Курсовая работа: Організація самостійної роботи на уроках рідної мови як засіб особистісного зростання

Більш широке визначення самостійності подається у тлумачному психологічному словнику, де визначено: «Самостійність – узагальнена властивість особистості, що проявляється в ініціативності, критичності, адекватній самооцінці й почутті особистої відповідальності за свою діяльність і поведінку. Самостійність особистості пов’язана з активною роботою думки, почуттів і волі. Цей зв'язок двобічний: розвиток розумових і емоційно-вольових процесів – необхідна передумова самостійних суджень і дій; судження і дії, що складаються в процесі самостійної діяльності, зміцнюють і формують здатність не тільки виконувати свідомо мотивовані дії, але і домагатися успішного виконання прийнятих рішень всупереч можливим труднощам» [42].

Самостійність учнів у навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, уміннями й навичками [36, с.196]. Самостійність у набутті знань проявляється лише завдяки власній діяльності з появою внутрішньої потреби в знаннях, пізнавальних інтересах, захопленості. У цьому розумінні самостійності насправді неможливо навчитися. Таку самостійність можна лише виховувати. У процесі самостійної роботи в учнів виробляється внутрішня пізнавальна потреба, вміння доказово міркувати, вдосконалювати розумові операції, виробляється теоретичне мислення.

Самостійність у загальноприйнятому значенні – це незалежність, здатність і прагнення людини діяти без допомоги інших. Стати самостійним–об'єктивна необхідність і природна потреба дитини [14, с.22].

Задатки розвитку самостійності аж ніяк не гарантують успішне формування у молодого покоління цієї якості. Доведено, що без знань і умінь не може бути самостійності у навчанні. Учень, що відкидає допомогу і у той же час прагне до незалежності, опиняється скоріше самовпевненим, якщо не володіє необхідними уміннями. От чому важлива повноцінна навчальна діяльність у якій формується комплекс різноманітних умінь.

Самоосвіта учня – це цілеспрямована, систематична, керована самим учнем пізнавальна діяльність, необхідна для вдосконалення його освіти [9, с.13]

Часто і правильно застосована самостійна робота розвиває увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру.

Щодо визначення самостійної роботи учнів погляди педагогів розійшлися. Так, за розумінням Б.П. Йосипова: «Самостійна робота, яка включається в процес навчання, - це така робота, яка виконується без участі вчителя, але за його завданням і у спеціально відведений час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої мети, виявляючи свої зусилля і виражаючи в тій чи іншій формі результати своїх розумових і фізичних дій [11, с.15].

Як зазначає О.А. Нільсон: «Самостійна робота учнів – це вид навчальної діяльності, при якому учні під керівництвом учителя виконують індивідуальні, групові та фронтальні завдання, застосовуючи необхідні для цього розумові та фізичні сили» [23].

Отже, головними її ознаками при такому підході є:

- виділення для неї спеціального часу;

- наявність завдання учителя (фронтального, групового, індивідуального);

- відсутність особистої участі учителя в роботі;

- розумові та фізичні зусилля учнів, спрямовані на досягнення мети;

- результати роботи.

На думку інших педагогів, одним із представників яких є П.І. Підкасистий: «Самостійна робота – це такий засіб навчання, який:

- у кожній конкретній ситуації засвоєння відповідає конкретній дидактичній меті і завданню;

- формує в учня на кожному етапі його дій від незнання до знань необхідний об’єм і рівень знань, навичок та вмінь для вирішення певного рівня пізнавальних завдань і відповідного просування від нижчих до вищих рівнів розумової діяльності;

- виробляє в учнів психологічну установку на самостійне систематичне поповнення своїх знань і вироблення умінь орієнтуватися в потоці наукової і політичної інформації при вирішенні нових пізнавальних завдань;

- є важливою умовою самоорганізації і самодисципліни учнів при оволодінні методами пізнавальної діяльності;

- є важливим знаряддям педагогічного керівництва і управління самостійно пізнавальною діяльністю учня під час навчання [27, с.149].

Такий підхід до розгляду сутності і ролі самостійної роботи учнів у навчанні дозволяє зняти антитезу між зовнішньою обумовленістю самостійної роботи в навчальному процесі і її внутрішньою сутністю, що визначає розвиток і оптимальний прояв у діяльності учня справжньої пізнавальної активності і самостійності, розвиток його пізнавальних здібностей.

Отже, самостійна робота виступає в процесі навчання у якості специфічного педагогічного засобу організації і керування самостійною діяльністю учнів, яка має включати і предмет і метод наукового пізнання [27, с.150].

Усе зазначене вище переконує в тому, що поняття «самостійна робота» необхідно розглядати як цілісну систему дій учителя і учнів, а отже, розкривати його через сукупність ознак, що відбивають діалектичну єдність внутрішньої і зовнішньої сторін, що у реальному навчальному процесі фактично невіддільні.

Аналіз педагогічних праць, в яких дається визначення поняття «самостійна робота», показав, що частіше всього дидактики і методисти виділяють наступні її особливості:

- наявність завдання учителя;

- керівництво вчителя;

- самостійність учнів;

- виконання завдання учнями без особистої участі учителя;

- активність учнів.

К-во Просмотров: 201
Бесплатно скачать Курсовая работа: Організація самостійної роботи на уроках рідної мови як засіб особистісного зростання