− проаналізувати структуру газетного номера.

Об'єктом дослідження є газета як тип видання.

Предметом єдослідження національних та регіональних (запорізьких) газет.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи : аналізу й синтезу під час вироблення наукової концепції, порівняльно-історичний, структурно-типологічний при дослідженні історію зародження та етапи розвитку газети, її типології та структури.

Методологічна і теоретична основа роботи. До розгляду газети як типу видання зверталися такі вчені, як В. Ворошилов [8], І. Михайлин [15], С. Гурєвич [2], А. Гребньов [16], В. Іванов [3], А. Москаленко [4], С. Корконосенко [17], Е. Прохоров [7] − вони дослідили історичні, теоретичні та практичні аспекти друкованої журналістики. Методикою дослідження видань та розробці проблем їх класифікації та типології присвячені роботи: А. Акопова [1; 5; 6], Є. Ахмадуліна [11], А. Бочарова [12], І. Засурского, Є. Корнілова [9], А. Станько, І. Лисакової [13], В. Тулупова і багатьох інших дослідників.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у роботі була зроблена спроба детально проаналізувати історію газети від її народження до сучасності і порівняти різні наукові твердження щодо типологічних особливостей видання.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали курсової роботи можуть бути використані під час подальших наукових розробок, а також при підготовці лекційних та практичних завдань з курсу "Вступ до спеціальності".

Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основної роботи − 28 сторінок. Список використаної літератури включає 30 найменувань (викладених на 2 сторінках).

Розділ 1. Історія виникнення газети

Історія газети, її виникнення та розвиток тісно пов'язані з історією світових цивілізацій. Перш за все − європейської цивілізації. Шлях, пройдений газетою від її зародження до наших днів, можна умовно розділити на кілька етапів.

1.1 Етапи зародження газети

Перший з них охоплює період так званої пражурналістики − з I в. до н. е.: виникнення первинних способів, засобів, методів, а потім і систем передачі та розповсюдження інформації.

Виникнення державності − перша умова появи первинних форм і методів передачі інформації. Правителі потребували передачі підлеглим управлінської інформації − у формі указів, наказів, постанов і тому подібних послань. Спочатку ця інформація передавалася у фіксованій усній формі, її заучували гінці й посли, глашатаї проголошували її на міських площах і в зборах громадян. Потім цю інформацію стали фіксувати у письмовій формі. Виникнення писемності було другою умовою зародження первинних форм передачі інформації.

З розширенням географічних відкриттів, винаходом і поширенням нових технічних засобів виробництва різних товарів, виникненням міжнародного ринку, з зародженням у розвинених європейських країнах буржуазії посилилася і потреба в більш надійних засобах доставки та отримання регулярної інформації, пов'язаної з усіма сторонами життя суспільства. Приблизно в XIV ст., з початку Відродження в Європі, розпочався і другий етап появи передумов − появи перших газет, який тривав до XVII ст. [2].

Найважливішою з цих передумов було поширення грамотності. Неписьменна людина могла отримувати інформацію тільки в усній формі − оповідань, чуток, переказів змісту документів тощо. Зростання кількості університетів, куди прагнули вступити молоді люди, відкриття безлічі шкіл приводили до появи грамотної аудиторії, здатної отримувати письмову інформацію. Проте цьому протягом тривалого часу перешкоджала відсутність матеріалу, на якому можна було б фіксувати, розмножувати і зберігати цю інформацію. Правда, у стародавньому Єгипті знайшли спосіб обробки папірусу. Єгипетські фараони і жерці направляли свої написані ієрогліфами послання на папірусі, але розмножувати їх було неможливо. У Стародавньому Римі з I в. до н. е. для загального прочитання виставляли Akta Senatus і Akta diurna populi − зведення новин на дошках, вкритих гіпсом. Їх копії на папірусі направляли чиновникам, який відповідав за управління римськими провінціями. В середні віки в монастирях писали та переписували книги, в тому числі літопису, на пергаменті − обробленій шкірі тварин, але це було дуже дорого та не годилося для розповсюдження новин. У Китаї у VII ст. відкрили спосіб приготування бавовняного паперу, але до Європи він дійшов лише в IX ст. - до Італії і в XIII ст. - до Франції. Лише в XIII-XIV ст. тут почали виготовляти папір, переробляючи ганчір'я. Нарешті був отриманий дешевий матеріал для фіксації та розповсюдження письмової інформації. Не вистачало лише технічного засобу її розмноження [2]. Технічний процес у газетній справі почався з винаходом М. Гуттенберга, який створив друковану форму з рухомих літер, які після друку можна було розбирати та використовувати при новому наборі. До цього книги друкувалися з цілих дерев'яних і металевих дощечок, на яких вирізалися літери. Застосування з 1814 парового преса дозволило в 4 рази збільшити кількість випущених за годину примірників. У 1884 році О. Мергенталер винайшов Лінотип, в якому були з'єднані набір, виключка (зміна пробілів) рядків, їх виливок і розбір матриць. У 1897 р. Т. Ленстон сконструював монотипію − набірну скоро відливну машину, керовану від перфострічки. У 1906 р.А. Корн вперше передав по фототелеграфу фотографію. У 1922 році була розроблена фотоскладальна машинка, патент на цей винахід купила лінотипна корпорація "Лайнотайп" [8, 117-118]. Виникли умови для появи перших газет. Проте цьому заважала відсутність організації їх швидкого та регулярного розповсюдження з місця, де знаходилися редакції та друкарні, в інші населені пункти. Ця перешкода була усунена лише з появою в Європі пошти − як державної, так і приватної, комерційної. Споживачі газетної інформації придбали можливість отримувати її швидко і систематично.

Поява на початку XVII ст. в Європі перших справжніх газет знаменує собою початок третього етапу історії цього друкованого періодичного видання. До цих пір в різних країнах сперечаються, де з'явилася перша друкована газета. Але відомо, що в 1609 р. в Німеччині стали видавати "Avisso Relation, oder Zeitung", у 1622 р. в Англії з'явилася щотижнева газета "Weekly News", а ще через десяток років − в 1631 р. у Франції − "La Gasette".

У Росії вже у XVII ст. при царському дворі регулярно випускали паперові рукописні "Куранти", іноді носили інші назви − "вістові листи", "Стовпці" − своєрідна прагазета, з якою знайомилися цар і його придворні. У грудні 1702 Петро I підписав указ про видання в Росії типографським способом першої цієї друкованої газети. Наприкінці 1702 р. − початку 1703 вийшли в світ її перші номери під назвою "Ведомости". Через три століття, у 2003 р. в Росії широко відзначили створення першої вітчизняної газети [2].

Перші газети в Україні з'явилися польською мовою ("Кур'єр Львівський", 1749), французькою ("Газетт де Леополь",1776) та російською ("Харьковский еженедельник", 1812; "Харьковские известия", 1817-1823) мовами. Перша газета українською мовою − "Зоря Галицька" − видавалася у Львові в 1848-1857 роках [15].

З посиленням буржуазії та формуванням капіталістичного суспільства газета й інформація, що міститься в ній, стала товаром. Виникає та розвивається ринок друкованих періодичних видань, важливу частину якого складають газети. Прискорений процес розділення праці призводить до виникнення нових професій, пов'язаних з підготовкою, випуском та розповсюдженням газети. З'являються професійні журналісти, що спеціалізуються на керівництві редакціями і на підготовці текстів та ілюстрацій на різних тематичних напрямках. Ще до випуску друкованих газет в середньовічній Європі з'явилися фахівці, які заробляли написанням і продажем бажаючим різноманітної інформації. У Венеції навіть виник цех scrittori d'avviso − письменників новин. Вважають, що і сама назва друкованого видання − газета − пов'язане з назвою дрібної монети − gazzetta, яку сплачували у Венеції за прочитання зведення новин, підготовленої таким спеціалістом.

Четвертий етап історії газети пов'язаний з розквітом журналістики в капіталістичному суспільстві, з охопленням у XIX і XX ст. всього світу масовими друкованими періодичними виданнями. Для цього етапу характерні диференціація газет: за ідеологічними, політичними, соціальними, національними, професійними та іншими підставами, все більш високий рівень професіоналізації роботи редакції, підготовки та випуску видання. І комерціалізація газети, її націленість на отримання доходів і прибутку.

Останній, п'ятий етап розвитку газети почалася в другій половині XX ст. Його визначають виникнення нових засобів масової інформації, поява нових технологій (комп'ютерів, Інтернету та інших), перспектива народження мультимедіа, що поєднують ознаки і можливості різних ЗМІ. Це знаменує завершення ери Гутенберга і початок нового напрямку розвитку газети [2].

Газета пройшла п’ять складних етапів свого розвитку, її удосконалення тривають і сьогодні, що дозволяє їй радувати нас щоразу чимось новим.

1.2 Газета в системі засобів масової комунікації

Газета − перший, найстаріший засіб масової інформації. Протягом більше чотирьох століть її історії вона, поряд з журналом, залишалася незамінним джерелом інформації для багатьох мільйонів людей. З прискоренням технічного прогресу сама вона та її положення в суспільстві серйозно змінилися. Двадцяте століття принесло людству кілька нових засобів масової інформації. На початку століття, з винаходом Поповим і Марконі радіо, монополія газети була порушена. Радіостанції розносили інформацію по всьому світу з оперативністю, яка була недосяжна навіть для щоденної газети. А з винаходом наприкінці століття телебачення люди отримали можливість не лише оперативно дізнаватися про подію, але й побачити його на телеекрані. Досягнення газетою ефекту хвилини − передачі інформації про подію в момент його звершення − було неможливо. Спочатку радіо, а потім телебачення по черзі стали найважливішими засобами масової інформації. Нарешті, наприкінці століття, з приходом нових технологій, електроніки та Інтернету, з'явилися мережеві періодичні видання, які розкрили невідомі раніше можливості виробництва і отримання інформації. Виникла система засобів масової інформації.

Із розвитком цієї системи почастішали пророкування неминучості зникнення старих − друкованих періодичних видань. Фахівці, великі вчені − канадський дослідник телебачення Маклюен та інші - заявили, що газета приречена, і їй не вижити. Пророцтва ці, однак, не виправдалися. Газета не померла, вона зуміла пристосуватися до нової ситуації. Зі зміною умов її існування вона сама змінилася, показавши гнучкість і здатність пристосовуватися. Посилився процес спеціалізації газети: крім видання для всіх, з'явилося безліч газет для різних соціальних груп та інститутів, для спеціальної аудиторії. Це призвело до зміни концепції газети як друкованого засобу масової інформації та моделі кожного видання. Удосконалення технічної бази, прискорення збору та передачі інформації, використання нових методів розповсюдження дозволило пришвидшити доставку газети її читачам. Вона знайшла своє нове місце в системі ЗМІ, успішно заповнюючи те, що не могли надати читачам інші засоби масової інформації [2].

Не будучи в змозі конкурувати з телебаченням і радіо в повідомленні оперативних новин, газета зосередилася на їх коментуванні, на первинному аналізі ситуацій і проблем та прогнозуванні їх розвитку. До безперервного потоку оперативної інформації, що поставляється телебаченням, радіо і мережевими виданнями, газета приєднує порціонну інформацію, одержувану читачами через певні проміжки часу, і супроводжує її аналітичним коментарем. Вона завжди існує у потоці часу, розставляючи в ньому своїми номерами пам'ятні стовпи. Газета − дзеркало свого часу, з яким рухається і розвивається. Не випадково, вивчаючи будь-який період історії, дослідники звертаються до комплектів газет у пошуках на їх сторінках інформації про факти, події, виступи, що характеризують час, який їх приваблює. Газета зберігає аромат часу, який вона відображає.

Це пов'язано з керівною її перевагою в порівнянні з іншими ЗМІ − з матеріальним паперовим аркушем. Папір, на якому надрукована газетна інформація, а в майбутньому інші матеріальні замінники паперу, забезпечує довготривалу збереженість змісту номера друкованого періодичного видання. Газету можна прочитати повністю або частково, скласти її, сховати в стіл або в портфель і принести додому і там дочитати її до кінця. Номер газети можна передати для читання рідним або сусідові, покласти його в архів і перечитати через будь-який час, поки він зберігається. Його можна переслати поштою товаришеві і потім отримати його тим же шляхом назад. Подібного ефекту "відкладеного читання" поки що неможливо добитися ні на телебаченні, ні на радіо. Можна, звичайно, зберігати плівки з теле - або радіозаписом, але для їх відтворення потрібна відповідна апаратура. Те ж відноситься і до мережевих видань. З цим же пов'язана і інша перевага газети: для отримання інформації, що в ній міститься, не потрібно ніяких додаткових приладів або інших пристроїв: радіоприймача, телевізора або комп'ютера. Вона зручна у використанні, сприймається "сама по собі" − повністю або частково, в результаті перегляду заголовків публікацій, а також подальшого читання текстів. До того ж газета містить всю інформацію, яка може бути сприйнята читачем: він сам визначає характер і темп читання газети. Це можливо також при зверненні до мережевого видання, але виключено при зверненні до телебачення чи радіо, де темп передачі інформації задається диктором або редактором.

У кожного засобу масової інформації зараз зберігається своє місце в їхній системі, своє призначення. Разом вони виробляють комплексний, об'єднаний вплив на людину й масову аудиторію. У перспективі, з подальшим розвитком нових технологій, можливе виникнення мультимедіа − засоби масової інформації, що об'єднують можливості нинішніх елементів системи ЗМІ, в тому числі й газети [2].

Щорічний огляд глобальних тенденцій преси був представлений Тімоті Болдінгом 1 грудня 2009 на об'єднаній сесії Всесвітнього газетного конгресу та Міжнародного форуму редакторів в Хайдарабад (Індія). Опитування WAN-IFRA показав, що глобальний тираж газет виріс в 2008 році на 1,3%, а за п'ять років - майже на 9%. Деякі з основних моментів виступу:

· По всьому світу газети щодня читають 1,9 млрд. людей, або 34% усього населення; Інтернетом користуються 24%.

· Найбільшим газетним ринком у світі є Індія, де щодня продається 107 млн. примірників газет. На Індію, Китай і Японію проходиться більше 60% газетних продажів у світі, в той час як на США − 14%. "Хоча в деяких регіонах тиражі не показують зростання, газети продовжують залишатися глобальним мас-медіа з охопленням 34%, з яким треба рахуватися", − говорить Болдінг.

· З продажу на 1000 дорослого населення лідирує Японія з показником 612 екземплярів; за нею йдуть Норвегія (576) і Фінляндія (482).91% японців продовжують щодня читати газети − приголомшлива цифра для такого технологічно просунутого суспільства [18; 19].