Курсовая работа: Методика розрахунку податку на прибуток, її нормативно-правове забезпечення
Інформаційною основою роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених – економістів, закони України, нормативно – правові акти державних органів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики, звітні дані (Баланс (форма №1); Звіт про фінансові результати (форма №2), Декларації про прибуток підприємства, тощо) підприємства ВАТ «Новокаховського заводу залізобетонних конструкцій».
Практичне значення одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретико – методологічних підходів щодо оподаткування прибутку підприємств, виявленні взаємозалежності між порядком справляння податку на прибуток та фінансово – економічними результатами діяльності підприємств, дослідженні проблем податкового законодавства, Практичне значення дослідження полягає в розробці рекомендацій щодо податку на прибуток в умовах наближення до прийняття Податкового кодексу.
Розділ 1. Нормативно – правове регулювання податку на прибуток підприємств
1.1 Аналіз нормативно – правової бази з податку на прибуток підприємств
Головним елементом у створенні сприятливого середовища для розвитку бізнесу і процвітання економіки є податкова реформа. Діюча сьогодні податкова система характеризується недосконалістю, а саме: неузгодженістю та суперечливістю окремих податкових законів, нестабільністю законодавства, надмірним податковим навантаженням на платників податків, безсистемним, неконтрольованим і невиправданим наданням пільг, перекручуванням економічної сутності окремих податків та непристосованістю її до переходу від адміністративно –командних методів управління господарством до демократичних, що призвело до утворення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень. Крім цього, в Україні питання оподаткування регулюють 2000 нормативно – правові акти, які постійно змінюються за змістом і доповнюються новими положеннями, які дуже часто суперечать одне одному. Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого Закону – Податкового кодексу.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і в розмірах передбачених законом.
Структура податкової системи законодавчо закріплена Законом України „Про систему оподаткування”. Згідно з чинним законом усі податки і збори поділяються на загальнодержавні і місцеві.
Загально державні податки і збори встановлюються Верховною Радою України, стягуються на всій території України і зараховуються у відповідні бюджети та державні цільові фонди згідно з існуючим законодавством.
Порядок справляння податку на прибуток підприємств регулюється Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” . Цей податок є загальнодержавним, прямим і його сума залежить від кінцевого результату діяльності підприємства[2].
Платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами. Філії, відділення та інші відокремленні підрозділи платника податку у тому числі і ті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на іншій території, чим такий платник податку, територіальної общини, а також не резиденти, що отримують прибутки за джерелом їх походження з України, повинні сплачувати податок на прибуток.
Об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків і суму амортизаційних відрахувань[2].
Валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами[13].
Скоригований валовий дохід – це сукупний валовий дохід без урахування доходів, що за своїм змістом підлягають вилученню зі складу валових доходів при оподаткуванні[13].
Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності[17].
Під терміном „ Амортизація” основних фондів і нематеріальних активів розуміють поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Оподаткований прибуток розраховується за наступною схемою Рис. 1.1.
|
|
Рис. 1.1 - Схема оподаткування прибутку [ 27]
Базова ставка податку на прибуток складає 25%. За окремими видами прибутку встановлено льотні ставки оподаткування, а за деякими податок сплачується за підвищеними ставками[2].
Відповідно до закону „Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, і надають податковим органам декларацію по податку на прибуток підприємств.
Декларація надається платником податку незалежно від результатів його фінансово – господарської діяльності. Тобто незалежно від того чи виникло в податковому періоді у платника податку податкове зобов'язання чи ні.
Декларація повинна подаватися не пізніше терміну, визначеного статтею 4 Закону України № 2181 – ІІІ від 21.12. 2000 р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Вона може бути квартальною і річною. Квартальна декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Річна – протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року[6].
В Україні нормативно – правова база оподатковування прибутку підприємств характеризувалася частою зміною об'єкта оподатковування в 90 – х роках. Так, із 1991 р. податок стягався з прибутку, у 1992 р.- з доходу, у 1993 р.- спочатку з прибутку, а потім (із другого кварталу даного року) - знову з доходу. У 1994 р. об'єктом оподатковування залишався доход, а з 1995 р. знову здійснений перехід до оподатковування прибутку[13].