Курсовая работа: Конституційно-правова відповідальність
Зміст, характер, особливості та види конституційно-правової відповідальності обумовлюються, насамперед, провідним місцем та роллю, що належить конституційному праву України у системі національного права.
Юридичній відповідальності, як одному з найважливіших різновидів соціальної відповідальності, притаманно ряд характерних ознак, основними серед яких, зокрема, є:
- юридична відповідальність невіддільна від правопорушення, є його наслідком;
- вона пов'язана з реалізацією санкцій, встановлених в нормах права.
Отже, юридична відповідальність – це регламентована правовим нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння фізичних або юридичних осіб (колективних суб’єктів), що можуть полягати у недотриманні встановлених законом заборон, невиконанні встановлених законом обов’язків, порушенні цивільно-правових зобов’язань, завданні шкоди або збитків, виражена у застосуванні до осіб, що вчинили такі діяння, засобів впливу, які тягнуть за собою позбавлення особистого, майнового або організаційного характеру [13, 5].
Конституційно-правовій відповідальності, як самостійному виду юридичної відповідальності, притаманні риси й ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому. Вона передбачає настання несприятливих наслідків для суб'єктів конституційно-правових відносин у разі порушення ними вимог Конституції та інших норм конституційного права. У той же час конституційно-правовій відповідальності властиві також і специфічні характерні ознаки, основними серед яких, зокрема, є такі:
– конституційно-правова відповідальність спрямована на правову охорону Конституції. Вона виступає як одна з найважливіших складових механізму гарантування реалізації положень Конституції;
– для кожного конкретного випадку існує власна конституційна процедура. Наприклад, ст. 111 Конституції України передбачено порядок усунення Верховною Радою Президента з його поста в порядку імпічменту, хоча цей порядок визначено у досить загальних рисах [13, 7];
– розглядуваний вид юридичної відповідальності часто тісно межує з політичною відповідальністю, зокрема, за суб'єктами, підставами її настання, негативними наслідками. Отже, названа відповідальність часто має політичний характер [16, 19-20].
Проте політичний характер конституційно-правової відповідальності проявляється саме щодо тих суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана з участю у здійсненні політичної влади – Президент України, Верховна Рада, народні депутати, Кабінет Міністрів, політичні партії та інші інституції.
Разом з тим конституційно-правову відповідальність немає підстав ототожнювати з політичною. Остання не має тих характерних ознак, що притаманні юридичній відповідальності, про які йшлося раніше [5, 86]. Так, порушення норм, які регулюють відносини у сфері громадянства, не може мати політичного характеру, оскільки саме вказане право не є політичним і реалізація його особою не пов'язана з політичною діяльністю. Тому й конституційно-правова відповідальність у даному разі не може мати політичного забарвлення. Те ж саме можна сказати і про конституційно-правову відповідальність, що настає при порушенні норм, які передбачають право людини на освіту, на охорону здоров'я, на шлюб, на житло тощо.
Виходячи з викладеного, можна сформулювати наступне визначення поняття конституційно-правової відповідальності:
Конституційно-правова відповідальність – самостійний, встановлений в нормах конституційного права України вид юридичної відповідальності, спрямований, насамперед, на забезпечення правової охорони Конституції України, який передбачає необхідність для суб'єктів конституційного правопорушення відповідати за свою юридично значиму поведінку, що реалізується у сфері конституційно-правових відносин [15, 93].
Кравченко визначає конституційно-правову відповідальність як особливий вид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, настає за скоєння конституційно-правового делікту та яка знаходить вияв у передбачених конституційно-правовими нормами особливих несприятливих наслідках для суб’єкта конституційного делікту [8, 28].
У літературі існують й інші визначення даного поняття, що розкривають різні ознаки відповідальності [2, 49; 17, 4].
Специфічні характерні ознаки та риси, властиві конституційно-правовій відповідальності, обумовлюють доцільність її класифікації на певні види.
Критерії такої класифікації різні. Вона може поділятися на види, зокрема, залежно:
а) від джерел, у яких передбачено відповідальність за порушення норм конституційного права;
б) від правових інститутів, на котрі поділяється сукупність конституційно-правових норм;
в) від суб'єктів конституційно-правової відповідальності, тобто від того, хто може притягатися до неї;
г) від підстав розглядуваної відповідальності, тобто від того, за що повинен нести відповідальність суб'єкт конституційного правопорушення;
д) від інстанцій, тобто від того, перед ким передбачена відповідальність суб'єкта такого правопорушення. Поділ зазначеної відповідальності на види може здійснюватися також за формами контролю, які застосовуються з метою забезпечення додержання вимог, що містяться в нормах конституційного права, особливостями конституційних правопорушень та специфікою мір відповідальності за них.
У юридичній літературі конституційно-правову відповідальність прийнято також розглядати у двох аспектах – позитивному та ретроспективному. Залежно від цього виділяються відповідно два її види – позитивна та ретроспективна конституційно-правова відповідальність. Позитивною прийнято вважати відповідальну поведінку, відповідальне ставлення суб'єкта конституційно-правових відносин до своїх обов'язків, належне їх виконання. На мою думку, підставами такої відповідальності є належне здійснення суб'єктом конституційних правовідносин певних функцій. Отже, державний орган, посадова особа несуть відповідальність вже тому, що до цього зобов'язує їх правовий статус.
Ретроспективною вважається конституційно-правова відповідальність, протиправні дії або бездіяльність якої мали місце в минулому, її підставою є вчинення конституційного правопорушення [2, 8-9].
Щодо класифікації конституційно-правової відповідальності за останнім критерієм, то в юридичній літературі немає єдиної думки. Якщо розглядати юридичну відповідальність як явище загально соціальне, котре, зокрема, передбачає сумлінне виконання специфічного юридичного обов'язку, то, очевидно, є підстави для виділення такого її виду як позитивна юридична і, в тому числі, конституційно-правова відповідальність. В даному разі йдеться не про відповідальність за правопорушення, а про правомірну поведінку, яка характеризується відповідальним ставленням суб'єкта до покладених на нього обов'язків.
Що ж стосується ретроспективної відповідальності, то вчинення правопорушення не завжди є обставиною, яка мала місце в минулому. Воно може продовжуватися, тривати. Тому немає переконливих підстав для того, щоб вважати відповідальність за вчинення правопорушення відповідальністю за минуле, тобто ретроспективною. Це, швидше, негативна реакція суб'єкта правовідносин, уповноваженого контролювати додержання вимог права, на діяння суб'єкта, що порушує правові приписи незалежно від того: мало таке місце в минулому чи воно продовжується, триває.
Дуже важливою особливістю конституційно-правової відповідальності є перенесення “центру тяжіння” з ретроспективного аспекту на позитивний. Ретроспективна відповідальність настає лише в тому випадку, коли “не спрацював” механізм активної відповідальності.
У сфері конституційних відносин домінує саме позитивна відповідальність, а ретроспективна грає роль допоміжної, хоча далеко не другорядної відповідальності. Співвідношення ретроспективного і позитивного аспектів полягає в тому, що домінуюча позитивна відповідальність не може існувати без ретроспективної відповідальності, яка настає лише тоді, коли для цього є нормативна основа, тобто пряма вказівка в законі.
2. Санкції як форма вираження конституційно-правової