Курсовая работа: Луганськ
Виробничий потенціал. Особливості виробничого потенціалу Луганської області визначаються специфікою його природно-ресурсного потенціалу, яка і обумовила спеціалізацію господарського комплексу. Загальною тенденцією в галузях матеріального виробництва є моральне і фізичне старіння основних фондів, їх оновлення спостерігається лише на окремих виробництвах регіону. Значна кількість основних фондів області, які перебували на балансі підприємств, практично не використовувалася. Це призвело до однієї з найнижчих у державі фондовіддачі, яка не перевищує 0,3 гривні. Понад 2/3 виробничого потенціалу регіону становлять виробничі основні фонди, частка яких в усіх основних фондах області є найвищою в державі — 72,3%, в основних фондах країни по повній балансовій вартості їх частка становить 5,4%. Аналіз структури виробничих фондів регіону показує, що понад 2/3 їх припадає на промисловість. Питома вага сільського господарства, транспорту і зв'язку, будівництва та інших галузей, які надають послуги матеріального характеру, в основних фондах регіону, більш як у два рази менша від аналогічних показників загалом у державі. Таким чином, Луганська область характеризується надмірною концентрацією промислово-виробничих основних фондів, які використовуються вкрай неефективно.
Темпи, пропорції і структура господарського комплексу
Аналіз динаміки виробництва ВДВ в Луганській області за 1991-1998 pp. свідчить про перехід до зростання суспільного виробництва, але темпи цього зростання нижчі, ніж у цілому в країні. У регіоні виробництво ВДВ на душу населення є також нижчим від загальнодержавного рівня за всі досліджувані роки. Структура господарського комплексу Луганської області порівняно з Україною характеризується значно більшою часткою (47,6) промисловості у валовій доданій вартості, сільського господарства (11,2), транспорту і зв'язку (12,5). Частка всіх інших галузей у ВДВ області не перевищує 10%. При збалансуванні територіально-господарських пропорцій розвитку регіону пріоритетами мають стати технологічне оновлення промисловості, сільськогосподарський комплекс, частка якого у ВДВ області вже почала зростати, а також транспорт і зв'язок, оскільки через регіон проходять важливі транспортні магістралі, окремі ділянки яких включені до системи міжнародних транспортних коридорів (табл. 3).
Таблиця 3
Галузева структура валової доданої вартості в цінах відповідних років, відсотків від економіки
| Регіон | Промисловість | Сільське господарство | Будівництво | Інші галузі, що виробляють товари | Транспорт і зв’язок | Галузі сфери обігу | Житлово-комунальне господарство | Охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення | Інші галузі, що надають послуги |
| 1996 | |||||||||
| Україна | 48,0 | 8,0 | 6,3 | 0,5 | 11,5 | 6,2 | 6,9 | 3,9 | 8,1 |
| Луганська область | 50,4 | 50 | 67 | 0,7 | 13 3 | 78 | 40 | 3,3 | 8,5 |
| 1999 | |||||||||
| Україна | 34,2 | 14,1 | 5,2 | 1,6 | 14,8 | 9,9 | 5,5 | 8,3 | 6,4 |
| Луганська область | 47,6 | 11,2 | 4,6 | 0,7 | 12,5 | 5,6 | 6,7 | 7,5 | 3,6 |
Аналіз розвитку і розміщення основних галузей господарського комплексу
Промисловість. Серед інших регіонів держави Луганська область виділяється значним розвитком промислового виробництва, особливо його важких галузей, що обумовлене впливом специфічних природних умов і ресурсів регіону. В 2000 р. питома вага паливної промисловості і чорної металургії в загальнообласному промисловому виробництві майже у два рази перевищувала відповідні показники загалом у державі. Таким чином, основну вартість продукції промисловості виробляють сировинні її галузі. Починаючи з 1995 p., зростають обсяги виробництва продукції чорної і кольорової металургії як у вартісних, так і кількісних вимірах (табл. 4, 5). Чорна металургія області розвивається на базі коксохімічної промисловості (Стаханов, Алчевськ) та привізній збагаченій залізній руді. Частка паливної промисловості у випуску промислової продукції галузі, починаючи з 1995 p., постійно скорочується, на що впливає зменшення обсягів видобутку вугілля. Географія вугільної промисловості має свої особливості. Так, коксівне вугілля добувають переважно в Лисичанську, Слов'яносербському та Лугутинському районах, шахти і збагачувальні фабрики енергетичного палива (здебільшого антрацитів і напівантрацитів) зосереджені у Свердловському й Антрацитівському районах.
У загальнодержавному поділі праці Луганська області також виділяється потужним машинобудівним комплексом. Але обсяги випуску продукції з кожним роком скорочуються, що позначається на зменшенні питомої ваги машинобудування у промисловому виробництві. Серед машинобудівних підгалузей вагому питому вагу в загальному обсязі виробництва мають транспортне машинобудування (Луганський тепловозний, Стаханівський вагонобудівний заводи) і важке машинобудування (виробництво мостових кранів, сталеплавильних установок, устаткування для збагачувальних фабрик, шахтного обладнання тощо). Основні центри галузі — Луганськ, Стаханов, Кіровськ, Червоний промінь. Енергетичне машинобудування представлене електромеханічним заводом у Первомайську, електроапаратним у Луганську, заводом "Елекутрохімремонт" в Сіверськодонецьку. Великі верстатобудівні підприємства сконцентровані в Луганську, Краснодоні, Алчевську, Краснорічинську.
Таблиця 4
Галузева структура промисловості області (без малих підприємств) за обсягом продукції в діючих цінах підприємств, відсотків
| Галузь | 1999 | 2000 |
| Вся промисловість | 100,0 | 100,0 |
| Електроенергетика | 2,1 | 5,9 |
| Паливна промисловість | 47,9 | 30,7 |
| Чорна і кольорова металурги | 10,5 | 28,6 |
| Кольорова металургія | 0,0 | 4,2 |
| Хімічна і нафтохімічна промисловість | 12,8 | 9,7 |
| Машинобудування і металообробка | 24,2 | 7,0 |
| Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість | 0,8* | 2,2 |
| Промисловість будівельних матеріалів | 1,8 | 0,3 |
| Легка промисловість | 7,6 | 0,7 |
| Харчова промисловість (включаючи борошномельно- круп'яну) | 8,7 | 5,9 |
| Інші галузі | 7,8 | 4.7 |
* включаючи лісову
Незважаючи на зростання обсягів виробництва мінеральних добрив, коксу, соди кальцинованої, мастка хімічної і нафтохімічної промисловості у загальному промисловому виробництві області скорочується, перш за все, через неефективну роботу Лисичанського нафтопереробного заводу. Проте по десятках найменувань продукції, що випускається, хімічна промисловість регіону є монополістом в Україні. Основні хімічні виробництва розташовані на північному заході області.
Не дивлячись на те, що відносні показники виробництва продукції харчової промисловості області порівняно з 1990 р. збільшилися майже в три рази, випуск усіх продуктів харчування, на відміну від інших регіонів держави, продовжує скорочуватися. Позитивним явищем є хоча і незначне, але зростання питомої ваги легкої промисловості в загальному обсязі промислової продукції області.
Таблиця 5
Динаміка виробництва основних видів промислової продукції в області
| Вид продукції | 1990 | 1995 | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | ||||
| Виробництво сталі, тис. тонн | 3867,9 | 1621,3 | 2902,8 | 51,8 | 123,5 |
| Виробництво готового прокату, млн. тонн | 2,8 | 1,2 | 2,3 | 82,1 | 191,7 |
| Виробництво сталевих труб. тис. тонн | 278,6 | 93,0 | 61,1 | 21,9 | 65,7 |
| Виробництво коксу, тис. тонн | 3941,9 | 1290,3 | 2126,1 | 53,9 | 164,8 |
| Виплавка чавуну, млн. тонн | 4,2 | 1,6 | 2,1 | 50,0 | 131,3 |
| Видобуток звичайного вугілля, тис. тонн | 51620 | 23744 | 21611 | 41,9 | 91,0 |
| Виробництво мінеральних добрив, тис. тонн | 515,8 | 258,1 | 383,8 | 74,4 | 148,7 |
| Кальцинована сода, тис. тонн | 451,9 | 123,0 | 59,9 | 13,3 | 48,7 |
| Металорізальні верстати, штук | 5337 | 1139 | 176,0 | 3,4 | 15,5 |
| Виробництво будівельного скла. млн. м2 | 32,1 | 16,7 | 15.4 | 48,0 | 922 |
| Картон, тис. тонн | ... | 44,8 | 78,8 | — | 175: 7 |
| Виробництво сірчаної кислоти у моногідраті, тонн | 114,9 | 48, 7 | 55,1 | 47,9 | 113,1 |
Поліпшення галузевої структури промислового виробництва Луганщини необхідно здійснювати у напрямі зростання в його питомій вазі, перш за все, легкої, хімічної та нафтохімічної галузей, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування і металообробки. Для цього необхідно зберегти позитивні тенденції нарощування промислового виробництва, насамперед, за рахунок ефективного менеджменту та маркетингу продукції, науково обґрунтованої приватизації, а якщо необхідно реприватизації, реструктуризації та диверсифікації, розроблення бізнес-плану залучення іноземних інвестицій у промисловість, особливо в регіони, які входять у зони спеціальної інвестиційної діяльності. Агропромисловий комплекс. Луганська область неспроможна повністю забезпечити потреби її населення в продуктах харчування власним виробництвом. У той же час потенціал АПК регіону достатньо великий. У його структурі виділяється сільське господарство, переробна промисловість, виробнича і соціальна інфраструктура. Виробництво засобів виробництва для АПК в області практично відсутнє і представлене лише випуском мінеральних добрив та засобів захисту рослин.
Під впливом природно-кліматичних умов сільське господарство Луганщини спеціалізується на вирощуванні зернових (озима і ярова пшениця, кукурудза на зерно), а також технічних (соняшник) культур. У переважній більшості навколо великих міст розвинуте овочівництво, виноградарство і садівництво. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом. Луганська область характеризується високою питомою вагою сільськогосподарських угідь в площі регіону — майже 80%, що значно вище, ніж у середньому в Україні, але розораність їх є меншою від загальнодержавного показника через значні площі пасовищ. У північне-східних районах області досить поширеним є зрошуване землеробство. Зменшення обсягів виробництва продукції сільського господарства Луганщини порівняно з іншими регіонами України відбувалося швидше, хоча в 2000 р. цей процес, на відміну від інших областей, призупинився, і господарства виробили сільськогосподарської продукції лише 43% від рівня 1990 р. Це пов'язане з високою собівартістю і низькою ефективністю її випуску в господарствах суспільного сектора, які володіють більше як 2/3 площі сільськогосподарських угідь, значними, хоча морально та фізично застарілими фондами і низькою фондоозброєністю. Порівняно високим є лише рівень вирощування соняшнику та отримання яєць, але перший вирощується на значних площах при низькій врожайності, що призводить до виснаження ґрунту і порушення сівозмін. Здебільшого соняшник експортується. Так, якщо виробництво його в 2000 р. становило 101,7% від рівня 1990 р., то олії — лише 50,4% (табл. 6).
Таблиця 6
Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва в області
| Вид продукції | 1990 | 1995 | 1999 | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | |||||
| Зерно, тис. тонн | 1877 | 1021 | 519,7 | 442 | 23,5 | 43,3 |
| Цукрові буряки, тис. тонн | — | — | 66,0 | ... | — | — |
| Соняшник, тис. тонн | 234,1 | 257,8 | 209,4 | 238 | 101,7 | 92,3 |
| Овочі, тис. тонн | 288 | 246 | 206,4 | 249 | 86,6 | 101,2 |
| М'ясо в забійній вазі, тис. тонн | 167 | 74 | 58 | 51 | 30,5 | 68,9 |
| Молоко, тис. тонн | 887 | 506 | 354 | 318 | 35,9 | 62,8 |
| Яйце, млн. штук | 706 | 419 | 496 | 380 | 53,8 | 90,7 |
| Вовна, тонн | 366 | 82 | 107 | — | — | –– |
У структурі виробництва продукції переробної промисловості області провідне місце займають борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, м'ясо-молочна, олійно-жирова і плодоовочекон-сервна галузі. Але ситуація з випуском окремих видів продуктів харчування просто катастрофічна. У 2000 р. їх виробництво по жодному виду, крім олії, не досягало і половини рівня 1990 p., а випуск продукції з незбираного молока складав лише 3,2%, сирів жирних — 9,6%, м'яса і м'ясопродуктів — 12,6%. Показники ж споживання основних продуктів харчування залишаються досить високими відносно їх виробництва (табл. 7, 9). Це свідчить про низьку конкурентоспроможність переробної ланки АПК області в ринкових умовах і значну залежність регіону від імпорту та поставок з інших регіонів держави продовольчої продукції.
В області сформувалися м'ясо-, молочно-, зерно-промисловий, плодоовочеконсервний та олійно-жировий агропромислові спеціалізовані комплекси. Відродження аграрного виробництва в Луганській області може настати лише після поліпшення загальної соціально-економічної ситуації в країні, безумовного виконання Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. "Про прискорення реформування сільського господарства", а також через прогнозоване зростання трудових ресурсів на селі, у зв'язку із закриттям шахт.
Транспорт і зв'язок. Вигідне географічне положення області, розміщення на перетині транспортних потоків із Закавказзя, Середньої Азії, Росії в Європу, значне промислове освоєння сприяли розвитку розгалуженої транспортної мережі.
Таблиця 7
Динаміка виробництва основних продуктів харчування в області
| Вид продукції | 1990 | 1995 | 1991' | 2000 | 2000, % до | |
| 1990 | 1995 | |||||
| Олія, тис. тонн | 110,6 | 36,3 | 36,0 | 55,7 | 50,4 | 153,4 |
| Консерви, мли. ум. банок | 63,4 | 13.3 | 24,5 | 3 | 3,9 | 15,8 |
| М'ясо, у тому числі продукти І категорії, тис. тонн | 103,5 | 36,1 | 15,7 | 13 | 12,6 | 36,0 |
| Продукція з незбираного молока, тис. тонн | 400.3 | 66,9 | 15,0 | 13 | 3,2 | 19,4 |
| Сири жирні, тис. тонн | 5,2 | 1,3 | 0,6 | 0,5 | 9,6 | 38,4 |
| Тваринне масло, тис. тонн | 16,1 | 6,4 | 3,5 | 5,9 | 36,6 | 92,2 |
| Борошно, тис. тонн | 372 | 228 | 173 | 145 | 38,9 | 63,6 |
| Хліб та хлібобулочні вироби, тис. тонн | 334 | 262 | 149 | 148 | 44.3 | 56,5 |
Область має одну з найгустіших мереж залізниць в Україні. Довжина їх загального користування 1192 км, густота — 44,6 км на 1000 км2 . Найважливішими залізницями, що проходять через її територію, є: Луганськ — Київ; Луганськ — Москва, Харків — Волгоград, Куп'янськ — Дебальцеве, Ровеньки — Лиха; Дебальцеве — Луганськ, Мілерово — Луганськ. Найбільшими залізничними вузлами є: Попасна, Рудакове, Кіндрашівська, Сімейкіне. Довжина автомобільних шляхів становить 5,6 тис. км, у тому числі з твердим покриттям — 5,4 тис. км, густота їх — 209,7 км на 1000 км2 . На території області проходять автомобільні шляхи міжнародного значення: Москва — Ростов-на-Дону — Баку, Луганськ — Ростов-на-Дону; загальнодержавного значення: Луганськ — Лисичанськ — Куп'янськ, Луганськ — Старобільськ — Валуйки, Луганськ — Мілерово, Куп'янськ — Сватово — Старобільськ — Мілове. Аеропорти Луганська і Сіверськодонецька мають міжнародне значення. На Луганщині проходять магістральні газопроводи: Ставрополь — Москва, "Союз"; нафтопроводи: Самара — Слов'янськ, Грозний — Лисичанськ, продуктопроводи: Лисичанськ — Луганськ, Лисичанськ — Трудова — Донецьк. Головними регіональними проблемами розвитку транспортної системи Луганщини є: оновлення і раціоналізація рухомого складу згідно із змінами вантажо- і пасажиро-потоків, диверсифікація та реструктуризація підприємств галузі, газифікація і дизелізація автомобільного парку, реконструкція залізниць та автошляхів міжнародного значення для збільшення їх пропускної спроможності.
Значна кількість міських поселень і мала людність північних районів області вимагає швидкого розвитку всіх видів зв'язку. На жаль, нині монополістом у наданні послуг зв'язку є Державна акціонерна компанія "Укртелеком", яка має порівняно застаріле обладнання і потребує значних інвестиційних коштів. Тому на загальнодержавному рівні необхідно прискорити процес її приватизації. Для поліпшення надання послуг зв'язку в області потрібно також розвивати оптиковолоконний, мобільний та стільниковий зв'язок, проводити модернізацію радіотрансляційної мережі.
Капітальні вкладення і капітальне будівництво. Динаміка розвитку капітальних вкладень з усіх джерел фінансування в Луганській області за 1990-2000 pp. свідчить про їх неухильне скорочення і відставання від загальнодержавних показників. У 2000 р. в економіку регіону було інвестовано коштів на душу населення лише 55% від рівня 1990 р. Це спричинює значний фізичний та моральний знос більшості основних фондів економіки, особливо у фондоемких галузях: вугільній промисловості, електроенергетиці, чорній і кольоровій металургії, важкому машинобудуванні та інших, що визначають спеціалізацію області, мають загальнодержавне значення та можливості значних валютних надходжень до бюджетів.
Регіон має потужний комплекс будівельних матеріалів, зокрема у 2000 р. тут випускалось скла будівельного понад 85% від загальнодержавного рівня. Скляні заводи знаходяться в Лисичанську та Попасній. Виробництво цегли здійснюється на 65 підприємствах, найбільшими серед яких є Рубіжанський, Лисичанський та Первомайський цегельні заводи. На 23 підприємствах виробляються збірні залізобетонні конструкції, найпотужнішими з них є цемент, цегла, керамічна плитка, залізобетонні конструкції, шифер на основі місцевої сировини, які є базою для капітального будівництва в цілому для Донецького регіону, їх виробництво нині знаходиться на рівні 30-40% від 1990 p., що пов'язане з значним скороченням житлового та промислового будівництва.
Аналіз розвитку і розміщення соціальної сфери. Життєвий рівень
Рівень розвитку соціальної сфери Луганської області невисокий. Але через те, що значна частина населення зайнята в паливній промисловості, чорній металургії, електроенергетиці, середня зарплата в регіоні є вищою, ніж середня в Україні. Однак це не свідчить про високий життєвий рівень населення, оскільки працівникам цих галузей необхідно досить багато поживних речовин для відновлення функціональних можливостей організму, порівняно з іншими. Обсяги виробництва товарів народного споживання в області по відношенню до загальнодержавного рівня постійно знижуються і в 2000 р. становили лише 2,7%. Випуск їх на душу населення майже в 1,5 рази менший, ніж загалом в Україні. Основну їх масу складають продовольчі товари, частка непродовольчих товарів у їх загальному виробництві в державі порівняно з 1990 р. скоротилася на 90%, в першу чергу через практичне призупинення діяльності легкої промисловості області. Відбувається скорочення надання населенню платних послуг, забезпечення стаціонарними торговими площами, лікарняними ліжками. Практично згорнута масова кіномережа. Спостерігається зростання кількості театрів і музеїв (табл. 8).
Споживання продуктів харчування усіх видів не досягає рівня 1990 p., а по таких продуктах, як м'ясо і молоко становить менше, ніж 40% (табл. 9). Скрутна ситуація в галузях економіки області призвела до більшого, ніж загалом в Україні скорочення випуску кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, а також кількості студентів у вищих навчальних закладах І та II рівня акредитації. Мережа вищих навчальних закладів III і IV рівня акредитації та кількість студентів у них зросли, що пояснюється прагненням молодих людей здобути віщу освіту та недостатньою кількістю висококваліфікованих спеціалістів, здатних працювати в ринкових умовах.
На жаль, в області згортається мережа будинків відпочинку, в першу чергу, через неможливість їх утримання на балансі підприємств та низьку платоспроможність основної маси населення. Порівняно з 1990 р. на Луганщині в 1999 р. була більша кількість місць в санаторіях і пансіонатах, хоча відносно 1995 р. вона також скоротилася.
Територіальна організація розвитку продуктивних сил