Курсовая работа: Мікроскопічні гриби – пошкоджувані документів на різних носіях інформації
Розділ 1. Історія вивчення проблеми біопошкодження документів
Проблема пошкоджень мікроорганізмами різноманітних виробів і матеріалів, будівель і конструкцій вже кілька десятиліть не втрачає своєї актуальності. На даний час координуючі функції здійснює Міжнародна організація по біопошкодженню з штаб-квартирою в Астановському університеті (Велика Британія). При ній працює Інформаційний центр, Міжнародний науково-дослідний комплекс, видаються Міжнародні бюлетні і Бібліографічний вказівник публікацій з біопошкоджень. Всі зазначені організації були створені в 1968 р. Тоді ж в Англії відбувся перший міжнародний симпозіум по біпошкодженню. Відтоді ця проблема отримала офіційний статус, самостійність як науково-практичний напрям, що знаходиться на стику різних наук і сфери практичної діяльності людини. Міжнародні симпозіуми по біопошкодженню скликаються регулярно в різних країнах світу: Нідерланди, США, Німеччина, Англія [3]. У 2005р. в Мадриді (Іспанія) проведено вже ХІІІ міжнародний симпозіум з проблеми біодеструкції та біодеградації, програма якого включала 16 найважливіших наукових напрямків, зокрема питання біопошкоджень неметалевих, будівельних матеріалів, предметів мистецтва, культурних цінностей, необхідності прискореної діагностики біопошкоджень тощо [4]. В 2009 р. в Лодзі (Польща) проходила 5-а наукова конференція з мікробіологічної корозії та розкладу технічних матеріалів.
Велика роль вивченню біопошкоджень відводиться в Росії, де періодично проводяться міжнародні науково-практичні, науково-технічні конференції, одним з організаторів яких є Наукова рада з проблем біопошкоджень при Російській академії наук, яка створена ще за часів Радянського Союзу (Наукова рада Академії наук СРСР з біопошкоджень, 1967) [5]. До складу цієї структури входили також провідні спеціалісти - мікробіологи України.
Біопошкодження та захист від нього розглядають як біосферне явище. Людина наповнює біосферу новими для неї виробами та матеріалами. Деякі з них руйнуються і не сприймаються біосферою, але значна частина включається в штучні та природні біоценози, стає їх компонентами. З урахуванням цього людина змінює технологічні характеристики матеріалів, оскільки зацікавлена, щоб вони певний час слугували у різних сферах людської діяльності і тільки потім руйнувалися під впливом живих організмів. Отже, стійкість до біопошкодження є основним фактором, що визначає надійність, довговічність, безпеку використання та експлуатації всього, що створює людина [4].
Свідчення про пошкодження мікроміцетами паперу і книг та інших носіїв інформації накопичувались протягом десятків років. Спершу це було випадкове звертання до мікологічних досліджень. Поступово було доведено, що на папері можуть розвиватися різноманітні гриби. На території Росії перша кваліфікована характеристика грибної флори книг була подана акад. В. Л. Омелянським, а потім при обстеженні книг Російської національної бібліотеки в 1928 р. В. С. Бахтіним. Систематичне обстеження мікофлори цієї бібліотеки було розпочато Ю.П. Нюкшею ще в 1944 р. З тих пір автором опубліковано близько 150 робіт на цю тему. Гриби на книгах Державної бібліотеки колишнього СРСР (сьогодні – Російська державна бібліотека), починаючи з 1953 р. вивчали С. Г. Рибакова, а потім Л. А. Бєлякова, яка отримала 59 культур мікроміцетів. Мікофлора книг вивчалась в ленінградських бібліотеках Академії наук СРСР (сьогодні – Російська академія наук), Санкт-Петербургського державного університету, в архівах академії наук, де виділено 70 культур, які віднесені до 21 роду. В 1994 році вже були складені списки грибів з рукописів Державного музею Грузії і з матеріалів з Матенадарана в Єревані [5].
В інституті патології книги ім. А. Галло в Римі роботи з мікробіологічного вивчення паперу ведуться з 1939 р. Опис грибних пошкоджень паперу присутній в шведських, фінських, американських, німецьких та французьких джерелах. На матеріалах архівів Польщі встановлені гриби 86 видів [6,7].
Виявилось, що на папері книг настільки віддалених один від одного Санкт-Петербургу, Тбілісі та Парижу мікофлора однотипна. Швидше за все, кліматичні фактори не мають вирішального впливу на мікофлору паперу так як в приміщеннях складів, бібліотек, архівів, музеїв завдяки опаленню та вентиляції умови вирівнюються. Разом з тим мікофлору книг і рукописів в сховищах правомірно співставити з такою в сфері виробництва паперу і оточуючого середовища. Поетапний аналіз видового складу організмів показав, що в кожний період виробництва паперу домінують різні види грибів [5].
Через біопошкодження документи втрачають свій початковий вигляд, їх стає важко, а інколи, майже не можливо читати. Є багато прикладів повної втрати рідкісних видань чи настільки серйозного їх пошкодження в результаті діяльності грибів, що процес відновлення їх часто неможливий [4]. У зв'язку з цим y вересні 1992 року Постановою №241 Президіума Національної академії наук України (НАН України) “Про розвиток Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського АН України” було прийнято рішення про створення при бібліотеці науково-виробничого і координаційно-методичного підрозділу «Центр консервації і реставрації» (ЦКР), мета якого - проведення і впровадження результатів наукових досліджень в області збереження фондів наукових бібліотек України, здійснення науково-обгрунтованих консерваційних заходів, сприяння розвитку інноваційних технологій в бібліотечній практиці. Оскільки таке направлення діяльності бібліотеки, як збереження фондів, пов’язане з багатьма, на перший погляд, не бібліотечними галузями науки, такими, як хімія, біологія та матеріалознавство, для вирішення проблеми збереження документів в бібліотеці, до Центру прийшли спеціалісти з відповідних галузей науки (хіміки, мікологи, ентомологи, технологи паперу) [8]. Мікологами ЦКР вперше в Україні було проведено вивчення мікобіоти сховищ бібліотечних та архівних фондів Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського, внаслідок чого виділено та ідентифіковано біля 4000 штамів мікроскопічних грибів, що належали до 81 виду 26 родів 4 класів [9].
На сучасному етапі бібліотека працює в напрямку переведення документів, які найчастіше використовуються, на цифрові носії інформації. У зв’язку з цим виникає проблема розробки програми їх збереження, в тому числі і від пошкоджень мікроорганізмами.
РОЗДІЛ 2. Мікроміцети, як головні агенти біопошкоджень носіїв інформації
З плином часу документи на різних носіях інформації у бібліотеках та архівах піддаються неминучому процесу старіння, який призводить до руйнування паперу й тексту. Швидкість цього процесу визначається численними чинниками, однак найважливішу роль серед них відіграє біологічна компонента – мікроскопічні гриби. Небезпека біопошкодження зростає в разі аварій та стихійних лих. В екстремальних ситуаціях найскладнішим є захист від мікроміцетів та їх знищення, оскільки процеси пошкодження книг і документів під час аварій характеризуються великою швидкістю розростання міцелію і розвиваються як спалах. Втрати від біопошкоджень при цьому можуть значно переважати збитки від води та пожежі. Це засвідчують факти ліквідації наслідків екстремальних ситуацій в різних країнах світу (бібліотеках Філадельфії, Лос-Анджелесу, Санкт-Петербургу та ін.) [4].
Поява грибів в сховищах залежить від наявності речовин, що необхідні для їх розвитку, вологості, температури та адаптаційної здатності цих організмів. В сховищах можуть розмножуватися близько 300 видів грибів, але в кожному конкретному випадку складається цілком певне їх угрупування, де переважають ті види, для яких оптимальні саме ці умови. Видова різноманітність колоній грибів рухлива: при зміні умов середовища спостерігаються зміни їх складу [10,11].
2.1 Мікроміцети на папері
Як і інші целюлозні матеріали, папір пошкоджується мікроскопічними грибами на різних стадіях виготовлення та використання. На поверхні нових книг, що не були у використанні, як правило, присутня незначна кількість мікроскопічних грибів, що має тенденцію зростати у процесі користування книгами [12].
Активна діяльність мікроскопічних грибів у бібліотеках та архівах відбувається в разі недотримання нормативних параметрів температури й відносної вологості повітря, що призводить до значного пошкодження матеріалів з паперовою основою і навіть до повної їх втрати [5]. Заселення паперу мікроміцетами залежить від багатьох чинників, які впливають на інтенсивність та частоту пошкодження документів. За ступенем ушкодження, якого завдають паперу мікроскопічні гриби, їх можна поділити на такі групи:
1.Найбільш шкодочинні гриби, які постійно зустрічаються на папері, проникають у його волокна та призводять субстрат до стану дезінтеграції: Alternaria alternata, Aspergillus fumigatus, A. terreus, Doratomyces stemonitis, Chaetomium chartatum, Ch. globosum, Ch. indicum, Cladosporium herbarum, Fusarium culmorum, F. solani, Oidiodendron cerealis, Myxotrichum chartatum, M. deflexum, Penicillium funiculosum, P. luteum, P. purpurogenum, P. tardum, Scopulariopsis brevicaulis, Sporotrichum bombycinum, Stachibotrys chartarum, Stemphylium botryosum, S. macrosporoideum, Trichoderma koningіi, T. viride, Verticillum tenerum.
Ці гриби при усьому їх біохімічному та фізіологічному різноманітті відрізняються постійністю видового складу. Вказані види здатні руйнувати різні форми целюлози, які містяться у волокні паперу. Завдяки цим властивостям вони здатні доводити папір до стану розкладу.
2.Гриби, які постійно зустрічаються на папері і викликають часткове порушення його текстури: Acremonium charticola, A. murorum, Alternaria tenuissima, Aspergillus candidus, A. clavatus, A. flavus, A.niger, A. versicolor, A. wentii, Сhaetomium bostrychodes, Ch. elatum, Monilia sitophila, Mariannaea elegans, Penicillium canescens, P. decumbens, P. miczynskii, P. roquefortii, Sordaria fimicola, Trichoderma roseum, Ulocladium chartatum.
Видовий склад теж відрізняється стабільністю. Деякі з них за певних умов теж здатні значно пошкоджувати папір, але не в таких маштабах, як попередні. Вони також можуть діяти разом з іншими організмами, приймаючи активну участь в утилізації продуктів їх метаболізму. За сприятливих умов вони переважають серед інших груп мікроскопічних грибів при руйнуванні паперу.
3. Гриби, які засвоюють специфічні компоненти паперу, що складають незначну його частину (віск, парафін, синтетичні полімери, лаки, фарби тощо): Eurotium herbariorum, Aspergillus sydovii, Aurerobasidium pullulans, Botryotrichum piluliferum, Ceratocystis piceae, Chrysosporium pannorum, Epicoccum purpurascens, Geotrichum candidum, Myrothecium verrucaria, Myxotrichum carminoparum, Oidium bloxamii, O. rubiginosum, Paecilomyces arenarium, Penicllium brevicompactum, P. citrinum, P. oxalicum, P. puberulum, Phialophora americana, Ph. Fastigiata, Ph. Melinii, Ph. Richardsiae, Preussia fleischhakii, Rhodotorula glutinis, Spicaria smithii, Trichosporium heteromorphum.
Видовий склад їх менш постійний і може змінюватися залежно від міри розвитку паперового і поліграфічного виробництва. Але для кожного періоду часу він в основному не змінюється. Ці гриби більш специфічні. Їх відрізняє здатність швидко розмножуватися за наявності домішок до волокна чи покриттів. Інколи цьому сприяє близькість контактних матеріалів, за рахунок яких вони займають великі ділянки паперу.
4.Група грибів, яка постійно зустрічається на папері, хоча завдає йому невеликої шкоди: Cladosporium hordei, Helminthosporium velutinum, Mucor plumbeus, Penicillium commune, P. fellutanum, P. martensis, P. meleagrium, P. ochraceum, P. psittacinum, P. puberulum, P. terlikowskii, P. turbatum, Rhizopus stolonifer.
Ці види грибів поширені за рахунок великої енергії розмноження та інших причин (зараження повітря та різних предметів, що знаходяться в сховищі). Їхня присутність залежить від оточуючої мікобіоти.
5.Окремі випадкові представники. В кожному сховищі можуть бути виявлені численні види грибів, наявність яких залежить від різного роду місцевих умов: Chloridium minutum, Cladobotryum apiculatum, Chaetostylum fresenii, Mucor flavus, Syncephalastrum racemosum.
Для грибів папір є поживним середовищем та опорним субстратом. Дуже часто гіфи грибів можуть пронизувати аркуші документа наскрізь. Розростання міцелію в одних випадках призводить до його механічного сплетіння з волокнами паперу, а в інших супроводжується ферментативною активністю та руйнуванням волокна. У результаті росту грибів на папері накопичується багато їхніх екзометаболітів або екстролітів, серед яких органічні кислоти, амінокислоти, пігменти, тощо. Пігменти, які продукують гриби-деструктори паперу і виділяють в навколишнє середовище, з’єднуються безпосередньо з волокнами паперу, а пігментні плями поширюються за межі колонії. Ці компоненти здатні до самостійних хімічних реакцій з компонентами паперу, що призводить до ослизнення та сцементування паперу [5, 13].
2.2 Кіно-фотоплівка і мікроскопічні гриби
З наукової літературні відомі дані про пошкодження фотоматеріалів мікроорганізмами: плісеневими грибами та бактеріями. Основні збитки кіно- фотодокументам та мікрофільмам приносять саме плісеневі гриби. Це пояснюється фізіологічними особливостями грибів, активна діяльність яких спостерігається при відносній вологості оточуючого повітря 70% і вище, а для бактерій 96 – 98%. Плісеневі гриби розвиваються на усіх типах плівок, але низькою грибостійкістю відрізняється кольорові кіно-фотодокументи. Плівковий носій є відносно довговічним матеріалом. Не випадково в архівній практиці, створення мікрофільмів, і надалі залишається важливим способом збереження резервних копій найбільш цінних документів, оскільки вони можуть зберігатися, за розрахунками спеціалістів, не менше 500 років [14].
Сучасні кіно- і фотоплівки складаються із двох основних шарів: ефіро-целюлозного і желатинового з компонентами, що утворюють чорно-білі, або кольорові зображення. Желатина – основний компонент фотографуючої емульсії та разом з целюлозою вони є прекрасними поживними середовищами для мікроскопічних грибів [15, 16]. Розчин желатини, що надходить для виготовлення емульсії, має, як правило, велику кількість мікроорганізмів. Таким чином, зародки бактерій і плісеневих грибів можуть бути внесені в неї ще при виготовленні плівок. Крім того, їх зараження можливе в процесі технологічного виготовлення. Попадаючи в умови сприятливі для розвитку, мікроорганізми викликають гниття, розм’якшення і розклад емульсійного шару [14] .
Спори гриба, проростаючи на поверхні кіноплівки, спочатку утворюють повітряний міцелій, який пізніше обов’язково проникає в емульсійний шар. В результаті на поверхні плівки з’являються мутні плями. Хоч мікроорганізми рідко повністю знищують зображення, продукти їх життєдіяльності залишають сліди, які зазвичай дуже важко видалити [17]. Внутрішній міцелій, якщо і гине в результаті біоцидної обробки, але залишається видимим у плівці на просвіті. В процесі своєї життєдіяльності гриб спочатку розкладає желатину, внаслідок чого фотошар стає липким, що призводить до злипання витків рулону.