Курсовая работа: Дидактичні ігри та їх місце в системі навчальних занять

Завдання дослідження:

1. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури обґрунтувати можливості уроків із застосуванням дидактичних ігор як одну з ефективних форм навчання географії в основній школі, необхідність застосування уроків із застосуванням дидактичних ігор як засобу активації самостійної творчої діяльності восьмикласників.

2. Визначити місце уроків із застосуванням дидактичних ігор серед інших форм навчання географії.

3. Розробити конкретні методичні рекомендації для проведення уроків із застосуванням дидактичних ігор з курсу «Географія України» 8 клас як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів основної школи.

Розділ 1 Дидактична гра як метод активізації навчальної діяльності учнів

1.1 Д идактичні ігри як педагогічна проблема

Понад 60 % восьмикласників відповіли, що більшу частину часу на уроці вони слухають пояснення вчителя. Зважаючи на це, вчитель має переосмислити й проаналізувати свою методику роботи й впровадити в навчальний процес нові інтерактивні форми й методи проведення уроків з географії, які сприяли б формуванню розумової активності і самостійності школярів.

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його.

Нині в середній школі потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок.

У північних народів є простий і мудрий афоризм: “Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою все життя.” Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.

Аналіз відповідей учнів на запитання про організацію навчальної роботи на уроках географії засвідчив, що учні вважають географію експериментальною наукою. Однак понад 50 % опитаних учнів відповіли, що експеримент на уроках географії не проводився ніколи або вони не знали про його проведення. Тому вчителі мають особливу увагу приділяти організації експериментальної роботи на уроках географії, що передбачено й вимогами навчальної програми.

Проблема впровадження різноманітних дидактичних методів у навчанні географії відображені в досвіді роботи Оль ги Володимирівни Алєксєєнко, Павла Анатолійовича Вірченка, Наталії Володимирівни Діденко, Тетяни Василівни Косарєвої, Галини Омелянівни Островської, Ігоря Олександровича Паламарчука, Богдана Васильовича Портяного, Ніни Григорівни Шпир, Світлани Миколаївни Чернякової. Саме активна, дійова позиція учнів на уроках географії, на їхню думку, допомагає максимально засвоїти й використовувати географічні знання, стимулює розвиток мислення та уяви, формує зацікавленість та позитивне ставлення до предмета.

Серед шкільних географічних курсів «Географія України» на сьогодні залишає за собою провідне місце у формуванні особистості громадянина України, забезпечуючи вивчення рідного довкілля та сприяючи розвитку етнічного, територіального, державницького патріотизму. Завдання цього курсу полягає у створенні цілісного образу рідної країни з точки зору поєднаних компонентів – природи, населення, господарства, які перебувають у взаємозалежності і взаємозв’язку. Унікальність цього курсу полягає в тому, що учні мають можливість відчути взаємодію між природно-територіальними і соціально-територіальними комплексами на одному об’єкті вивчення. Вивчення території України відбувається за закономірностями краєзнавчого та країнознавчого підходу, оскільки цей підхід забезпечує найбільш природний спосіб синтезу відомостей про природу, населення, господарство; показ постійного обміну енергією і речовиною між природою і суспільством. Особлива увага до вивчення географії України пояснюється ще й тим фактом, що Україна для українських учнів має й духовний зміст – це земля наших дідів, батьків. «Батьківщина, писав В.О.Сухомлинський, починається для дитини зі шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, з пісень і казок над колискою… Пізнаючи світ і самих себе, діти зобов’язані по крихітці усвідомлювати відповідальність за матеріальні і духовні цінності, створені старшими поколіннями».

Поряд зі змістовим компонентом курсу, не менш важливою є процесуальна складова навчального процесу. Мова йде про сприяння індивідуальному особистісному розвитку учня через залучення його до активної діяльності у процесі опанування знаннями. Принцип активності того, хто навчається, був і залишається одним із провідних у педагогіці. Його сутнісною характеристикою є цілеспрямоване активне сприйняття учнями явищ, що вивчаються, їх осмислення, переробка і використання. Цей принцип передбачає якість навчальної діяльності, що характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в засвоєнні знань та вмінь, результативністю та відповідністю соціальним нормам, активністю учіння, засвоєння змісту, яка визначає ступінь «стикання» учня з предметом його діяльності. Через суб’єктивні активність виявляються такі важливі якості особистості, як індивідуальність особистості, працездатність, творчість, ініціативність, конкурентоздатність та конкурентоспроможність.

Організовуючи навчальний процес, ми беремо до уваги, що найбільший активізуючий ефект під час навчання дають ситуації, в яких учні повинні:

- самостійно пояснювати оточуючі явища та предмети;

- відстоювати свою думку;

- брати участь у дискусіях і обговореннях;

- ставити запитання своїм товаришам і викладачам;

- рецензувати відповіді своїх товаришів;

- оцінювати відповіді і письмові роботи своїх товаришів;

- займатись навчанням учнів, що відстають;

- пояснювати іншим незрозумілі поняття, явища, процеси;

- самостійно вибирати посильні для власного виконання завдання;

- знаходити кілька варіантів можливих рішень пізнавальних задач;

- перевіряти результати своїх дій (самоперевірка), аналізувати особисті пізнавальні та практичні дії;

- вирішувати пізнавальні задачі, комплексно використовуючи відомі їм способи рішення.

Будь яке навчання, що містить у собі викладання та учіння, передбачає активність учнів. Проте для нас представляють інтерес методи, прийоми, технології навчання, в яких мета та засоби активізації складають головну ідею і є основою ефективності результатів, зокрема: ігрові технології, або технології міжособистісної комунікації, дидактичні ігри, імітаційні неігрові методи: дискусія, дебати, мозковий штурм, критичне мислення тощо); технології формування суб’єктивної активності людини (лідерства, суб’єктивної соціальної активності, самозахист якостей особистості).

Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвиваюча. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування.

Саме дидактичні ігри дозволяють так детально і послідовно вирішувати проблему розвитку розумових здібностей та психічних особливостей учнів для того, щоб вдосконалити розвивальну мету кожного уроку з географії у восьмих класах.

Надзвичайно важливими з огляду на становлення особистості школярів є теми курсу, що сприяють ознайомленню зі способами самовивчення, самоспостереження, формування адекватної самооцінки, ознайомленню учнів з прийомами спілкування, розвитку уміння знаходити моральний вихід з суперечливих ситуацій, формуванню в учнів прагнення оцінювати інших, виходячи з їх моральних та людських якостей.