Курсовая работа: Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення
а) громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, а також для організації товарного сільськогосподарського виробництва;
б) сільськогосподарським підприємствам — для організації товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян — для ведення підсобного сільського господарства.
Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Основними землекористувачами земель сільськогосподарського призначення в Україні є сільськогосподарські підприємства, у використанні яких знаходиться 19507,9 тис. га, або 32,3%, та громадяни, яким надано землі у власність і користування — 19064,9 тис. га (31,6%) від земельного фонду України. Тим часом розподіл сільськогосподарських угідь по основних групах власників землі та землекористувачів свідчить про переважне перебування їх у використанні сільськогосподарських підприємств - 18 525,6 тис. га (44,4%) та у громадян, яким надані землі у власність і користування, - 18 513,8 тис. га (44,4%). Разом у сільськогосподарських підприємствах і громадян у використанні знаходиться 88,8% усіх сільськогосподарських угідь. У використанні інших несільськогосподарських підприємств і в землях запасу перебуває 4 682,8 тис. га сільськогосподарських угідь, або 7,8% земельного фонду України.
Станом на 01.01.2006 року площа земель державного сектора (державна власність) становила 29 595,6 тис. га, або 49,0 % території країни, власність недержавних юридичних осіб - 117,1 тис. га (0,2 %) та приватної власності (в основному згідно із сертифікатами на право на земельну частку (пай) - 30 642,1 тис. га (50,8 %). Розподіл земель сільськогосподарських підприємств і громадян за формами власності такий: державна власність - 4 107,9 тис. га (11,8%), колективна - 117,1 тис. га (0,3%) та приватна власність - 30 634,6 (87,9%). З часу проголошення земельної реформи змінилися відносини власності на землю, структура землеволодінь і землекористувань в аграрній сфері, запроваджена плата за землю, оренда земельних ділянок, їх купівля-продаж, дарування, міна. У процесі приватизації мільйони громадян безплатно одержали від держави земельні ділянки. У цілому завершено первинну приватизацію сільськогосподарських угідь країни. Приватизація земель селянами відбулася через передачу земель державної власності недержавним сільськогосподарським підприємствам. Обсяги приватизованих громадянами земельних ділянок станом на 01.01.2006 року, %: для житлового будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель - 1 708,4 тис. га (32,2 %); ведення особистого селянського господарства - 3365,7 тис. га (63,5 %); садівництва - 212,6 тис. га (4,1 %); для дачного і гаражного будівництва - 11,2 тис. га (0,2 %).
Разючіші зміни відбулися у власності на сільськогосподарські угіддя(рис. 1.2).
Рис.2 Розподіл сільськогосподарських угідь за формами власності, %
Загальна вартість земель сільськогосподарського призначення станом на 01.01.2000 складає 358616,7 млн. грн. Середня вартість 1 га сільськогосподарських угідь становить 8563,1 гривень.Середня вартість 1 га ріллі становить 9036,74 гривень. Найвище оцінено ріллю в Черкаській області — 11440,6, АР Крим — 10616,5, Полтавській — 9972,8 та Херсонській областях — 9942,1 грн. за 1 гектар. Інформацію про грошову оцінку сільськогосподарських угідь в розрізі адміністративних утворень наведено в табл. 1.1, а ріллі — в табл. 1.2.
Таблиця 1.1
| №пп | Області | Площа на | Грошова | Те ж з | Грошова оцінка |
| 01.01.2001 р., | оцінка 1га, | коеф. інфляції | всієї площі, | ||
| тис. га | грн.(1995 р.) | 2,42 | млн. грн.(2001 р.) | ||
| 1 | Автономна Республіка Крим | 1801,4 | 4845,4 | 11725,8 | 21122,8 |
| 2 | Вінницька | 2019,4 | 4139,8 | 10018,2 | 20230,8 |
| 3 | Волинська | 1058,7 | 3235,1 | 7828,9 | 8288,4 |
| 4 | Дніпропетровська | 2513,1 | 3514,5 | 8505 | 21373,8 |
| 5 | Донецька | 2049,8 | 3847,9 | 9312 | 19087,7 |
| 6 | Житомирська | 1600,9 | 2533,3 | 6130,7 | 9814,6 |
| 7 | Закарпатська | 463,7 | 2837,7 | 6867,2 | 3184,3 |
| 8 | Запорізька | 2246 | 3703,2 | 8961,6 | 20127,9 |
| 9 | Івано-Франківська | 636,3 | 3119 | 7547,9 | 4802,7 |
| 10 | Київська | 1676 | 3760,7 | 9100,8 | 15252,9 |
| 11 | Кіровоградська | 2043,1 | 3519,2 | 8516,4 | 17399,9 |
| 12 | Луганська | 1920,2 | 2747,8 | 6649,6 | 12768,6 |
| 13 | Львівська | 1274,7 | 2783,2 | 6735,3 | 8585,5 |
| 14 | Миколаївська | 2013,3 | 2981,4 | 7214,9 | 14525,8 |
| 15 | Одеська | 2590,8 | 3296,1 | 7976,5 | 20665,5 |
| 16 | Полтавська | 2186,1 | 3864,3 | 9351,6 | 20443,5 |
| 17 | Рівненська | 936,8 | 3376,3 | 8170,8 | 7654,4 |
| 18 | Сумська | 1709,4 | 3125,6 | 7564 | 12929,9 |
| 19 | Тернопільська | 1055,1 | 3546,1 | 8581,6 | 9054,4 |
| 20 | Харківська | 2423,8 | 3471,3 | 8400,4 | 20361 |
| 21 | Херсонська | 1968,4 | 3994,6 | 9666,8 | 19028,2 |
| 22 | Хмельницька | 1570,9 | 3981,2 | 9634,5 | 15134,8 |
| 23 | Черкаська | 1456,4 | 4583,1 | 11091,1 | 16153,1 |
| 24 | Чернівецька | 473,9 | 4012,3 | 9709,7 | 4601,4 |
| 25 | Чернігівська | 2106,8 | 2665,8 | 6451,2 | 13591,4 |
| 26 | м. Київ | 5,6 | 5209,9 | 12608 | 70,6 |
| 27 | м. Севастополь | 26,4 | 13396,2 | 32418,7 | 855,9 |
| Разом по Україні: | 41827 | 3542,9 | 8573,8 | 358616,7 |
Таблиця 1.2 Грошова оцінка ріллі по Україні [2]
| №пп | Області | Площа на | Грошова | Те ж з | Грошова оцінка |
| 01.01.2001 р., | оцінка 1га, | коеф. інфляції | всієї площі, | ||
| тис. га | грн.(1995 р.) | 2,42 | млн грн.(2001 р.) | ||
| 1 | Автономна Республіка Крим | 1243,8 | 4387 | 10616,5 | 13204,85 |
| 2 | Вінницька | 1731 | 3926,5 | 9502,1 | 16448,19 |
| 3 | Волинська | 677,3 | 3554,8 | 8602,6 | 5826,55 |
| 4 | Дніпропетровська | 2118,5 | 3862,1 | 9346,3 | 19800,1 |
| 5 | Донецька | 1663,1 | 4138,5 | 10015,2 | 16656,23 |
| 6 | Житомирська | 1216,8 | 2443,8 | 5914 | 7196,15 |
| 7 | Закарпатська | 201,4 | 3114,8 | 7537,8 | 1518,12 |
| 8 | Запорізька | 1896,6 | 4018,2 | 9724 | 18442,62 |
| 9 | Івано-Франківська | 408,9 | 3392,1 | 8208,9 | 3356,61 |
| 10 | Київська | 1383,5 | 3795,7 | 9185,6 | 12708,27 |
| 11 | Кіровоградська | 1771,6 | 3811,4 | 9223,6 | 16340,51 |
| 12 | Луганська | 1387,8 | 3148,7 | 7619,9 | 10574,83 |
| 13 | Львівська | 824 | 3161,1 | 7649,9 | 6303,49 |
| 14 | Миколаївська | 1703,7 | 3130,3 | 7575,3 | 12906,08 |
| 15 | Одеська | 2089,7 | 3337,8 | 8077,5 | 16879,5 |
| 16 | Полтавська | 1805,6 | 4121 | 9972,8 | 18006,92 |
| 17 | Рівненська | 665,3 | 3728,6 | 9023,2 | 6003,14 |
| 18 | Сумська | 1255,2 | 3494,3 | 8456,2 | 10614,23 |
| 19 | Тернопільська | 870,7 | 3767,6 | 9117,6 | 7938,69 |
| 20 | Харківська | 1954,5 | 3860,2 | 9341,7 | 18258,32 |
| 21 | Херсонська | 1772,5 | 4108,3 | 9942,1 | 17622,35 |
| 22 | Хмельницька | 1255,2 | 4096,5 | 9913,5 | 12443,46 |
| 23 | Черкаська | 1284,5 | 4727,5 | 11440,6 | 14695,39 |
| 24 | Чернівецька | 339,4 | 4037,5 | 9770,8 | 3316,19 |
| 25 | Чернігівська | 1452,5 | 2899,8 | 7017,5 | 10192,94 |
| 26 | м. Київ | 1,1 | 2591,6 | 6271,7 | 6,9 |
| 27 | м. Севастополь | 11 | 4717,9 | 11417,3 | 125,59 |
| Разом по Україні: | 32985,2 | 3734,2 | 9036,8 | 298079,47 |
У державній власності залишається лише 27,3% сільськогосподарських угідь країни, які використовуються переважно для забезпечення наукової діяльності, з навчальною метою, а також для насінництва, ведення племінного господарства, вирощування лікарських рослин, виробництва специфічних видів сільськогосподарської продукції.
Результати трансформації форм товарного сільськогосподарського виробництва свідчать, що в Україні з'явився широкий спектр агровиробничих формувань ринкового типу. Оренда землі в Україні набула розвитку після прийняття у жовтні 1998 року Закону України "Про оренду землі". Могутнього імпульсу цьому процесу в сфері сільськогосподарського виробництва надали паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств і створення системи господарств ринкового типу. Станом на 01.04.2006 площа переданих в оренду земельних часток (паїв) становить 17,3 млн. га. Укладено 4,5 млн. договорів оренди земельних часток (паїв), у тому числі 2,4 млн. - із селянами-пенсіонерами. В основному, як і передбачалося, сільськогосподарські угіддя знаходяться в оренді господарств - правонаступників недержавних сільськогосподарських підприємств (60% договорів; рис.1.3).
Рис.3. Оренда земельних часток, %
Як правило, договори оренди земельних часток укладаються на короткі строки. Це свідчить про те, що селяни не поспішають остаточно взяти на себе зобов'язання щодо конкретного орендаря і задовольнитися рівнем орендної плати, яку їм нині пропонують. В умовах, коли тільки з'являється конкурентний попит на землю це явище цілком виправдане і логічне. Орендодавець чекає вигідніших пропозицій. Але з погляду організації стабільного виробництва, підвищення родючості ґрунтів короткострокова оренда є перешкодою для капіталовкладень у довгострокове поліпшення землі. Плата за оренду земельних часток в грошовому еквіваленті у 2005 році була на рівні 2 млрд. 342 млн. грн. Це надзвичайно позитивне соціально-економічне явище. Половину цих коштів одержать селяни-пенсіонери. Поки що орендна плата справляється в основному в натуральній формі. Загальна вартість земель сільськогосподарського призначення станом на 01.01.2006 року становить 377457 млн. грн. Середня вартість 1 га сільськогосподарських угідь - 9037,9 грн., у тому числі ріллі -9525,9 тис. грн. Найвище оцінена рілля в Черкаській області - 12059,9 грн., АР Крим -11191,2 грн., Донецькій - 10557,3 грн., Полтавській - 10512,7 грн. та Херсонській областях - 10480,3 грн. за 1га.
2. Якісні характеристики ґрунтів
З погляду сучасної макроекономіки землі сільськогосподарського призначення розглядаються не тільки як просторовий базис, але й як і основний засіб виробництва, який характеризується продуктивністю сільськогосподарських культур, зумовленою родючістю ґрунту. За критерієм виробничої діяльності головним призначенням сільськогосподарських земель є виробництво продукції рослинництва з відповідними показниками врожайності сільськогосподарських культур.
Звичайно, показники врожайності залежать як від природних властивостей ґрунтів, так і від природнокліматичних умов місцезнаходження земельної ділянки та інших факторів, притаманних сучасним агровиробничим технологіям. Існує логічний зв'язок між землею як економічною категорією, родючістю ґрунту, урожайністю сільськогосподарських культур і оцінкою земель. Якісні характеристики ґрунтів значною мірою впливають на оцінну вартість земельної ділянки, тому їх необхідно враховувати при здійсненні грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення. Природні властивості ґрунтів поділяються на дві групи: основні та модифікаційні. До основних належать такі: вміст гумусу; потужність гумусових горизонтів; вміст фізичної глини (індекс фізичного стану), гранулометричний склад тощо. До модифікаційних властивостей відносять: засолення, солонцюватість, кислотність, оглеєння, еродованість, змитість, скелетність та ін. Найважливішим показником якості ґрунту є вміст гумусу. Кислотність ґрунту зумовлюють іони водню, які утворюються при дисоціації кислот і гідролітичних кислих солей, а також поглинуті найдрібнішими частками ґрунту - колоїдами, що можуть переходити в ґрунтовий розчин.
Підвищення кислотності негативно впливає на ріст і розвиток більшості культурних рослин, перешкоджає сприятливим мікробіологічним процесам, які відбуваються у ґрунті. Особливо чутливі до підвищеної кислотності люцерна. пшениця, кукурудза та інші культури. Також серед хімічних явищ пов'язаних із ґрунтом, виділяють засолення, тобто підвищення вмісту легкорозчинних солей у ґрунті (понад 0,25%), що призводить до утворення солонцюватих і солончакових ґрунтів. Правильне регулювання хімічного складу ґрунту може підвищувати його родючість і. навпаки, невміле використання мінеральних добрив, неправильний обробіток ґрунту можуть негативно вплинути на його хімічний склад і стати причиною спустошення родючих земель. Природні властивості ґрунтів залежать як від умов навколишнього середовища, так і від господарської діяльності людини. До основних факторів навколишнього середовища, які впливають на процес ґрунтоутворення, належать: природнокліматичні умови, рельєф місцевості, материнські (ґрунтоутворювальні) породи, рослинний покрив, підгрунтові води та ін. Природні властивості ґрунтів змінюються також у результаті господарської діяльності людини. Здійснення заходів щодо окультурювання ґрунтів (зрошення, осушення, хімічна меліорація вапнуванням, гіпсуванням тощо) сприяє поліпшенню фізико-хімічних властивостей ґрунтів і підвищенню їхньої родючості. За даними якісного обліку земель на 1 листопада 1990 року (рис. ). найпоширенішими ґрунтами в Україні є чорноземи і близькі до них лучно-чорноземні ґрунти, які разом становлять 72.7 % орних земель.
Ці ґрунти у нас найродючіші. У контексті якісних характеристик слід також розглядати забрудненість ґрунтів. За даними Ради по вивченню продуктивних сил України, до забруднених належать ґрунти, в яких концентрація одного чи кількох інгредієнтів перевищує більш як у два рази їхній середній природний вміст [2]. За походженням виділяють два види забруднення: техногенне і агрогенне, які в свою чергу поділяються на хімічне, радіоактивне та біологічне.
Внаслідок надмірного застосування добрив і пестицидів та забруднення важкими металами розрізняють три ступені забруднення ґрунтів: слабкий, середній і сильний. До основних факторів зниження агрономічних властивостей ґрунту можна віднести: багаторазовий обробіток ґрунту (замість одноразового) різними знаряддями за допомогою потужних і важких колісних тракторів та комбайнів: водну й вітрову ерозії; виснаження гумусу споживацьким ставленням до землі (намагання якнайбільше від неї взяти і якнайменше їй повернути); перехід а індустріальні та інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, тобто внесення високих доз мінеральних добрив і застосування хімічних засобів захисту рослин, що супроводжується забрудненням ґрунту та нагромадженням пестицидів у підгрунтових водах. Ґрунти забруднюються також техногенними викидами промислових підприємств - сульфатами, оксидами азоту, важкими металами, радіонуклідами. Великої шкоди завдає ґрунтам відведення сільськогосподарських земель, особливо ріллі, під будівництво фабрик, заводів, АЗС, транспортних комунікацій, проведення пошукових робіт із бурінням свердловин. Ситуація, що склалася, потребує невідкладних науковообгрунтованих заходів, спрямованих на охорону земель та підвищення родючості ґрунтів й одержання екологічно чистих продуктів харчування. Не менш важливою проблемою є організація і дотримання польових, кормових та інших сівозмін на основі проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Збереженню ґрунту сприятимуть і перехід на прогресивні технології обробітку землі, використання ефективних та легких машин і механізмів, уникнення повторного обробітку ґрунту, застосування безплужних технологій обробітку тощо.
Вплив забрудненості на оцінну вартість земельної ділянки слід враховувати при здійсненні грошової оцінки. Показники забрудненості ґрунтів відображають у базах даних державного земельного кадастру і встановлюють проведенням фунтових, геоботанічних, радіологічних та інших обстежень і розвідувань. Забрудненість ґрунтів картографують складанням тематичних карт з визначенням видів забруднення та меж зон забруднених земель у розрізі окремих господарств і регіонів.
2.1 Природно-сільськогосподарське районування України
З метою виділення в межах України природно-сільськогосподарських районів із сталими природнокліматичними показниками здійснюється структуризація території України на зони та гірські області, провінції, природно-сільськогосподарські округи та райони. При цьому враховується однорідність властивостей ґрунтів та природнокліматичних умов, особливості сільськогосподарського виробництва, а також адмініністративно-територіальний поділ України. Ієрархічна схема природно-сільськогосподарського районування території України показана на рис.4.
|
Рис.4Схема природно - сільськогосподарського районування (Зон-5, провінцій-19, округів-32, районів-222)
Виходячи з цих критеріїв територія Україні поділена на 5 природно-сільськогосподарських зон (лісова - Полісся, лісостепова - Лісостеп, степові -Степ, Степ посушливий, Степ сухий) і дві гірські області (Карпатська і Кримська). Зони виділяються за ознаками зональних особливостей генезису ґрунтів і зонального типу сільськогосподарського виробництва. Гірські природно-сільськогосподарські області характеризуються подібними поясними типами висотної зональності і схожими типами сільськогосподарського використання земель. Зони і області поділяються на природно-сільськогосподарські провінції, які в межах зони розташовуються зі сходу на захід і відрізняються за кількістю опадів та кліматичними умовами. Кожна з провінцій характеризується певним набором сільськогосподарських культур і типом агротехніки. В Поліссі виділяють Західну, Правобережну і Лівобережну провінції; в Лісостепу - теж Західну, Правобережну і Лівобережну; в Степу посушливому - Придунайську, Правобережну, Лівобережну та Північно-Кримську. Степ сухий не поділяється на провінції. Карпатська область поділяється на три провінції: Передкарпаття, Карпати і Закарпаття. Кримська область поділяється на дві провінції: Кримську гірську і передгір'я та Південний берег Криму. Всього на території України нараховується 19 природно-сільськогосподарських провінцій.
В межах природно-сільськогосподарських провінцій виділяються природно-сільськогосподарські округи, які характеризуються сталими геоморфологічними особливостями території і ґрунтового покриву, кліматичними характеристиками та складом ґрунтоутворюючих порід. Округи виділяються за узагальненими типами рельєфу і характером ґрунтоутворюючих умов з урахуванням однорідності ґрунтового покриву і агрокліматичних показників. Всього в 19 провінціях виділено 32 природно-сільськогосподарськихокруги. Кожен округ характеризується певними особливостями рельєфу та типом ґрунтового покриву.