Курсовая работа: Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

- графічний.

РОЗДІЛ 1 . ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

1.1 Сутність матеріального виробництва та його роль у національному господарстві України

Україна – індустріально-аграрна держава, народне господарство якої складається з галузей матеріального і нематеріального виробництв.

Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства й галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут) [8, с. 31].

Саме матеріальне виробництво виробляє засоби виробництва (сировина, паливо, енергія, машини, будівельні матеріали, споруджуються підприємства, прокладаються шляхи сполучення) та предмети споживання (продовольство, одяг, взуття, меблі, легкові автомобілі, побутова радіоапаратура, електроприлади і т.д.) [20].

Найбільшим у структурі виробничої сфери України за усіма показниками є промислове виробництво. Його продукція споживається в усіх галузях народного господарства, йде у фонди нагромадження (у капіталовкладення), на експорт [5, с. 278].

Паливна промисловість і електроенергетика – найважливіші базові галузі, оскільки вони забезпечують розвиток і функціонування сфери виробництва, сфери послуг і побуту людей. Не менш важливим міжгалузевим комплексом у структурі промисловості є металургійний комплекс, продукція якого є основою індустріалізації національної економічної системи. На базі конструкційних матеріалів металургійного комплексу розвиваються машинобудування, капітальне будівництво, транспорт та інші галузі базових і соціальних виробництв фондомісткої важкої промисловості, які потребують великих обсягів робіт[5, с. 282].

Сучасне хімічне виробництво дуже важливе для національної економіки, бо виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового призначення. Хімічний комплекс України є однією з найважливіших ланок її продуктивних сил. Його підприємництва виготовляють продукцію, яка істотно заміняє шкіру, метали, дерево, скло тощо [10, с. 356].

Машинобудування – провідна галузь промисловості України. Машинобудування в нашій країні є органічною складовою частиною майже кожного значного промислового комплексу. Виняткове значення цієї галузі полягає насамперед у тому, що вона дає знаряддя праці для матеріального і духовного виробництва, радикально примножуючи його продуктивну силу та інтелектуальні можливості людини [5, С. 284-285].

Другою великою національно-господарською галуззю України є сільське господарство. Сільськогосподарське виробництво – основа соціально-економічного та політичного життя України. Більше половини вартості виробленої продукції сільське господарство реалізовує у вигляді сировини, майже четверта частина йде безпосередньо у фонд споживання, тобто використовується як продовольство. Виробництво продовольства – основа існування будь-якого суспільства [20].

Жодна виробнича сфера без наслідків виробничої діяльності аграрного матеріального виробництва обійтися не в змозі, бо воно для цього матеріального механізму є органічно тією чи іншою мірою не тільки потрібним, а й неминуче необхідним [20].

Будівництво створює новий, а також відбудовує діючий основний капітал. Від нього залежить розвиток житлової сфери, нових міст і сіл, окремих мікрорайонів, промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об’єктів, лікарень, шкіл, торговельних центрів тощо. Будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх сферах господарства. Він впливає на темпи, масштаби і розміщення виробництва як один з найбільш капіталомістких і диференційованих виробничих систем. Тому під час визначення розміщення капітального будівництва враховують наявність будівельної організації в регіоні. Водночас слабкість будівельної бази стримує промислове виробництво, будівництво великих комбінатів, галузевих і територіально-виробничих комплексів [13].

Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин. Він бере участь у створенні продукції та її доставці споживачам, створює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями народного господарства, а також між країнами та регіонами. Впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів [12].

Сільське господарство впливає на роботу транспорту в залежності від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Транспорт вивозить сільськогосподарську продукцію, як в натуральному, так і в переробленому вигляді; завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали, сільськогосподарські машини та запчастини до них [20].

Безпосередньо з транспортом пов’язані зовнішня та внутрішня торгівлі. Обсяг вантажообігу з іншими країнами залежить від економічних відносин з цими країнами. У внутрішній торгівлі цей вантажообіг залежить від багатьох факторів: територіальної організації торгівлі, особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як споживача роздрібного товару та ін.

Матеріальне виробництво посідає важливе значення у народному господарстві України, кожна з галузей якого однаково важлива для його розвитку, структури та функціонування. Матеріальне виробництво відіграє важливу роль у соціально-економічного розвитку України, де складає вагому частину валового внутрішнього продукту.

1.2 Структура матеріального виробництва та його галузей

Матеріальне виробництво, як зазначалось, є складовою народного господарства, а отже структура його включає багато галузей, які також мають досить не просту структуру. Варто зазначити, що матеріальне виробництво не включає повністю певні комплекси, а лише їх складові, які займаються виробництвом продукції.

Матеріальне виробництво включає:

- промисловість, сільське господарство, будівництво, де створюються натуральні цінності;

- транспорт і зв’язок, обслуговування натурального виробництва, тобто забезпечення доставки натуральних цінностей споживачам;

- торгівля, матеріально-технічне постачання, громадське харчування, заготівля, тобто продовження процесу виробництва і створення приросту доданої вартості [20].

У промисловому виробництві виділяють наступні галузі народного господарства: паливну, електроенергетику, чорну і кольорову металургію, хімічну, лісову, легку і харчову промисловість [10, с. 300] .

Паливно-енергетичний комплекс - це сукупність галузей промислового виробництва, які спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого, рідкого і газоподібного палива; виробництві, передачі та використанні електроенергії і тепла. До складу підприємств паливно-енергетичного комплексу входять вугільні шахти, нафтові та газові свердловини, електростанції тощо [11, с. 369].

Електроенергетика – капіталомістка складова паливно-енергетичного комплексу будь-якої країни, його базова галузь. Їй належить провідна роль у розвитку науково-технічного прогресу. Функціонування виробничої та обслуговуючої сфер неможливе без використання електричної й теплової енергії. Енергетичною основою розвитку продуктивних сил на сучасному етапі та в перспективі є і буде електрична енергія. Сучасна електроенергетика є високомеханізованою, автоматизованою галуззю промисловості [5, с. 255] .

Вугільна промисловість включає підприємства з видобутку, збагачення і брикетування кам’яного і бурого вугілля. Найбільшими споживачами вугілля сьогодні є теплоенергетика, чорна металургія, залізничний транспорт, машинобудування, а також житлово-побутовий сектор [3, с. 159].

Нафтова промисловість. Нафта – основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше і найзручніше паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, на транспорті, у побуті.

Газова промисловість серед галузей паливного комплексу домінує, оскільки забезпечує потреби в паливі виробників і населення. Промисловість природного газу включає розвідування, видобуток, транспортування, зберігання і переробку природного і супутнього нафтового газу, що видобувається разом з нафтою.

Харчова промисловість – сукупність галузей промисловості, що постачають продукти харчування, мило, тютюнові, парфумерно-косметичні вироби та ін. Харчова промисловість охоплює три основні групи галузей: харчосмакову, м’ясо-молочну і рибну. До харчової промисловості належать галузі: цукрова, хлібопекарська, борошномельно-круп’яна, кондитерська, макаронна, олійно-жирова, парфумерно-косметична, спиртова, лікерно-горілчана, виноробна, пивоварна, виробництво безалкогольних напоїв, дріжджова, крохмале-патокова, плодоовочева, соляна, тютюново-махоркова [5, с. 324].

Легка промисловість України – традиційна галузь народного господарства, яка від кустарних промислів в умовах напівнатурального господарства розвинулася до гігантів індустрії при товарному виробництві. До галузі включають первинну обробку льону-довгунця та інших луб’яних культур, вовни, а також шовкомотальну, бавовняну, лляну, вовняну, шовкову підгалузі, конопле-джутове, сітков’язальне, трикотажне, валяльно-повстяне, швейне, взуттєве виробництва, випуск нетканинних матеріалів, натуральних і штучних шкір, штучного хутра, хутрових виробів [12].