Курсовая работа: Дозування в аптечній практиці

Рецепт 7. 61

Рецепт №8. 64

Рецепт 9. 66

Рецепт 10. 70

Висновки та рекомендації 74

Список використаної літератури. 78

Вступ

"В руках невігласа, - говорить давня індуська мудрість, - ліки - отрута і по своїй дії можуть бути порівняні з ножем, вогнем чи світлом, у руках же людей знаючих вони уподібнюються напою безсмертя".

Багатовікова лікарська практика незаперечно довела, що неправильне і безвідповідальне використання ліків замість користі приносить тільки шкоду. До складу багатьох ліків входять так називані сильнодіючі (група Б) і навіть отруйні (група А) речовини, які в залежності від різних умов можуть робити на хворий організм доброчинний чи шкідливий вплив. Тому, звертаючись до допомоги лікарських препаратів, потрібно строго дотримувати визначених правил їхнього використання.

Звичайно, призначаючи лікування, лікар усно чи письмово (в рецепті) вказує необхідну кількість ліків і кратність їх застосування.

Визначену кількість лікарського препарату називають лікувальною дозою. Дози бувають разові, чи однократні, добові і курсові, тобто на увесь час (курс) лікування. Добові і курсові дози складаються з кількості лікарських речовин, припустимого до застосування протягом доби чи всього курсу лікування хворого.

Дози ліків, сприятливі поліпшенню стану хворого, називають лікувальними чи терапевтичними; ті що оказують шкідливу, отруйну дію на організм - отруйними, чи токсичними, а ті, що викликають загибель - смертельними, чи летальними.

Призначити правильне лікування досить складно. Лікар визначаючи дозу лікарської речовини, орієнтується в основному на вік пацієнта, його стан, стать, масу, і інші фактори. Відомо, що діти, старі і давно хворіючі більш чуттєві до дії лікарських речовин. Тому їм потрібно призначати зменшені дози.

Кількість лікарської речовини у значній мірі залежить від способу введення його в організм. Якщо дозу для прийому усередину прийняти за одиницю, то при введенні ліків у пряму кишку кількість його збільшують у 1,5 - 2 рази, при введенні під шкіру й у м'язи зменшують до 1/2 - 1/3 і при введенні у вену і трахею - до 1/4 дози, призначеної усередину.

Не можна забувати і про так називану індивідуальну чутливість.

Також потрібно наголосити на велику роль аптечних технологів у вказаних вище питаннях. Саме в аптеці, при приготуванні ліків відбувається дозування діючих речовин шляхом відважування та відмірювання.

Від точності виконання зазначених операцій залежить фармакологічна дія лікарських препаратів, а значить, і їх лікувальна дія на організм. Токсичність ліків також залежить від точності дозування. Наприклад, при зважуванні атропіну або морфіну необхідно пам’ятати, що ці речовини, у випадку передозування можуть призвести до тяжких отруєнь.

Отже ми бачимо, що якщо завдання лікаря правильно розрахувати терапевтичну дозу для пацієнта, то завдання працівника аптеки, приготувати лікарську форму саме з тією кількість діючих речовин, яка прописана в рецепті.

По-перше провізор повинен перевірити дозировки спискових речовин, щоб упевнитись, що лікар не помилився.

По-друге, під час приготування, провізор повинен максимально точно відважувати і відмірювати всі необхідні речовини.

І по-третє, після приготування аналітик повинен перевірити ліки, щоб встановити правильність їх приготування.

В даній работі ми будемо розглядати дозування лікарських речовин, його особливості і шляхи покращення технології. З огляду на вище сказане - ця тема є дуже важливою та актуальною.

Розділ 1. Теоретична частина

Глава 1. Дозування як основна технологічна операція в процесі виготовлення екстемпоральних лікарських форм

Основними операціями, які застосовуються в процесі приготування лікарських препаратів, є дозування, зв'язане з виміром маси речовини, і відмірювання її у визначених порціях (дозах). В аптечній практиці найбільше використовуються такі методи дозування, як відважування і відмірювання по об'єму і краплями.

Від точності виконання зазначених операцій залежить фармакологічна дія лікарських препаратів, а значить, і їх лікувальна дія на організм. Дозування проводиться за допомогою спеціальних пристосувань, до яких пред'являються відповідні вимоги, і при цьому користуються метрологічною системою мір, яка є загальноприйнятою і обов'язковою у нашій країні.

Об'ємний метод дозування рідких речовин при готуванні лікарських препаратів в аптечній практиці застосовується досить широко. Він економічніший, значно спрощує і полегшує роботу фармацевта. Крім того, всі рідкі лікарські препарати для внутрішнього вживання хворі приймають не за масою, а за об'ємом (ложками, краплями і т.п., чи мілілітрами - для лікарських препаратів, які вводяться за допомогою шприца).

Глава 2. Дозування за масою

2.1 Види ваг

Одним з найпоширеніших способів дозування є відважування, яке виконується за допомогою ваг.

Терези - це прилад, призначений для визначення вагової маси лікарських засобів способом порівняння її з еталонами мас (з умовно прийнятими одиницями - гирями).

Терези - один з найдавніших вимірювальних приладів. Ще за 3000 років до нашої ери єгиптяни застосували їх у вигляді рівноплечого коромисла з піднятими чашечками. Уперше принцип нерівноплечого коромисла був використаний древніми арабами. Створені ними ваги є різновидом безміна, який широко застосовувався у Древній Русі.

У 1670 р. були виготовлені настільні ваги з верхніми чашечками, у 1818 р. - десятитисячні і трохи пізніше - сотенні ваги. В другій половині XIX в. з'явилися шкальні платформні ваги, автоматичні і пружинні, у 20-х роках XX ст. - циферблатні ваги. Велике значення в справі розробки конструкцій ваг належить роботам Д.І. Менделєєва, А.Н. Доброхотова та ін.

За конструкційними ознаками розрізняють гідростатичні, пружинні й зважувальні ваги.