Курсовая работа: Організація показу колекції мод

Другий розділ носить практичний характер. У ньому розглядаються особливості кольорового та світлового оформлення подіуму для презентації колекцій.

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК МОДНОЇ ІНДУСТРІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

1.1 Сутність моди у сучасному суспільному просторі

Мода – це специфічна і динамічна форма стандартизованої масової поведінки, яка виникає переважно стихійно під впливом домінуючого в суспільстві настрою і швидко плинних смаків і захоплень.

Моду можна розглядати також, як своєрідний соціально-психологічний механізм людського спілкування, який надає йому рухливості, урізноманітнює і змінює її [14, 161].

Вона досить чітко відчуває та відображає як зміни умов людської життєдіяльності, особливо ріст предметно-виробничої активності людей, так і ріст їх внутрішніх, соціально-психологічних потреб.

Слово мода походить від латинського “modus” – міра, правило, критерій, настанова, спосіб, звичай, образ. У XVII ст. французи та італійці перетлумачують смисл цього слова (франц. “mode”, італ. “modo”) і застосовують його як термін для означення особливого соціально-психологічного феномена, що функціонує головним чином у сфері побуту, поширюючись на одяг, взуття, меблі, зачіску, манеру поведінки [8]. У російську та українську мови слово “мода” увійшло в XVII ст. у значенні “зразок”, “манера” [8].

Розвиток моди протягом усієї історії знаходиться у тісному зв’язку зі змінами, які відбувалися в усіх областях суспільного, культурного і економічного життя.

Механізм дії моди у своїй основі має створення, передачу і прийом певної інформації, яка циркулює поміж людьми, тобто міжособистісну комунікацію. Із точки зору теорії комунікації моду можна розглядати як один із способів оформлення і закріплення нової інформації, яка потрапляє в суспільне користування в процесі соціального розвитку [15, 25]. Таким чином, мода – це особливий спосіб, образ, міра обробки соціальної інформації.

Як явище масове, яке базується на соціально-інформаційних процесах, мода багатосторонньо пов’язана з такими соціальними явищами, як традиції, звичаї – з одного боку, і суспільна думка і масова комунікація – з іншого.

Мода виступає не лише як естетичний феномен або як категорія науки про прекрасне, але як „універсальний механізм розвитку культури” [10, 167]. Сутність моди полягає в тому, що вона проникає в будь-які ланки суспільства. Сьогодні „тотальність панування моди безсумнівна” [10, 167], і універсальність її дії, розповсюдженість виступає однією з форм її специфічної характеристики.

Тому слід зазначити, що мода за своїм характером глобальна. Мода вже стала одним із факторів глобалізації в сучасній культурі. Вона повністю, глобально пронизує людину, стає для неї перепусткою в соціум і практично забирає весь час і простір людського життя [7, 235].

Мода є відображенням своєї епохи і виконує соціальне замовлення певного суспільства. Таким чином, мода – це цілком конкретні соціальні відносини, породжені конкретними соціальними потребами.

Розповсюдження моди здійснюється психологічними механізмами наслідування, які використовувалися ще в прадавні часи вождями первісних племен, шаманами і священнослужителями для впливу на масову свідомість. Заразливість моди, її властивість швидко тиражуватися як певний стереотип і сьогодні приваблює пануючі кола суспільства, які успішно використовують моду для маніпулювання поведінкою і споживанням інших. Тому мода може виступати своєрідним засобом соціального управління і стабілізації смаків.

До функцій моди можна віднести її можливість конструювати, прогнозувати, розповсюджувати і вводити певні цінності і зразки поведінки, формувати смаки суб’єкта і керувати ними. Економічна функція моди пов’язана з її динамізмом (мода випереджає фізичне зношування предмету (товару) моральним, і тому забезпечує промисловість попитом на нове, постійно розширюючи ринок для збуту). Мода також виступає як один із засобів соціалізації (мода як наслідування зразка задовольняє потреби в соціальній опорі поодинокій людині). Ще однією функцією моди – є функція соціального маркування, ідентифікації, дистанціювання. „Космополітична” функція моди полягає в її тенденції до зближення і розмивання національних стилів на основі масової культури і універсального стилю (характерне сучасній моді).

1.2 Особливості української фешн-індустрії ХХІ ст.

Мода як феномен культури людства розвивається в тісному взаємозв’язку з економічним, науковим, технічним прогресом. Мода кінця XX – початку ХХІ ст., як і мода попередніх століть, підлягає загальним законам історичного розвитку і відбиває всі особливості свого часу: найважливіші культурні досягнення, найпомітніші події суспільно-політичного життя, війни, революції, економічні кризи. Динаміка соціальних процесів обумовлювала стрімку зміну форм правління, економічну і політичну нестабільність, зіштовхувала й “перемішувала” соціальні класи й прошарки.

У ХХ ст. мода не лише стала відчутним фактором впливу на характер перебігу соціокультурних процесів, а й великою мірою визначала їх спрямованість, стала одним із суспільних регуляторів поведінки широких мас населення індустріально розвинених країн, а до деякої міри й країн, що розвиваються. Упродовж останніх десятиліть мода як цілісне універсальне явище виходить за межі будь-якого окремого виду людської діяльності.

В останні десятиліття відбувається активне становлення індустрії моди в Україні.

Мода України живе за світовими законами, і двічі на рік, починаючи з 1997 року, у Києві відбувається український тиждень pret-a-porter „Сезони моди”, заснований РІА “Янко”, журналом “Єва” та Домом моди “Сергій Бизов”.

Українська фешн-індустрія відома багатьма іменами видатних модельєрів-дизайнерів.

Ім'я дизайнера та підприємця Михайла Вороніна відоме далеко за межами України. Його колекції здобули численні міжнародні нагороди, серед яких премії „Золотий наперсток” (Париж, 1993 р.) і „Краща торгова марка року” (м. Рим, 1997 рік), міжнародний приз якості „Золота арка Європи” (Мадрид), Золотий ступінь визнання Global quality management (США). Фірмові магазини Михайла Вороніна відкриті у Відні та Нью-Йорку, постійно проводяться покази його колекцій у столицях світової моди. Сьогодні фабрика „Желань”, яку він очолює багато років, – одна з трьох у Європі, що мають найсучасніше технологічне обладнання.

Моделі Вікторії Гресь стали відомими з перших „Сезонів моди” (Осінь-зима 97). Уже тоді робота Вікторії викликала фурор та захоплені відгуки журналістів, які визнали її найсенсаційнішим відкриттям „Сезонів”, особливо відзначивши витончений класичний стиль, притаманний її моделям. Дизайнер вдало визначила свого клієнта – незалежну активну жінку, яка сама творить своє життя і приймає важливі рішення.

Традиційне словосполучення „авангардний дизайнер” навряд чи дозволить осягнути творчість ОлексіяЗалевського . Не лише модельєр, але й майстер „перформансу”, Олексій постійно дивує своїми творчими ідеями і новим поглядом на, здавалося б, звичні речі і явища. Залевський – прихильник теорії „безмежного прет-а-порте”, згідно з якою всі речі, які фізично можна одягти, придатні для повсякденного носіння.

Ольга Громова – феномен поєднання таланту дизайнера й менеджера нової формації. Унікальні розробки моделей взуття, аксесуарів, ювелірних прикрас у поєднанні з ручною роботою у вишивці і розпису по тканині дозволяють Ользі створювати цілісні і неповторні образи. Покази її колекцій з успіхом проходять у Києві, Москві, Санкт-Петербурзі, Делі, Лондоні, Женеві й інших містах Європи. Крім дизайн-студії, Ольга Громова очолює також компанії „Громова-ексклюзив” і „Громова-дизайн”. Більше того, Ольга створює корпоративний одяг для „Філіп Моріс”, „Интербрю”, „Брітіш Табако” і „Галахар”.

Творчість Лілії Пустовіт належить до напрямку так званої концептуальної моди, що поєднує дизайнерів різних європейських країн. Одночасно національні і космополітичні, її колекції відомі за кордоном навіть більше, ніж в Україні. Кумир „просунутої” молоді й улюблениця модних критиків, вона часто з'являється в найкращих і найактуальніших добірках журналів L’Oficiele, Elle, Vogue. Але, ставши володарем „Золотого ґудзика”, переможницею конкурсу „Адміралтейська голка” і лауреатом найрізноманітніших фестивалів, Ліля філософськи ставиться до публічних атрибутів визнання свого таланту. Вона спокійно і послідовно реалізує свій дар, продовжуючи створювати гармонійні образи – актуальні і водночас позачасові.

Самобутній стиль Віктора Анісімова широко відомий не тільки в Україні, але й у Європі. Анісімов – майстер „колекцій-перформансів” – став однією з візитних карток української моди. Саме за таку колекцію йому 1999 року був присуджений „Золотий ґудзик” на міжнародному конкурсі „In Vogue” у Вільнюсі. Утім, робота з „трансформерами” – лише один з етапів творчості Анісімова. Сьогодні він використовує інші прийоми, але не змінює своєї аудиторії – сучасної, космополітичної міської молоді. Одна з обов'язкових характеристик колекцій Анісімова – актуальність, причому не тільки стильова, але й соціальна.

Ще молодим дизайнером Олександр Гапчук пішов на сміливий експеримент. Він запропонував свої послуги будинку побуту „Столичний” – звичайному будинкові побуту, у якому, крім іншого, був пошивний цех. Дизайнерові хотілося продемонструвати, що справжній професіонал здатний реалізувати свій талант у будь-яких умовах, незважаючи ні на певні обмеження або спеціальні вимоги. І згодом яскраві, сміливі, несподівані колекції БП „Столичний” стали одними з головних подій на „Сезонах моди”. А про чудового модельєра, який однаково талановито, зі смаком і професіоналізмом працює як у жіночій, так і в чоловічій моді, заговорила вся країна. Гапчук прагне створювати моду, досконалістю якої можна довго насолоджуватися, відкриваючи в кожній моделі нові грані краси.

Олена Ворожбит і Тетяна Земськова здобули міжнародне визнання, коли стали лауреатами Асамблеї неприборканої моди в Ризі. Згодом їхня творчість стала більш урівноваженою і сьогодні тандем Ворожбит–Земськова демонструє тонко збалансовану моду, у якій однаково присутні бездоганна функціональність, зручність, а також відповідність останнім трендам європейської моди. Дизайнери не шукають легких шляхів і не прагнуть вражати за рахунок „екстремального” в моді. Вони принципово не заглиблюються в етнічну екзотику, негативізм, агресивність або сучасну урбаністичну культуру. Залишаючись у рамках класичної жіночої моди, Ворожбит і Земськова створюють дуже сучасні, актуальні, позитивні і світлі образи, поєднані з бездоганністю покрою, красою матеріалів і точністю художніх прийомів.