Курсовая работа: Інформаційна система на допомогу консультанту з продажу побутової техніки

База даних – це організована структура, призначена для зберігання інформації. У сучасних базах даних зберігаються не тільки дані, але й інформація.

Це твердження легко пояснити, якщо, наприклад, розглянути базу даних обліку товарів на складі. Доступ до цієї бази можуть мати декілька працівників. Крім даних, база містить методи й засоби, що дозволяють кожному зі співробітників оперувати тільки даними, які входять до бази. У результаті взаємодії даних, що втримуються в базі, з методами, доступними співробітникам, утворюється інформація, яку вони споживають і на підставі якої в межах власної компетенції роблять введення й редагування даних.

З поняттям бази даних тісно зв'язане поняття системи керування базоюданих. Це комплекс програмних засобів, призначених для створення структури нової бази, наповнення її вмістом, редагування вмісту й візуалізації інформації. Під візуалізацією інформації бази розуміється відбір відображуваних даних відповідно до заданого критерію, їхнє впорядкування, оформлення й наступна видача на пристрої виводу або передача по каналах зв'язку[3].

В світі існує безліч систем керування базами даних. Незважаючи на те що вони можуть по-різному працювати з різними об'єктами й надають користувачеві різні функції й засоби, більшість СКБД опираються на єдиний устояний комплекс основних понять. Це дає нам можливість розглянути одну систему й узагальнити її поняття, прийоми й методи на весь клас СКБД.

Відразу пояснимо, що якщо в базі немає ніяких даних (порожня база), то це однаково повноцінна база даних. Цей факт має методичне значення. Хоча даних у базі й немає, але інформація в ній все-таки є – це структура бази. Вона визначає методи занесення даних і зберігання їх у базі. Найпростіший «некомп'ютерний» варіант бази даних – діловий щоденник, у якому кожному календарному дню виділено по сторінці. Навіть якщо в ньому не записано рядків, він не перестає бути щоденником, оскільки має структуру, що чітко відрізняє його від записних книжок, робочих зошитів й іншої паперової продукції.

Бази даних можуть містити різні об'єкти. Основними об'єктами будь-якої бази даних є її таблиці. Найпростіша база даних має хоча б одну таблицю. Відповідно, структура найпростішої бази даних тотожно дорівнює структурі її таблиці.

Структуру двовимірної таблиці утворять стовпці й рядки. Їхніми аналогами в найпростішій базі даних є поля й записи. Якщо записів у таблиці поки немає, виходить, її структура утворена тільки набором полів. Змінивши склад полів базової таблиці (або їхні властивості), ми змінюємо структуру бази даних й, відповідно, одержуємо нову базу даних[1].

Поля бази даних не просто визначають структуру бази – вони ще визначають групові властивості даних, записуваних в осередки, що належать кожному з полів:

· Ім'я поля – визначає, як варто звертатися до даних цього поля при автоматичних операціях з базою (за замовчуванням імена полів використовуються як заголовки стовпців таблиць).

· Тип поля – визначає тип даних, які можуть утримуватися в даному полі.

· Розмір поля – визначає граничну довжину (у символах) даних, які можуть розміщатися в даному полі.

· Формат поля – визначає спосіб форматування даних в осередках, що належать полю.

· Маска введення – визначає форму, в якій вводяться дані в поле (засіб автоматизації введення даних).

· Підпис – визначає заголовок стовпця таблиці для даного поля (якщо підпис не зазначений, то як заголовок стовпця використовується властивість Ім'я поля).

· Значення за замовчуванням – те значення, що вводиться в осередки поля автоматично (засіб автоматизації введення даних).

· Умова на значення – обмеження, використовуване для перевірки правильності введення даних (засіб автоматизації введення, що СКБД, як правило, для даних, що мають числовий тип, грошовий тип або тип дати).

· Повідомлення про помилку – текстове повідомлення, що видається автоматично при спробі введення в поле помилкових даних.

· Обов'язкове поле – властивість, що визначає обов'язковість заповнення даного поля при наповненні бази.

· Порожні рядки – властивість, що дозволяє введення порожніх строкових даних (від властивості «Обов'язкове поле» відрізняється тим, що ставиться не до всіх типів даних, а лише до деяких, наприклад до текстового).

· Індексоване поле – якщо поле має цю властивість, всі операції, пов'язані з пошуком або сортуванням записів за значенням, що зберігається в даному полі, істотно прискорюються. Крім того, для індексованих полів можна зробити так, що значення в записах будуть перевірятися по цьому полю на наявність повторів, що дозволяє автоматично виключити дублювання даних.

Оскільки в різних полях можуть утримуватися дані різного типу, то й властивості полів можуть розрізнятися залежно від типу даних. Так, наприклад, список вищевказаних властивостей полів відноситься в основному до полів текстового типу. Поля інших типів можуть мати або не мати ці властивості, але можуть додавати до них і свої. Наприклад, для даних, що представляють дійсні числа, важливою властивістю є кількість знаків після десяткової коми. З іншого боку, для полів, використовуваних для зберігання малюнків, звукозаписів, відео кліпів й інших об'єктів OLE, більшість вищевказаних властивостей не мають змісту[6].

Таблиці баз даних, як правило, допускають роботу з набагато більшою кількістю різних типів даних:

· Текстовий – тип даних, використовуваний для зберігання звичайного неформатованого тексту обмеженого розміру (до 255 символів).

· Числовий – тип даних для зберігання дійсних чисел.

· Поле Мемо – спеціальний тип даних для зберігання більших обсягів тексту (до 65 535 символів). Фізично текст не зберігається в полі. Він зберігається в іншому місці бази даних, а в полі зберігається покажчик на нього, але для користувача такий поділ помітний не завжди.

· Дата/час – тип даних для зберігання календарних дат і поточного часу.

· Грошовий – тип даних для зберігання грошових сум. Теоретично, для їхнього запису можна було б користуватися й полями числового типу, але для грошових сум є деякі особливості (наприклад, пов'язані із правилами округлення), які роблять більш зручним використання спеціального типу даних, а не настроювання числового типу.

· Лічильник – спеціальний тип даних для унікальних (не повторюваних у полі) натуральних чисел з автоматичним нарощуванням. Природне використання – для порядкової нумерації записів.

· Логічний – тип для зберігання логічних даних (можуть приймати тільки два значення, наприклад Так чи Ні).