серед них: складання завдань на проектування; перерахунок зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва по індексах; контроль правильності складання і обґрунтовування витрат в договірних цінах на будівництво і проектну продукцію (до їх узгодження і твердження); проведення інвентаризації виконаних і сплачених, об'ємів будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт; перевірка платіжних документів за виконані роботи; технічний нагляд за здійсненням будівництва об'єктів, перевірка кошторисів на пуско-налагоджувальні роботи і перевірка цих робіт в ході їх виконання; надання допомоги по розміщенню замовлень на виконання проектно-дослідницьких, будівельно-монтажних і пуско-налагоджувальних робіт; експертиза проектно-кошторисної документації на технічно нескладні об'єкти або кошторисної частини проектів на інші будівництва і об'єкти; складання кошторисної документації або надання допомоги в її складанні на об'єкти капітального ремонту; контроль за ходом будівництва об'єктів, забезпеченням введення потужностей в експлуатацію; участь в роботі комісій по прийманню в експлуатацію об'єктів житлово-комунального призначення; надання допомоги в підготовці документів, що пред'являються приймальним комісіям, і приватним особам по складанню і перевірці проектно-кошторисної документації на будівництво і ремонт об'єктів індивідуальної забудови; участь в роботі по перерахунку вартості основних фундацій, пов'язаної з процесом приватизації.
2.Види банківських послуг та відмінності від операцій
В зарубіжній і вітчизняній літературі відсутній єдиний підхід до визначення елементів, що характеризують ринок банківських послуг. Вітчизняні економісти звичайно відносять до банківських послуг сукупність банківських операцій. Зарубіжні вчені розглядають банківські операції лише як різновид банківських послуг. При цьому до банківських послуг вони відносять такі види діяльності банку, як управління грошовими ресурсами, споживчий кредит, лізинг і т.д.
Більш того: законодавство України не містить легального визначення поняття „банківська послуга”, незважаючи на те, що у текстах нормативних актів воно вживається. Без розкриття юридичного змісту даного поняття фактично унеможливлюється практичне застосування деяких положень банківського законодавства України. Наприклад, у ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року № 2121/ІІІ поняття „клієнт банку” визначається як „будь-яка фізична чи юридична особа, яка користується послугами банку” [1].
Аналіз наукових робіт більшості західних вчених вказує на те, що під банківськими послугами вони розуміють усі види операцій та угод, які здійснюються банками [5, c.394]. Зокрема, Ж. Матук зазначає, що банківська послуга є задоволенням фінансового попиту клієнтів з урахуванням фінансових можливостей банку [10, c.11].
У російській літературі по банківській справі поняття „банківська послуга” визначається, з одного боку, як „масова операція”, а з іншого – як „проведення банківських операцій за дорученням клієнта і на користь останнього за визначену плату” [5, c.185]. Зокрема, О.М. Іванов розглядає банківські послуги як „комплексну діяльність банку, спрямовану на створення оптимальних умов для залучення тимчасово вільних ресурсів і задоволення потреб клієнтів при проведенні банківських операцій та отримання прибутку”[8].
Протягом останнього часу спостерігається пожвавлення інтересу і українських учених-економістів до даного питання. Так, О.А. Брегеда визначає банківську послугу як „набір упорядкованих дій банку, які безпосередньо не є пов'язаними із формуванням та використанням ресурсів банку і не несуть ризику їх втрати” [6, c.5].
Н.М. Перепечай під поняттям „банківська послуга” розуміє „результат комплексної діяльності банку (технологічної, інтелектуальної, фінансової та ін.), який становить економічні блага для задоволення певних потреб людини при проведенні банківських операцій. Специфіка банківської послуги полягає в тому, що потреба клієнта є первинною, а надання послуги може виконуватися без участі клієнта за допомогою певних банківських технологій із дотриманням стандартів у межах діючого законодавства” [11, c.6].
Економіко - юридичні аспекти банківських послуг у контексті сучасної діяльності банків Франції досліджували К.Гавальда та Ж.Стуфле. Вони наголошують, що приймання вкладів і розподіл кредитів залишаються ядром банківської діяльності, проте, зараз вона збагатилась різноманітними послугами, винагорода за надання яких забезпечується постійно зростаючою частиною їх ресурсів [7, c.12-13].
У Російській Федерації юридичні аспекти банківських послуг досліджувались проф. О.Ю. Вікуліним та проф. Г.А. Тосуняном. Вони вважають, що „під банківськими послугами у федеральному законодавстві (мається на увазі законодавство Російської Федерації – прим. авт.) мається на увазі сукупність направлених на задоволення потреб інших осіб та здійснюваних із метою отримання прибутку угод, виключне право на здійснення яких надається кредитним організаціям” [5, c.402].
Зміст поняття “банківська послуга” можна розглядати через призму поняття “фінансова послуга”. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ (п.5 ст.1) визначає фінансову послугу як „операції із фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, із метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів”. Таким чином, указаний Закон також визначає поняття “послуга” через поняття „операція”.
Автор роботи вважає за необхідне розмежувати поняття «банківська послуга», «банківська операція» і «банківський продукт».
Банківська послуга – технологічно взаємозв'язана сукупність банківських операцій, які реалізуються банком клієнту на договірній основі і направлених на задоволення потреб клієнта в банківському обслуговуванні. Банківська операція – операція банків по залученню грошових коштів і їх розміщенню, випуску в обіг і вилученню з нього грошових коштів, проведенню розрахунків. Банківський продукт – це комплекс взаємозв'язаних послуг і операцій банку, направлених на задоволення потреб клієнтів в окремих видах банківської діяльності.
Серед всіх видів послуг комерційного банку важливе місце займають гарантійні, посередницькі і консультаційні. Неодмінною умовою видачі позичальнику кредиту під гарантію є платоспроможність гаранта, що підтверджується обслуговуючим його банком. Гарант, перш ніж видати гарантійний лист позичальнику кредиту, що звернувся до нього з проханням виступити гарантом по кредиту, надає цей лист своєму банку. Останній проводить аналіз фінансового стану гаранта. Переконавшись в платоспроможності гаранта, банк робить відповідний запис в гарантійному листі і завіряє його підписами посадовців і печаткою. Потім гарантійний лист вручається гаранту, який він передає позичальнику для пред’явлення в банк на отримання кредиту. Гарантом по кредитах, підприємствах, що надаються, може виступати і сам банк як юридична особа. Така гарантія надається на підставі договору, укладеного банком з позичальником. В договорі передбачаються термін гарантії, сума, комісійна винагорода за гарантію платежу, порядок і термін його переліку.
Банк надає клієнтам посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, при наданні кредитів.
Банк може виступати посередником між емітентами цінних паперів і інвесторами, а також купувати або передавати цінні папери на вторинному ринку за рахунок і за дорученням клієнта. Задачею банку в першому випадку є отримання максимально можливого прибутку при розповсюдженні серед інвесторів максимально можливого об'єму цінних паперів емітентів, а в другому — отримання винагороди від клієнта за точне і швидке виконання вказівок по покупці або продажу цінних паперів. В ролі емітентів виступають інші банки, підприємства, державні органи, охочі поширювати свої цінні папери, а інвесторами — громадяни, юридичні особи, які купують цінні папери емітентів. Контрагентами банку при купівлі — продажу цінних паперів на вторинному ринку є: клієнт, що віддає розпорядження, або третя особа, з якою укладається операція купівлі — продажу.
Посередником в отриманні клієнтом кредиту банк виступає у разі, коли не може задовольнити заявку цього ж клієнта в кредиті у стосовно необхідної суми, що перевищує ліміт кредитування, неспівпадання пропонованих клієнтом умов кредиту з кредитною політикою банку. Посередницька послуга банку в цьому випадку полягає в тому, що він на прохання клієнта одержує кредит в іншому банку і надає його клієнту за більш високу платню, ніж сплатив сам за нього. Маржа банку в даному випадку визначається як різниця між сплаченими відсотками за кредитний ресурс іншому банку і отриманими від клієнта за надану йому позику.
Комерційний банк надає своїй клієнтурі різноманітні послуги:
· консультаційні, інформаційні і інші послуги: надання допомоги підприємствам, організаціям, фірмам, асоціаціям, орендарям на їх прохання в організації обліку, складанні звітності, заповненні розрахункових документів; маркетингові послуги (розміщення реклами клієнтів і інших організацій через мережу установ банку, розвиток ринку банківських послуг і нові їх форми, взаємостосунки банку з біржами і ін.);
· консультаційні послуги із застосування законодавства в капітальному будівництві, нормативних документів в проектуванні, будівництві, капітальному ремонті, по складанню документів для забезпечення фінансування капітальних витрат;
· консультації з питань зовнішньоекономічної діяльності і валютних операцій банку і його клієнтів; консультаційні послуги юридичної служби (інформація про законодавство по організації і діяльності спільних і малих підприємств, акціонерних товариств, приватизації, банківської діяльності);
· консультації по складанню ділових і офіційних паперів; консультації і надання сприяння іншим банкам і клієнтам по вивченню фінансів окремих клієнтів, у взаємостосунки з якими вони зацікавлені вступити; організація і проведення економічного навчання з клієнтами по банківських операціях і аналізі господарсько-фінансової діяльності госпорганів;
· аудиторські послуги, здійснювані на прохання клієнтів або інших організацій, з питань, що входять в компетенцію комерційного банку.
Окрему нішу в банківських послугах займають трастові операції банку (в назві є визначення „операції” проте вони відносяться до категорії послуг комерційного банку). Під трастовими, або довірчими, мають на увазі послуги банків з управління майном і інші послуги з доручення і на користь клієнта на правах довіреної особи. Банки на комісійних засадах виконують операції за дорученням клієнтів, наприклад, отримання засобів з лицьового рахунку або операції по зберіганню цінностей.
Банк як довірена особа на підставі укладеного договору діє від імені свого довірителя і в його інтересах, виступає розпорядником майна, включаючи залишки засобів на банківських рахунках. Банк зобов'язав розпоряджатися майном на користь одержувача, яким може бути сам довіритель або третя особа. Умови договору можуть передбачати розпорядження майном заповідача на користь спадкоємців, ухвалення цінностей на зберігання, управління майном як опікун неповнолітньої особи і т.д.
Банки можуть здійснювати трастові операції для фізичних осіб, фірм, підприємстві, учбових закладів, різних організацій.
Для фізичних осіб банки виконують такі трастові операції, як розпорядження майном клієнта по заповіту, за спеціальним договором, виконання функцій депозитарію: зберігання цінних паперів, консультації і рекомендації з питань покупки і продажу цінних паперів, нерухомості і ін.
Фірмам, підприємствам, організаціям банки можуть надавати агентські послуги (передача права власності по акціях і облігаціях, реєстрація акцій, що випускаються на біржу і ін.).